Постанова № 12669386, 27.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 р. № 2а-2681/10/1370

у складі: головуючого судді Кузьмича С.М.

при секретарі Черній Ю.Л.

з участю представників: позивача Попович Ю.В.

відповідача Габрук Л.В., Пельо О.М., Антонів І.В.

прокурор не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, з участю прокурора Львівської області в інтересах відповідача, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000102320/2/2387 від 25.02.2009р. та № 0000112320/2/2387 від 25.02.2009р.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000102320/2/2387 від 25.02.2009р. та № 0000112320/2/2387 від 25.02.2009р.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем п.1.25, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.п.5.2.10 п.5.2., п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7874144,80 грн., в тому числі, за основним платежем 4052618,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3821526,27 грн., а також за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 140921,15 грн., в тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями 140921,15 грн.

Зокрема, в обгрунтування відсутності підстав для включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості по векселях у розмірі 1951444,05грн. на підставі п.1.25 ст. 1, п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту - Закону), посилається на те, що вказана сума заборгованості не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п.1.22.1, п.1.25 ст.1 Закону, оскільки по вказаній сумі заборгованості не сплив строк позовної давності.

Обгрунтовуючи правомірність включення до складу валових витрат cум витрат по сплаті процентів у ІІ-ІV кварталі 2007 року та І кварталі 2008 року за борговими зобовязаннями відповідно до Договору поруки № SR/2004-223 від 21 квітня 2004р., посилається на п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону, зокрема, на те, що такі витрати здійснювалися у звязку з веденням господарської діяльності позивача, а також на те, що погашення боргових зобовязань здійснювалося не з кредитних коштів.

Щодо включення до складу валових витрат сум витрат на придбання запасних частин, посилається на те, що оскільки дані запчастини були використані не на поліпшення основних засобів, а на технічне обслуговування устаткування, то позивач мав право на віднесення таких витрат до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, дав аналогічні пояснення по справі і просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000102320/2/2387 від 25.02.2009р. та № 0000112320/2/2387 від 25.02.2009р.

Представники відповідача у судових засіданнях проти позову заперечили з підстав, наведених у Запереченні на адміністративний позов від 09.04.2010р. № 4859/9/10 та Додаткових поясненнях на позов б/н та № 10458/9/10 від 16.07.2010р., поданого в судовому засіданні 08.09.2010р., дали суду аналогічні пояснення.

Зокрема, зазначили, що кредиторська заборгованість в сумі - 1951444,05 грн. по векселях повинна бути включена до складу валового доходу у ІІ кварталі 2007р. відповідно до п.1.25 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. При цьому, вказують на те, що дані векселі були продовжені з порушенням вимог ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 69 глави Х Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»від 07.06.1930р. із врахуванням застережень, вказаних у Додатках до Женевської Конвенції, у звязку з чим вважають, що термін погашення даних векселів - по предявленню, але не раніше 01.02.2006р. Саме з дати настання строку платежу починається перебіг строку позовної давності, що на думку відповідача, вказує на те, що станом на ІІ квартал 2007р. по вказаній заборгованості сплив строк позовної давності і така сума повинна бути включена до складу валового доходу за ІІ квартал 2007р.

Також стверджують, що позивачем в порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5, п.1.32 ст.1 Закону завищено скориговані валові витрати в сумі 2478511,00 грн., за рахунок включення до складу валових витрат сплачених процентів за користування кредитами, використання яких не повязане з господарською діяльністю ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Крім цього, на думку представників відповідача, позивачем в порушення п.5.9 ст.5 Закону, за рахунок невірного відображення приросту запасів за результатами 2007р. та І кварталу 2008р., занижено валові доходи в сумі 9423567,02грн. за 2007р. та 2357770,60грн. - за І квартал 2008р. При цьому, посилаються на те, що ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»проводились ремонти основних засобів, на які здійснювалось списання запасних частин з балансового рахунку 207 «Запасні частини»та бухгалтерського рахунку 806 «Розхід запасних частин». Придбання запасних частин підприємство відносило до складу валових витрат та відображало у податковому обліку приросту (убутку) запасів підприємства. Однак, як вказують представники відповідача, враховуючи, що в подальшому дані запчастини були використані на поліпшення основних фондів, то їх вартість не повинна була відноситись до складу валових витрат, їх вартість не бере участі у проведенні приросту (убутку) запасів відповідно до п.5.9 ст.5 Закону, а може відноситись до складу валових витрат відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону.

Представник прокурора в судове засідання 27.10.2010р. не з»явився про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Однак в попередніх судових засідання пояснив, що він поділяє позицію відповідача та відстоює інтереси держави.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Представниками ДПІ в Жидачівському районі Львівської області було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р., про що складено Акт № 930/23-1/00278801 від 19.09.2008р. (далі - Акт документальної перевірки) (Т.1 а.с.10-106).

На підставі Акту документальної перевірки ДПІ у Жидачівському районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472320/0/12844 від 02.10.2008р. (Т.1 а.с.122-123), яким ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 197452,00 грн., у тому числі, за основним платежем 5601490,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4595962,00 грн. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області № 3627/10/25-005/141 від 20.02.2009 (Т1 а.с.158-169) за результатами розгляду повторної скарги ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»зазначене вище податкове повідомлення рішення № 0000472320/0/12844 від 02.10.2008р. скасовано в частині 1548871,47 грн. основного платежу та 774435,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій з посиланням на п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 ІІІ та донараховоно штрафну санкцію по податку на прибуток у сумі 140921,15 грн. відповідно до п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 ІІІ.

На підставі Акта документальної перевірки та вказаного вище Рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області № 3627/10/25-005/141 від 20.02.2009р. ДПІ у Жидачівському районі Львівської області прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000102320/2/2387 від 25.02.2009р. (Т.1а.с.170-171), яким ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7874144, 80 грн, у тому числі за основним платежем 4052618,53 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 3821526,27грн., а також окреме податкове повідомлення-рішення № 0000112320/2/2387 від 25.02.2009р. (Т.1 а.с.172-173, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 140921,15 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 140921,15 грн.

В пункті 3.1.1. Акта документальної перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. згідно із наданими до перевірки бухгалтерськими документами (головними книгами, первинними документами) встановлено заниження скоригованого валового доходу на загльну суму 13732781,62 грн., в тому числі: ІІ квартал 2007р. на суму 1951444,05 грн. ІV квартал 2007р. на суму 9423567,02 грн.; І квартал 2008р. на суму 2357770,6грн.

Щодо заниження скоригованого валового доходу за ІІ квартал 2007р. на суму 1951444,05 грн., то як вбачається з Акту документальної перевірки (стр.52 акту) та не заперечується сторонами, позивачем листом № 4/722 від 10.03.2006р. до перевірки надано копії векселів на загальну суму 1951444, 05 грн. Зокрема:

ВАТ «Львівгаз»- векселів на суму 435000,05грн.:

-№ 733258712951 на суму 70799,44 грн;

-№ 733258712950 на суму 27575, 61 грн.;

-№ 733258712949 на суму 30000, 00 грн.;

-№ 733258712948 на суму 50000, 00 грн.;

-№ 733258712568 на суму 50000, 00 грн.;

-№ 733258712569 на суму 50000, 00 грн.;

-№ 733258712979 на суму 57384, 07 грн.;

-№ 733258712975 на суму 57000, 00 грн.;

-№ 733258712978 на суму 27577, 61 грн.;

-№ 733258712974 на суму 14665, 32 грн.

ВАТ «Остов»- векселів на суму 589722, 00 грн.;

-№ 733258712574 на суму 120000, 00 грн.;

-№ 733258713183 на суму 21722, 00 грн.;

-№ 733258712954 на суму 128000, 00 грн.;

-№ 733258712723 на суму 145000, 00 грн.;

-№ 733258712691 на суму 175000, 00 грн.

ПП «Цифрові технології»- векселів на суму 926889, 00 грн.

-№ 733258713184 на суму 48600, 00 грн.;

-№ 733258713180 на суму 50000, 00 грн.;

-№ 733258712963 на суму 56100, 00 грн.;

-№ 733258713162 на суму 50000, 00 грн.;

-№ 733258713161 на суму 70000, 00 грн.;

-№ 733258712717 на суму 60000, 00 грн.;

-№ 733258713239 на суму 69167, 11 грн.;

-№ 733258712539 на суму 100000, 00 грн.;

-№ 733258712561 на суму 125000, 00 грн.;

-№ 733258713152 на суму 40000, 00 грн.;

-№ 733258712718 на суму 111600, 00 грн.;

-№ 733258712583 на суму 142310, 40 грн.;

-№ 733253540607 на суму 4111, 49 грн.

При цьому, як зазначено в Акті документальної перевірки, при аналізі зазначених векселів представниками відповідача було встановлено, що такі були продовжені з порушенням вимог ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 69 глави Х Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі»від 07.06.1930р. із врахуванням застережень, вказаних у Додатках до Женевської Конвенції, а саме: на жодному з векселів немає дати зміни (продовження) векселя та написів на зворотному боці векселя «відповідно до змін»та підписів і печаток відповідальних осіб векселедержателя. Також в акті (стор.54) зазначено, що у звязку з тим, що розрахунки за векселями не проведені (не предявлені векселі до акцепту в терміни, неможливо встановити векселедержателя, а самі векселі продовжені з порушенням чинного законодавства) відповідно сума кредиторської заборгованості у розмірі 1951444,05 грн. повинна бути включена до складу валового доходу за ІІ квартал 2007 року відповідно до п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Однак, таке твердження відповідача спростовується наступним: законодавство України, що регламентує обіг векселів в Україні визначено у ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Відповіно до ст.ст.3, 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», який діяв на момент видачі векселів, вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 75 Уніфікованого закону, який запроваджено Женевською конвенцією 1930 року (далі Уніфікований закон), встановлено перелік реквізитів простого векселя. Так, простий вексель повинен містити: 1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Як вбачається з матеріалів справи, у всіх вказаних вище векселях (Т.1а.с.201-214, Т.2 а.с.189-216), зазначено назву простий вексель, зобов'язання сплатити визначену суму грошей; строк платежу по предявленню, але не раніше 01 лютого 2006 року (також написи про продовження строку); місце платежу м. Жидачів; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж ВАТ «Львівгаз»або ВАТ «Остов»або ПП «Цифрові технології»відповідно; дату видачі вказано відповідні дати в період з 01.11.2001р. до 11.04.2002р. і місце видачі простого векселя м.Жидачів Львівської області.

Таким чином, судом встановлено, що всі зазначені вище векселі, які надавались позивачем для перевірки представниками відповідача, містять усі, передбачені ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 75 Уніфікованого закону, необхідні реквізити.

Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема і положення щодо строку платежу (статті 33-37). Відповідно до ч.2 ст. 34 Уніфікованого закону трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за предявленням не може бути предявлений для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для предявлення починається від зазначеної дати.

Таким чином, судом встановлено, що строк платежу у зазначених векселях визначено у відповідності до вимог ч.2 ст. 34 Уніфікованого закону, з врахуванням положень ст.77 Уніфікованого закону.

Також, враховуючи, що у представника відповідача в судовому засіданні виникли сумніви щодо повноважень посадових осіб ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», які підписували векселі, та ідентичності їх підписів, судом було витребувано відповідні документи. Так, представником позивача з письмовим клопотанням, поданим в судовому засіданні було подано, а судом долучено до матеріалів справи, копії документів, що підтверджують повноваження посадових осіб позивача, які підписували векселі при їх видачі та при продовженні відповідно, а також документи із зразками їх підписів (Т.2 а.с.85-100).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ст. 69 Уніфікованого Закону у разі зміни тексту переказного векселя, особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом зміненого тексту; особи, які поставили свої підписи до цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом первісного тексту.

Судом встановлено, що всі векселі містять зміни щодо строку платежу, які були вчинені шляхом закреслення попреднього реківзиту - напису «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2006р.»та написання нового реківзиту - «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2007р»та «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2008р.». Тобто, строк платежу за даними векселями продовжувався двічі, останнім є напис «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2008р.». Продовження строку платежу за векселем скріплювалось підписами діючого на той момент керівника ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», головного бухгалтера та печаткою підприємства. Так, продовження строку платежу за векселями «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2007р.»скріплено підписом Генерального директора Голови правління ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»Пітули О.В. (займав посаду з 07.04.2003р. по 01.08.2006р.), головного бухгалтера Ференц І.С. (займає посаду з 27.09.2000р.) та печаткою підприємства; продовження строку платежу за векселями «по предявленню, але не раніше 01 лютого 2008р.»скріплено підписом Голови правління ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»Пакіжа С.П. (займає посаду з 06.09.2006р.), головного бухгалтера Ференц І.С. та печаткою підприємства відповідно.

В межах встановленого у векселях строку платежу, дані векселі були предявлені векселедавцю до оплати, що підтверджується Актом предялення векселів до оплати від 16 вересня 2008р. (позиції 1 28) (Т.1 а.с.215-217, 218-219). Платіжним дорученням № 7918 від 25.09.2008р. (Т.1 а.с.220) та Розпискою від 30.09.2008р. підтверджується факт сплати кредиторської заборгованості по векселях згідно зазначеного акту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при продовженні строку платежу за векселями було дотримано вимоги ч.1 ст.13 Закону України «Про обіг векселів в Україні»щодо закреслення старого реквізиту та написання нового та підписанням відповідно до цього Закону, зокрема ч.3.ст.5 Закону. Зважаючи також на факт оплати векселів згідно зазначених вище Акту предялення векселя до оплати та платіжного доручення № 7918 від 25.09.2008р., а також на відсутність заперечень чи вимог сплатити раніше 01 лютого 2008 року зі сторони векселедержателів до ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», то відсутність напису на зворотньому боці векселя "відповідно до змін" не вказує на недійсність продовження строку платежу за векселем, враховуючи також і те, що підписи та печатки векселедержателів на звороті векселів наявні.

Слід зазначити, що згідно ст. 76 Уніфікованого закону документ не має сили простого векселя лише за відсутності будь-якого із реквізитів, зазначених у ст. 75 Уніфікованого закону, а такі, як встановлено судом, у векселях наявні.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого закону, з врахуванням ст.77 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з простого векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно ст. 34 Уніфікованого закону, з врахуванням ст.77, трасант може встановити, що простий вексель зі строком платежу за предявленням не може бути предявленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для предявлення починається від зазначеної дати. Загальний строк для предявлення один рік.

Таким чином, трьохрічний строк позовної давності по векселях, виходячи з первинно встановленого строку «по предявленню, але не раніше 01.02.2006 року», враховуючи, що ці векселі можуть бути предявлені до платежу протягом одного року - до 01.02.2007 року, розпочнеться з наступного дня - 02.02.2007 р. і спливе 02.02.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що на момент проведення документальної перевірки за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. строк позовної давності по кредиторській заборгованості по векселях на загальну суму 1951444, 05 грн. не сплив, тому така заборгованість не може бути визнана безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п.1.25 ст.1 Закону, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, а отже підстави для віднесення вказаної суми до складу валового доходу згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону відсутні, а суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в цій частині відповідачем визначено безпідставно.

Також суд звертає увагу, що, як вбачається з Акта документальної перевірки № 280/23-2/00278801 від 04.04.2006р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ«Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р. (Т.2а.с.108-112) та підтверджено поясненнями сторін, зазначені векселі вже були предметом дослідження під час проведення відповідачем попередніх документальних перевірок ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», однак жодних порушень закону при оформленні згаданих векселів представниками відповідача виявлено не було.

2. В пункті 2 розділу 3.1.2. Акту перевірки (стор. 66 Акту) зазначено, що в ході перевірки встановлено, що ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»віднесено до складу валових витрат у період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. та відображено в рядку 04.12 Декларації з податку на прибуток підприємств відсотки за користування банківськими кредитами на загальну суму 17701075 грн., в тому числі: II-IV кв. 2007р. 13135215 грн., I кв. 2008р. 4565860 грн.

Судом встановлено, що 27 червня 2007р. між ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»та фірмою “MEXIROM VENTURES LIMITED” було укладено зовнішньо-економічний контракт № 42 (далі - Контракт) (Т.2а.с.1-7). Згідно п. 1.1. вказаного Контракту Продавець передає, а Покупець приймає металопродукцію, що в подальшому іменується Товар, в асортименті, по якості і в кількості, що вказані в Специфікації, яка є невідємною частиною даного Контракту. Згідно п. 3.2. Контракту загальна сума Контракту складає 7814645 (сім мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот сорок пять) доларів США. Оплата узгодженої Сторонами партії Товару, що поставляється згідно даного Контракту, відповідно до п. 4.1. здійснюється шляхом перерахунку Покупцем повної передоплати до 13 липня 2007року.

В строк, встановлений у п. 4.1. Контракту, а саме 10 липня 2007р. ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»отримало на р/р 26039050000682 в КБ «Приватбанк»передоплату у сумі 7814645,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 0710 від 10.07.2007р. (Т.2а.с.8)

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»(кредитор) та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»(поручитель) було укладено Договір поруки № SR/2004-223 від 21 квітня 2004р., згідно з яким Поручитель зобовязується відповідати за повне та своєчасне виконання зобовязань Боржниками боргових зобовязань перед Кредитором за кредитними договорами в повному обсязі. Поручитель та Боржники відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобовязань як до Боржників, так і до Поручителя. Боржниками згідно вказаного договору виступають ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат», ТзОВ «Корсар-98», ТзОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»та ТзОВ «Львівпромліс». (Т.2а.с.10-11).

