Рішення № 126694748, 16.04.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/9038/24

Пров. №2/766/3267/25

16 квітня 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання неправомірними дій, стягнення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

АТ "Акцент-Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що 23.10.2016 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка не виконала умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 23.05.2024 року в загальній сумі 64490,68 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.06.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.

14.08.2024 року представником відповідачки через Електронний Суд подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що відповідачкою належним чином та у повному обсязі було виконано зобов`язання по поверненню кредитних коштів. За випискою по картці, за період з 23.10.2016 р. по 23.05.2024 р. відповідачкою було погашено (повернуто банку) 250823,00 грн., а використано за вказаний період було лише 220585,06 грн. Щодо стягнення процентів то у анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку від 23.10.2016 р. процентна ставка не зазначалась, крім того у ній відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Відповідачку не було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг, вона їх не підписувала та не визнавала.

14.08.2024 року представником відповідачки через Електронний Суд подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання неправомірними дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, у якій просить визнати неправомірними дії АТ «Акцент-Банк» по нарахуванню та списанню з належних їй платіжних карток №5169157300005174, 5169157310455138, 4323357023848829 відсотків, у тому числі нарахованої заборгованості по відсоткам у розмірі 25739,87 грн. згідно Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» №б/н від 23.10.2016 року; стягнути з АТ «Акцент-Банк»№ на її користь безпідставно отримані кошти в розмірі 30237,94 грн.; стягнути судовий збір.

В обґрунтування зустрічного позову вказала, що 23.10.2016 року було підписано Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної заяви, банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 строком дії по липень 2020 р, 5169157310455138 строком дії по червень 2022 р, 4323357023848829 строком дії по липень 2027 року. При видачі картки НОМЕР_2 було відкрито кредитну лінію. ОСОБА_1 не заперечує проти того, що користувалась кредитними коштами. За випискою по картці, за період з 23.10.2016 р. по 23.05.2024 р. відповідачкою було погашено (повернуто банку) 250823,00 грн., а використано за вказаний період було лише 220585,06 грн. Отже, ОСОБА_1 у повному обсязі виконала своє зобов`язання по поверненню взятих кредитних коштів (тіла кредиту). Зазначено, що банк не погоджував розмір процентної ставки, строків внесення (повернення) кредитних коштів (тіла кредиту), розміру та виду штрафних санкцій у разі несвоєчасної чи неповної сплати тіла кредиту. Тобто, підписана Заява-анкета про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не може розцінюватися як частина кредитного договору та не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору. у анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку від 23.10.2016 р. процентна ставка не зазначалась, крім того у ній відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Відповідачку не було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг, вона їх не підписувала та не визнавала.

09.09.2024 року представником АТ «Акцент-Банк» подано відзив на зустрічний позов, у якому просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки паспорт кредиту підписано позичальником за допомогою електронного підпису, що свідчить про її ознайомлення з умовами. Крім того, до зустрічного позову не додано жодних доказів внесення ОСОБА_1 на рахунок коштів.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.09.2024 року прийнято до розгляду зустрічний позов, вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

24.09.2024 року представником ОСОБА_1 через Електронний Суд подано відповідь на відзив, у якій вказав, що ОСОБА_1 з паспортом споживчого кредиту не ознайомлювали, вона його не підписувала та не визнає.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представником відповідачки подано заяву про розгляд справи у відсутність.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Позивач вказує, що 23.10.2016 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підстав вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

На підтвердження зазначених обставин Банком додано до позовної заяви «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку» без номеру від 23.10.2016 р., в якій зазначено особисту інформацію відповідачки, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання, номери засобів зв`язку, тощо.

Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення 23.10.2016 року та особистий підпис клієнта. Відомостей щодо отримання позичальником картки дана анкета-заява не містить. Крім того, вказана анкета заява не містить застережень у вигляді згоди позичальника про отримання та ознайомлення з Умовами кредитування шляхом застосування електронного підпису.

Зазначені вище відомості підтверджуються копією відповідної анкети-заяви, яка містить підпис працівника банку і відбиток печатки «А-Банку».

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послугу АТ «Акцент-Банк» визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

Натомість, вказаний витяг не підписаний відповідачкою ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 23.10.2016 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути прострочені відсотки за несвоєчасну сплату кредиту.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23.10.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.06.2024 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . Банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки відсотків з огляду на не підписання відповідачкою умов та правил, зустрічний позов в частині визнання неправомірними дії АТ «Акцент-Банк» по нарахуванню та списанню з належних їй платіжних карток №5169157300005174, 5169157310455138, 4323357023848829 відсотків підлягають задоволенню.

Згідно наданої довідки за картами, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 строком дії до липня 2020 р, НОМЕР_3 строком дії до червня 2022 р, НОМЕР_4 строком дії до липня 2027 р.

Згідно довідки за лімітами, на підставі кредитного договору б/н від 23.10.2016 р., ОСОБА_1 за період з 23.10.2016 р. по 23.05.2024 р. встановлювались наступні ліміти: 23.10.2016 р. 2 тис. грн, 12.11.2016 р. збільшено до 15 тис. грн., 28.04.2017 р. збільшено до 20 тис. грн., 21.09.2017 р. збільшено до 25 тис. грн, 23.10.2018 р. збільшено до 28 тис. грн, 06.09.2019 р. збільшено до 48 тис. грн, 17.01.2020 р. збільшено до 50 тис. грн, 01.03.2022 р. зменшено до 43550,00 грн, 28.06.2023 р. зменшено до 38750,81 грн, 23.09.2023 р. збільшено до 38800,00 грн.

В той же час, вказані вище довідки також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору, оскільки не містять інформації щодо картки виданої позичальнику, тарифів тощо.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості за договором достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом.

Натомість, виписка по картці свідчить про те, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами (що не оспорюється відповідачкою) та за період з 16.11.2016 р. по 21.09.2023 року використала 221126,88 грн., внесено за вказаний період 236180,48 грн., списано відсотків та штрафів за вказаний період 90691,30 грн. Тобто встановлено, що тіло кредиту відсутнє.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підстави статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі, й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 607/3864/17 (провадження № 61-30080св18).

Оскільки судом з виписки по картці встановлено, що ОСОБА_1 за період з 16.11.2016 р. по 21.09.2023 року використала 221126,88 грн., внесла за вказаний період 236180,48 грн., то 15053,60 грн. (різниця між сумами) є фактично переплаченою ОСОБА_1 сумою грошових коштів, які набуті банком без достатніх правових підстав, а відтак, в порядку ст. 1212 ЦК України вказана сума підлягає стягненню з банку на користь ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню частково, а у задоволенні первісного позову слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивачка звернувся з зустрічним позовом про стягнення 30237 грн. 94 коп., задоволено позов в сумі 15053,60 грн, що складає 49,78%, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1205,87 грн.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 16 квітня 2025 року.

Керуючись ст.11,14,16,526,530,611,615,1050,1054,1055 ЦК України, ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 76-81,83, 89, 141,258, 259, 263-265,353, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання неправомірними дій, стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії АТ «Акцент-Банк» по нарахуванню та списанню з належних ОСОБА_1 платіжних карток №5169157300005174, 5169157310455138, 4323357023848829 відсотків, згідно Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» №б/н від 23.10.2016 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 15053,60 грн.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1205,87 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус