Постанова № 12667895, 24.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2010 року Справа № 2а-3120/10/1270 Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

секретаря Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

представника позивача Нікітіна В.В.

представника відповідача Клиновського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 ,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 08.10.2009 по 09.10.2009 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЛМКП „Теплокомуненерго”, про що складено акт перевірки №813/08-4/24047779 від 09.10.2009. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення рішення складене без урахування вимог діючого законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Нарахована сума з податку на прибуток у розмірі 1411270,00 грн. та фінансові санкції у розмірі 70563,50 грн. виникла внаслідок застосування пільги зі сплати податку на прибуток підприємств комунальної власності. Висновки відповідача порушують права та інтереси комунального підприємства та не враховують рішень Луганської міської ради, які прийняті у повній відповідності з ч.2 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”№ 1251 від 25.06.2001, ч.ч.1,3 ст.143 Конституції України, п.15 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”№ 280/97 від 21.05.1997. Конституція України встановлює право органів місцевого самоврядування виносити рішення з питань, що перебувають в їх компетенції.

Рішення № 47/3 від 30.01.2009, яке встановило пільгу, що є предметом акту, не скасоване у судовому порядку і є чинним на території м. Луганська, і позивач не мав права не виконувати чинне рішення органу місцевого самоврядування.

У ч. 3 ст.143 Конституції України передбачана можливість надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади (в даному випадку Державних податкових інспекцій) в тому числі і шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків.

ЛМКП “Теплокомуненерго” є комунальним підприємством, податок на прибуток даних підприємств у повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів. Тобто Луганська міська рада мала всі повноваження щодо встановлення комунальним підприємствам, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Луганська, пільги з податку на прибуток.

Тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведено камеральну перевірку позивача. За даними перевірки в декларації з податку на прибуток за І-ше півріччя 2009 року (наданої до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 10.08.2009 № 9141) задекларований прибуток, що підлягає оподаткуванню у розмірі 5702101,00 грн. Нарахована сума податку за пільговою ставкою 14255,00 грн.(в т.ч. - ІІ квартал 2009 року - 14255,00 грн.). У звіті „Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності” (форма 1-ПП № 9151 від 10.08.2009) ЛМКП „Теплокомуненерго” задекларована пільга, згідно рішення сесії Луганської міської ради, в сумі 1411270,00 грн. по коду податку 11029999 (в т.ч. ІІ квартал 2009 року - 1411270,00 грн.). Однак у довіднику пільг по сплаті податків, зборів, інших обовязкових платежів № 51 відповідно листа Державної податкової адміністрації України від 07.10.2009 № 21947/7/19-0317 згідно з Розпорядженням ДПА України від 27.09.2004 № 281-р, така пільга на 2009 рік не визначена.

Крім того відповідач зазначив, що спеціальним законом, а саме Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг по сплаті податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності, а також те, що цей Закон встановлює спеціальні норми щодо оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними, то органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності. За таких обставин вважає, що пільга зі сплати податку на прибуток отримана ЛМКП „Теплокомуненерго” без встановлених законом підстав.

Разом із цим, відповідач послався на п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” яким передбачено, що у випадку якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання, і самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1481833,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 1411270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70563,50 грн.) винесено відповідно до вимог чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення проти позову підтримав та вказав на те, що Рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 винесено після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та зазначив, що постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 20.11.2009 провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП. Просив залишити адміністративний позов без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що позивач Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.01.1996 № запису 1382120 0000 002762 (а.с.28), перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Луганську в якості платника податків.

У період з 08.10.2009 по 09.10.2009 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЛМКП „Теплокомуненерго”, про що складено акт перевірки №813/08-4/24047779 від 09.10.2009 (а.с. 81-81). За результатами проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток у податковій декларації на 1411270,00 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 (а.с. 10), яким визначено суму податкового зобовязання ЛМКП “Теплокомуненерго” за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення), 11020201, в розмірі 1481833,50 грн., з яких за основним платежем 1411270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70563,50 грн.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про систему оподаткування”платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобовязань платників податків встановлений Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згідно п.5.3.1 ст.5 зазначеного Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф.

В судовому засіданні встановлено, що Луганська міська Рада є органом місцевого самоврядування.

30 січня 2009 Луганською міською Радою прийнято рішення № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік”, у пункті 9 якого зазначено: „Встановити з моменту набрання чинності цього пункту та до кінця 2009 року додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, який відповідно до Бюджетного кодексу України та ст.35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” зараховується до міського бюджету, звільнивши від його сплати на 99 відсотків Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, Міське комунальне підприємство „Покоління”, міське комунальне підприємство „Луганськелектротранс”, які знаходяться у комунальній власності м. Луганська.

Згідно пункту 35, зазначене рішення набирає чинності з моменту його опублікування у Луганському громадсько-політичному журналі „Луганское время”, крім п.п. 30-33, які набирають чинності з моменту його прийняття.

Вказане рішення є нормативно-правовим актом і стосується платника податків комунальної форми власності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із п. 1.2 Статуту ЛМКП „Теплокомуненерго” підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, власником підприємства є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської Ради, що передбачено п.1.3 Статуту (а.с.11-23).

Згідно довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №286809 Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго” за організаційно-правовою формою КОПФГ є комунальним підприємством (а.с.29).

Таким чином, рішення Луганської міської Ради від 30 січня 2009 № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік” стосується інтересів Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” як платника податків на прибуток комунальної форми власності.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів.

Частиною 5 ст.78 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обовязкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

В абзаці 2 пункту 12 статті 35 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” зазначено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських та сільських бюджетів.

Згідно з розділом 1 Класифікації доходів бюджету Бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001р. № 604, податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності, встановлений код 11020201.

Згідно податкового повідомлення рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 код платежу, на який повинно сплатити підприємство податкове зобовязання, значиться 11020201.

Таким чином, податок на прибуток, що сплачується позивачем у справі, зараховується до Луганського міського бюджету за кодом 11020201.

Частиною 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно статтями 14,15 Закону України „Про систему оподаткування” визначені загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. Податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

Статтею 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподаткованого прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону. Вказані положення узгоджуються з загальними принципами, викладеними в ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, яка передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Спеціальним законом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників є Закон України „Про систему оподаткування”.

Статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Територіальні громади мають право як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1 ст.142, ч.1 ст.143 Конституції України, для самостійного вирішення питань місцевого значення Конституція України передбачає, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, в тому числі підприємств, які перебувають у його комунальній власності, та місцеві бюджети і їх доходи, а також наділила територіальні громади села, селища, міста повноваженнями безпосередньо або через утворені ними органи управляти комунальним майном, затверджувати місцеві бюджети і контролювати їх виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Разом із цим суд зазначає, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Стаття 103 Бюджетного кодексу України передбачає надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання державою податкових пільг, які зменшують доходи цих бюджетів. Проте Бюджетним кодексом України, іншими законами не передбачено надання субвенцій на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок надання повноважними органами місцевого самоврядування пільг з податків, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, але становлять доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Таке правове регулювання податкових і бюджетних відносин стосовно загальнодержавного податку на прибуток, платниками якого є підприємства комунальної форми власності, забезпечує додержання засад справедливості, що є складовою принципу верховенства права. Одним із проявів цього принципу в податковій сфері є створення дієвої системи оподаткування, яка має ґрунтуватися на збалансованості інтересів держави, територіальних громад і платників податків.

Тому запровадження пільг щодо окремих податків чи конкретних їх платників не повинно розглядатися як прояв податкової дискримінації, недобросовісної конкуренції, створення привілейованого становища, порушення принципів рівності та єдиного підходу в оподаткуванні.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства „Страхова компанія „Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII, з наступними змінами та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР з приводу неоднозначного застосування положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” судами загальної юрисдикції та органами державної податкової служби, в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному звязку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Таким чином Конституційний Суд України своїм рішенням, яке відповідно до ч.1 ст.22 Закону України „Про Конституційний Суд України” підлягає безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та громадянами підтвердив право органів місцевого самоврядування (у тому числі і міських рад) встановлювати пільги щодо податку на прибуток підприємств комунальної власності.

В судовому засіданні встановлено, що додаткова пільга зі сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності застосовувалась позивачем на підставі рішення Луганської міської Ради № 47/3 від 30 січня 2009 „Про міський бюджет на 2009 рік”, яке не оскаржувалось, є чинним та відповідно до ст.144 Конституції України є обовязковим до виконання на відповідній території.

За таких обставин, висновки акту перевірки №813/08-4/24047779 від 09.10.2009 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо заниження податку на прибуток за півріччя 2009 року в сумі 1411270,00 грн. суперечать вимогам чинного законодавства.

За відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача в частині заниження податку на прибуток за півріччя 2009 року в сумі 1411270,00 грн. суд вважає неправомірним нарахування йому податковим повідомленням-рішенням №00003908021/0 від 14.10.2009 податкових зобовязань та штрафних санкцій.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 винесено після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки для правильного вирішення справи це не має суттєвого значення, так як зазначене рішення не змінює норм права та не встановлює нових норм права, а тільки дає офіційне тлумачення норм ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Посилання відповідача на обставину, що постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 20.11.2009 провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП суд не приймає до уваги, оскільки постанова Артемівського районного суду м. Луганська від 20.11.2009 винесена у іншій справі, в якій предметом розгляду було притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи, а в даній справі мова йде про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення, яке прийняте відносно юридичної особи.

На підставі викладеного, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено правомірність застосування позивачем пільги з податку прибутку підприємств, наданої йому згідно з рішенням Луганської міської Ради № 47/3 від 30 січня 2009 року „Про міський бюджет на 2009 рік”.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши надані суду пояснення та наявні докази, суд приходить до висновку, що представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Як вбачається з платіжного доручення № 9190 від 21.10.2009, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Бюджетним кодексом України, ст. ст. 11, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1481833,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 1411270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70563,50 грн.), винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код 24047779, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Куракіна 23а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок), сплачені за платіжним дорученням № 9190 від 21.10.2009.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2010 року.

СуддяВ.В. Матвєєва