Судом встановлено, що 12 липня 2007р. із р/р 26005050002647 в КБ «Приватбанк»позивачем перераховано кошти для погашення тіла кредиту ТзОВ «Львівпромліс», ТзОВ «Корсар-98»та ТзОВ «Торговий дім ЖПК»згідно вказаного Договору поруки № SR/2004-223 від 21 квітня 2004р. на загальну суму 6513795 доларів США, в тому числі: у сумі 856650,00 доларів США, 1971430,00 доларів США та 3685715,00 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями № 24DN від 12.07.2007р., № 14DN від 12.07.2007р. та № 04DN від 12.07.2007р. відповідно.(Т.2а.с.13-15).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та КБ «Приватбанк»було укладено Кредитний договір № 4Ж944Д від 01 серпня 2006р. Згідно п.1.1.договору банк при наявності вільних коштів зобовязується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 2641910,97 доларів США на фінансування поточної діяльності. Пунктом 2.1.1 договору встановлено обовязок банку відкрити для обслуговування кредиту наступні рахунки: № 2063 1 050002 103 (кредитний рахунок); № 2068 0 050002 938 (рахунок по відсотках); № 3578 5 050010 832 (рахунок для виплати винагород). Додатковим угодами від 17.10.2006р., 13.11.2006р., 01.12.2006р.,04.04.2007р. вносились зміни до п.1.1 договору щодо суми ліміту кредитної лінії. (Т.2а.с.16-26).

Судом встановлено, що 13 липня 2007р. з кредитного рахунку позивача № 2063 1 050002 103 в КБ «Приватбанк»перераховано на поточний валютний рахунок позивача № 26005050002647 кошти в сумі 7813202, 36 доларів США для поповнення обігових коштів згідно Кредитного договору № 4Ж944Д від 01 серпня 2006р., що підтверджується платіжним дорученням № 5309 від 13.07.2007р. (Т.2а.с.27).

13 липня 2007р. згідно меморіального валютного ордеру № 5310 від 13.07.2007р (Т.2. а.с.28). із поточного валютного рахунку позивача № 26005050002647 було перераховано кошти у сумі 7814645,00 доларів США фірмі “MEXIROM VENTURES LIMITED” як «повернення авансового платежу згідно контракту № 42 від 27.06.2007р.». Як вбачається з Додаткової угоди до Контракту № 42 від 27.06.2007р, укладеної 13.07.2007р., у звязку з неможливістю виконати умови контракту сторони дійшли згоди повернути авансовий платіж у сумі 7814645,00 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються також підсумковими виписками по розрахункових рахунках позивача станом на відповідну дату.

Зазначені вище документи були предметом дослідження представниками відповідача, що вбачається з Акта документальної перевірки (стор.75-77), на підставі яких перевіркою було також встановлено саме такий рух коштів на банківських рахунках позивача.

Однак, при цьому, в Акті документальної перевірки представниками відповідача зроблено висновок, що враховуючи, що отримання та повернення авансу відбулося в одному місяці та не знайшло відображення в податковому обліку платника, зокрема, у складі валових доходів 3 квартал 2007р., та враховуючи, що виконання Поручителем зобовязання здійснюється ним не для власної господарської діяльності, так як не можна стягувати з Боржника плату за надання послуг поруки, в звязку з цим сплата чужого боргу не має відношення до господарської діяльності підприємства, що відповідно не дає підстав для включення таких витрат до складу валових витрат Поручителя. Тому і відповідно мета залучення частини кредиту в сумі 6513795 дол.США згідно кредитного договору № 4Ж944Д від 01.08.2006р. не повязана з веденням господарської діяльності, витрати на виплату відсотків за користуванняданим кредитом на суму 2883766 грн. до валових витрат не відноситься. (стор.76-77 Акту).

Такі висновки податкового органу спростовуються матеріалами справи, зокрема, зазначеними вище платіжними дорученнями, з яких вбачається, що погашення боргових зобовязань інших субєктів господарювання згідно з умовами Договору поруки № SR/2004-223 від 21 квітня 2004р. було здійснено не з кредитних коштів, оскільки кошти для погашення тіла кредиту ТзОВ «Львівпромліс», ТзОВ «Корсар-98»та ТзОВ «Торговий дім ЖПК»на загальну суму 6513795 доларів США згідно Договору поруки були перераховані з рахунку позивача № 26005050002647 в КБ «Приватбанк»12 липня 2007р., а кредитні кошти в сумі 7813202, 36 доларів США для поповнення обігових коштів згідно Кредитного договору № 4Ж944Д від 01 серпня 2006р. надійшли з кредитного рахунку № 2063 1 050002 103 в КБ «Приватбанк»лише 13 липня 2007р.

Згідно п.п. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 ст. 1 Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у ІІ-ІV кварталі 2007р. та І кварталі 2008р. витрати по сплаті процентів за борговими зобов'язаннями відповідно до Договору поруки № SR/2004-223 від 21 квітня 2004р. у сумі 6513795 доларів США.

3. Щодо заниження скоригованого валового доходу за чотири квартали 2007р. на суму 9423567,02 грн.; І квартал 2008р. на суму 2357770,60 грн. як зазначено у п. 3.1.1. Акта документальної перевірки, то судом встановлено наступне.

