Постанова № 12670144, 03.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2010 року 16 год. 03 хв. № 2а-12903/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс»з Іноземною інвестицією»

ДоДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

ПроСкасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2010 р. № 20869395

За участю представників сторін

від позивача: Орєхов Ю.О. за дов. від 13.09.2010 р.

від відповідача: Сальник С.В за дов. № 25-22/445 від 05.10.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Геолсервіс»з Іноземною інвестицією»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2010 р. № 20869395 та припинення виконавчого провадження № 20869395 від 13.08.2010 р.

В ході розгляду справи було здійснено заміну первинного відповідача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним відповідачем Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

23.09.2010 р. від представника позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2010 р. № 20869395.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, вважає оскаржувану постанову безпідставною, такою, що винесена з порушенням діючого законодавства.

Представник відповідача позов не визнав, проти вимог позивача заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішення субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

13.08.2010 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Хомишиним Ю.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20869395 щодо виконання виконавчого напису № 1003 від 10.06.2010 р., виданого приватним нотаріусом Хоміч О.М. про звернення стягнення на майно відповідно до виконавчого напису, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс».

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 20869395 від 13.08.2010 р. боржник ТОВ «СП «Геолсервіс»мав добровільно виконати в семиденний строк з моменту отримання постанови виконавчий напис, згідно якого за рахунок коштів, виручених від реалізації в установленому чинним законодавством порядку реалізації заставленого майна: - нежитлова будівля літ. «Р-1»- магазин загальною площею 50,3 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, буд. № 355-3, задоволено вимоги ВАТ ВТБ Банк, (місцезнаходження: місто Київ, Бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 6.8/26; МФО 321767, код ОКПО 14359319 рахунок №29097000003074) в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ ВТБ Банк МФО 306931 код ОКПО 25021032 - в розмірі 2666680,63 (два мільйони шістсот шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят доларів США 63 цента) доларів США або 21115043,89 (двадцять один мільйон сто п'ятнадцять тисяч сорок три гривень 89 копійок) гривень згідно офіційного курсу НБУ на 10 червня 2010 року 1 долар США = 7,9181 гривень та 166541,74 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок одна гривень 74 копійки) гривень, з яких: - 2445000,00 (два мільйони чотириста сорок п'ять тисяч доларів США 00 цент) доларів США або 19359754,50 (дев'ятнадцять мільйонів триста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривень 50 копійок) гривень заборгованість за кредитом, -221680,63 (двісті двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят доларів США 63 центів) доларів США або1755289,40(один мільйон сімсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 40 копійок) гривень - заборгованість щодо відсотків за користування кредитом, -76122,54(сімдесят шість тисяч сто двадцять дві гривень 54 копійки)гривень - відсотки за неповернення кредиту,

- 90419,20(дев'яносто тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 20 копійок) гривень - пеня за неповернення відсотків за користування кредитом терміном з 01.12.2009 року до 09.06.2010 року. Термін за яким провадиться стягнення заборгованості складає з 01.11.2009 року до 09.06.2010 року. З метою відшкодування кредиторові внесеної за вчинення виконавчого напису плати, пропоную також стягнути з боржника 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.

Згідно п. 4 постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2010 р. № 20869395, арешт накладено на все майно, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс»з іноземною інвестицією у межах суми звернення стягнення 21286585,63 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вищевказаної постанови задля відновлення порушених права та охоронюваних законом інтересів, вважає, що накладення арешту на майно, що належить Товариству є неправомірним, оскільки порушує приписи ст. 11 Закону України «Про іпотеку», так як позивач відповідає перед відповідачем виключно предметом іпотеки.

В свою чергу відповідач заперечуючи проти вимог позивач вказує, що державним виконавцем було накладено арешт не на все майно, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс», а на майно у межах суми звернення на стягнення 21286585,63 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні вимог належить відмовити виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження»спеціальний закон, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», державною виконавчою службою підлягає до виконання такий виконавчий документ як виконавчий напис нотаріуса

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Так, на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби надійшов виконавчий напис приватного нотаріуса Хоміч О,М. № 1003 від 10.06.2010 р. про звернення стягнення на майно відповідно до виконавчого напису, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс».

Положеннями статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувана, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як вже було зазначено вище, 13.08.2010 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 20869395 щодо виконання виконавчого напису нотаріуса № 1003 від 10.06.2010 р., виданого приватним нотаріусом Хоміч О.М. про звернення стягнення на майно відповідно до виконавчого напису, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою ВАТ «ВТБ Банк»(стягувач) постановою про відкриття виконавчого провадження накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс»у межах суми звернення стягнення: 21 286 585,63 грн.

Позивач вважає накладення арешту на все майно, що належить Товариству неправомірним, так як порушує норми ст. 11 Закону України «Про іпотеку», а також зазначив, про те, що пунктом 5 оскаржуваної постанови заборонено відчуження будь-якого майна Товариства, що теж суперечить ст. 11 вказаного Закону, оскільки відчуження має стосуватись виключно предмету іпотеки.

Суд з даними твердженнями позивача не погоджується, адже державним виконавцем накладено арешт не на все майно, що належить ТОВ «СП «Геолсервіс», як боржнику у виконавчому провадженні, а на майно відповідно до виконавчого напису нотаріуса № 1003 від 10.06.2010 р. у межах суми звернення стягнення: 21 286 585,63 грн., а заборону щодо відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику було накладено на майно останнього лише в межах суми боргу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, адже дії державним виконавцем вчинялись в межах та у спосіб, визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а отже, у останнього були законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 26.11.2010 р.