В п.2 Акта документальної перевірки (стор.55) вказано, що перевіркою встановлено, що протягом 2007 року ВАТ «ЖЦПК»проводились ремонти основних засобів, на які здійснювались списання запасних частин з бал. рах. 207 «Запасні частини»та бух.рах. 806 «Розхід запасних частин», які підприємством не враховані в Таблиці № 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат»додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік та I квартал 2008р., а саме:1 квартал 2007 року 1924741, 29 грн.; 2 квартал 2007 року 2294793, 14 грн.; 3 квартал 2007 року 2572390, 69 грн.; 4 квартал 2007 року 2631641, 90 грн.; 1 квартал 2008 року 2357770, 60 грн. Всього списано запчастин на валові витрати підприємства за 2007 рік 9423567, 02 грн., I кв. 2008р. 2357770,60 грн.

Також відповідачем в Акті документальної перевірки (стор.57) зроблено висновок про те, що, «враховуючи, що за даними перевірки ВАТ «ЖЦПК»придбання запасних частин відносило на валові витрати та відображало у податковому обліку приросту (убутку) запасів підприємства. Проте, при використанні в подальшому запчастин для поліпшення основних фондів їх вартість не повинна була відноситися до складу валових витрат, тобто, мала відображатися у колонці 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності»таблиці 1 розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів додатка К 1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, а саме при віднесені до складу валових витрат вартості запасів, витрачених на поліпшення основних фондів, їх вартість не бере участі у проведенні приросту (убутку) запасів відповідно до п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.09.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), а може відноситися до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.10. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.09.1997р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та відображатися у рядку 04.10 Декларації.

Згідно п.п. 5.2.10. п. 5.2. ст. 5 Закону до валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1. цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

Згідно п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу».

Отже, згідно з п.п. 8.7.1 п.8.7.ст.8 та пп.5.2.10 п.5.2. ст.5 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі, витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як зазначено в Акті документальної перевірки (стор.58,59) різниця між задекларованим та фактичним приростом за результатами перевірки в сторону збільшення у 2007р. складає 9423567,00 грн., а у І кварталі 2008р. - 2357771,00 грн.(стор. 58 Акту).

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З посиланням на вказані норми Закону, податковим органом в Акті документальної перевірки зроблено висновок, що підприємством, в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону занижено валові доходи за рахунок невірного відображення приросту запасів за результатами 2007р. в сумі 9423567 грн., та за I кв. 2008р. в сумі 2357771 грн., всього в сумі 11781338 грн. (стор. 59).

Згідно п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст. 5 Закону придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону не включаються до складу валових витрат.

Однак, в судовому засіданні відповідачем не доведено та документально не підтверджено висновку податкового органу про те, що вартість запчастин, яка списувалась позивачем на валові витрати підприємства у сумі 9423567, 02 грн. за 2007 рік та у сумі 2357770,60 грн. за I кв. 2008р., не повинна була відноситися до складу валових витрат, оскільки в подальшому запчастини були використані для проведення ремонту основних засобів.

Господарські операції з поліпшення основних засобів відповідно до п. 5 розділу 1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003р. оформлюються підприємствами відповідними первинними документами, які розкривають інформацію про господарську операцію.

Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995р. «Про затвердження типових форм первинного обліку»приймання - здача основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації оформляється Актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів (типова форма № ОЗ-2).

Як вбачається з пояснень представників сторін, на вимоги перевіряючих Акти приймання - здачі відремонтованих обєктів (типова форма №ОЗ-2) позивачем до перевірки надані не були. Не було представлено таких актів позивачем і в судовому засіданні. При цьому, позивач стверджує, що підприємством проводилось технічне обслуговування обладнання, а не ремонт, тому Акти форми № ОЗ -2 не оформлялись.

Згідно Акта документальної перевірки (стор.59) висновок податкового органу про заниження позивачем валових доходів за 2007р. та І квартал 2008р. в сумі 11781338 грн. та, в тому числі і про проведення ремонтів основних засобів, був зроблений на підставі Головних книг позивача за 2007р. та 2008р., відомостей по балансових рахунках 207 «Запасні частини», оборотно-сальдової відомості та аналізу рахунків 806 «Розхід запасних частин», а також Декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 р. з додатками.

Як вбачається з матеріалів справи у Головній книзі ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»за 2007р. та 2008р. по рахунку 806 «Розхід запасних частин»відображено загальну вартість запчастин за кожен календарний місяць, яка включалась позивачем до складу валових витрат підприємства на загальну суму 9423567, 02 грн. за 2007 рік та 2357770,60 грн. за I кв. 2008р.

В процесі судового розгляду до матеріалів справи було долучено й інші документи, які відображають розхід запасних частин, зокрема, їх номенклатуру, кількість, вартість, перелік обладнання щодо якого здійснювалась заміна згаданих запасних частин, тощо.

Так, з Інвентарного опису основних засобів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»станом на 31.12.2007р., вбачається перелік всіх основних засобів (обладнання) ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

З Відомості розходу запасних частин за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. вбачається перелік запасних частин із зазначенням їх кількості та вартості, вартість яких було віднесено позивачем до складу валових витрат за 2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, списання запасних частин оформлялось позивачем Актами про витрату матеріальних цінностей на цехові потреби за відповідний календарний місяць, які надавались позивачем для перевірки, що було визнано в судовому засіданні представником відповідача.

З Витягів з актів про витрати матеріальних цінностей на цехові потреби ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»по рахунку 806 «Розхід запасних частин»за перевіряємий період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р. вбачається перелік запасних частин по рахунку 806, їх ціна, кількість та загальна сума вартості запасних частин, використаних у відповідному календарному місяці, вартість яких було віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідний період.

Технічними паспортами на окремі одиниці обладнання підтверджується факт проведення певної роботи або заміни певної деталі із вказівкою на дату та виконавця щодо конкретної одиниці обладнання, яка міститься в Інвентарному описі основних засобів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»станом на момент проведення перевірки.

Відповідно до п. 3.14.4 Державного стандарту України «Надійність техніки. Терміни та визначення»(ДСТУ 2860-94), затвердженого наказом Держстандарту України № 333 від 28.12.1994р., ремонт це комплекс операцій для відновлен ня справного стану чи працездат ності об'єкта та відновлення ре сурсів об'єктів чи їх складових ча стин. А технічне обслуговування згідно п. 3.14.3 ДСТУ 2860-94 це комплекс операцій чи операція для підтримки справного стану чи працездатності об'єкта при використанні його за призначенням, під час простою, зберігання та транспортування.

Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, яким затверджено «Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», зокрема, п.15 вказаного вище Положення встановлено, що витрати, що здійснюються для підтримання обєкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Враховуючи п.14 та п.15 вказаного «Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що є нормативно-правовим актом, суд приходить до висновку, що при виконанні робіт на підтримку справного стану чи працездатності об'єкта передбачається одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, що має місце при технічному обслуговуванні, відповідно суми таких витрат включаються до складу витрат, а при виконанні робіт, пов»язаних з поліпшенням об»єкта, такі призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об»єкта (п.14 Положення) та підлягають включенню, з врахуванням вимог Закону, до складу валових доходів.

Як вбачається із збірника положень і норм, що визначають організацію і порядок проведення робіт по технічному обслуговуванню і ремонту обладнання «Система технічного обслуговування і ремонту обладнання технологічних ліній по виготовленню целолюзи, паперу і картону»Міністерства лісової, целюлозно-паперової і деревообробної промисловості СССР, затвердженого Наказом Міністра целюлозно - паперової промисловості №49 від 30.01.1980р. (далі «Система технічного обслуговування»), дана система поширюється на обладнання технологічних ліній по виготовленню целюлози, паперу і картону (в подальшому обладнання).

Згідно п.2.1. «Системи технічного обслуговування»технічне обслуговування це комплекс робіт для підтримки працездатності обладнання в процесі експлуатації, підготовки його до ремонту і в період виходу в робочий режим. Технічне обслуговування повинне забезпечити високу експлуатаційну надійність обладнання, а також створити умови для раціональної організації і скорочення обємів ремонтних робіт.

Пунктом 2.2. зазначеної «Системи технічного обслуговування»визначено зміст робіт по технічному обслуговуванню, зокрема: підтримання обладнання в чистоті, нагляд за його роботою, останов, підготовка обладнання до ремонту і запуск його в експлуатацію після ремонту; контроль за змащувально-охолоджуючими системами, запобіжними та відмежовуючими пристроями, контрольно-вимірювальними приладами, системами автоматичного управління, різьбових, шпонових і клинових зєднань, тощо; регулювання механізмів, приладів і систем; заміна одягу, ременів, ланцюгів, змазки, сальникових ущільнювачів, ножів поздовжно - ріжучих, бобіноріжучих станків і рубильних машин та інших швидкозношуючих деталей; оцінка технічного стану обладнання шляхом проведення зовнішніх оглядів, прослуховування, ревізій і невибіркової діагностики з метою визначення ступеня зносу, розміру зазорів, станом різбових, шпонових та інших зєднань, контроль за якістю змазки, стану елементів ланцюгових, ремневих та зубчастих передач, ущільнювачів, підшипників, блокуючих пристроїв, гальм, температури і параметрів вібрації підшипникових вузлів, тиску в пневмогідравлічних системах, тощо.

Періодичність і тривалість операцій технічного обслуговування згідно п.2.4. «Системи технічного обслуговування»визначаються підприємством в залежності від виду і стану обладнанння та режимів його експлуатації.

Довідником виробника паперу Всесоюзного науково-дослідного інституту целюлозно-паперової промисловості (далі - Довідник виробника паперу) у Розділі 8 «Загальні відомості про обладнання з виготовлення паперу»визначено орієнтовний перелік основних запасних частин для однієї машини для виготовлення паперу, зокрема до таких належать: підшипники, регістрові валики, сітковедучі валики, грудний вал, вирівнюючий валик, верхній вал, перфорований валик, поздовжні і поперечні ущіьнювачі камери відсмоктуючого валу, шланги пневматичного ущільнення, відсмоктуючі ящики, кришки відсмоктуючих ящиків, леза шаберів грудного і сітковедучого валу, нижні обгумовані вали пресів, циліндр відсмоктуючого пресового валу, верхні пресові вали, вали сукномийки (нижній і верхній), сукноведучі валики пресової частини з корпусами і підшипниками, леза шаберів верхніх пресових валів, сушильний циліндр з кришками, кришка циліндра лицьова, шестерня привода сушильних циліндрів, деталі сальникового пристрою (корпус, стакан), пристрої для видалення конденсату, черпаки, сифонні трубки, леза шаберів сушильних циліндрів, сукноведучі валики сушильної частини з корпусами і підшипниками, вали каландра, прокладки муфт, пальці і прокладки еластичної муфти, пружини, зубчасті колеса (шестерня і колесо) для кожного розміру редуктора, папероведучі валики з корпусами і підшипниками та інші, перелічені в Довіднику виробника паперу основні запасні частини.

У вказаному довіднику встановлені орієнтовні строки роботи відповідних запасних частин до обладнання по виробництву паперу. Так, п. 3 зазначеного Довідника виробника паперу встановлено орієнтовний строк роботи валів машини для виготовлення паперу між шліфовками. Зокрема, як зазначено, тривалість роботи валів між шліфуваннями наступна: нижні прорезинені вали звичайних пресів: на швидкісних машинах 3-4 місяці, на повільних машинах 6-12 місяців; верхні вали пресів (чугунні або гранітні): на швидкісних машинах 6-12 місяців, на повільних машинах 12-24 місяці і довше; вали каландрів (середній і верхній) на швидкісних машинах - 3-6 місяці, на повільних машинах 12-24 місяці; нижній вал каландра зазвичай працює значно довше; грудний вал (з мідною сорочкою) 3-6 років; відсмоктуючий вал: необгумований 5-8, обгумований 2-5 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із Інвентарного опису основних засобів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»станом на 31.12.2007р., який був наданий до перевірки, а також технічних паспортів обладнання, що знаходяться в матеріалах справи, значна частина обладнання на підприємстві 195090 років випуску, відтак очевидним є необхідність проведення періодичного чехнічного обслуговування. При цьому, як зазначалось вище, періодичність і тривалість операцій технічного обслуговування згідно п.2.4. «Системи технічного обслуговування»визначаються підприємством самостійно в залежності від виду і стану обладнанння та режимів його експлуатації.

Також з переліку запасних частин, вартість яких відносилась до складу валових витрат по рах. 806, що відображено в Актах про витрату матеріальних цінностей по рах.806 та технічних паспортах обладнання, з врахуванням положень «Системи технічного обслуговування»та Довідника виробника паперу щодо видів основних запасних частин, змісту робіт по технічному обслуговуванню, враховуючи що підприємство самостійно визначає періодичність і тривалість операцій технічного обслуговування в залежності від виду і стану обладнання та режимів його експлуатації, заміна запасних частин, відображених по рах 806 відповідає змісту технічного обслуговування.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено факту проведення саме ремонту основних засобів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання запасних частин, які були використані на технічне обслуговування устаткування за 2007р. у сумі 9423567,02 грн. та І квартал 2008р. у сумі 2357770,60 грн. на підставі п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору, з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Жидачівського району Львівської області № 0000102320/2/2387 від 25.02.2009р.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Жидачівського району Львівської області № 0000112320/2/2387 від 25.02.2009р.

Судові витрати у розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 01.11.2010р.

Головуючий (підпис) С.М.Кузьмич