Постанова № 12667838, 22.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2010 року Справа № 2а-5260/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Гапоновій І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Конкін В.В.,

від відповідача: Назаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №000037260/1 від 18.06.2010, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, після уточнення якого просив та скасувати податкове повідомлення-рішення №000037260/1 від 18.06.2010, зобовязати відповідача підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Компанія «Транспеле» суму у розмірі 46542 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

25.05.2010 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акту перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010 про результати невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок у банку за жовтень 2009 року було винесено податкове повідомлення - рішення №000037260/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 46542 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську. Рішенням від 18.06.2010 №25839/23-223 скаргу ТОВ «Компанія «Транспеле» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 №000037260/0 залишено змін.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Компанія «Транспеле» 18.06.2010 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську 18.06.2010 було прийнято податкове повідомлення-рішення №000037260/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 46542 грн.

Позивач вважає це рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг). Факт сплати отримувачем товарів (послуг), тобто ТОВ «Компанія «Транспеле», підтверджується у тому числі і довідкою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 1084/23-616/13378964 від 03.12.2009. У довідці вказано, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. ТОВ «Компанія «Транспеле» до перевірки надало банківські виписки, платіжні доручення, на яких є штамп банку, що підтверджує дійсність оплати підприємством товару на адресу постачальників товару (послуг).

Фактичне отримання товару (послуг) підтверджується видатковими накладними та актами виконаний робіт.

Позивач зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на дану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

Для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника, так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період.

За результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачання до виробника або імпортера продукції, а як наслідок факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, як це передбачено п. 1.8 ст. 1 Закону «Про ПДВ».

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основні функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до;бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, Законом «Про ПДВ» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету.

Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради 16.06.2004 за перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську і є платником податку на додану вартість.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість” та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання ”, до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування 19.11.2009 року була подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ за жовтень 2009 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 141837 грн. з розрахунком бюджетного відшкодування.

Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, зокрема мають право:

- здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі

- застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п. 1.2. Наказу № 327 від 10.08.2005, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого субєкта господарювання чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 1.3. Наказу № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 26.11.2009 № 1480 уповноваженою особою Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Транспеле» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок підприємства у банку за жовтень 2009 року, за результатами якої складено довідку № 1084/23-616/31718995 від 03.12.2009 (а.с.13-36).

Згідно висновку довідки № 1084/23-616/31718995 від 03.12.2009 перевіркою підтверджено відображене бюджетне відшкодування ТОВ «Компанія «Транспеле» у декларації за жовтень 2009 року на суму - 22552 грн. За результатами перевірки неможливо підтвердити залишок заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у сумі 119285 грн., що повязано з від слідкуванням ланцюга постачання товарів (послуг) в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 №350 з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями.

В судовому засіданні встановлено, що 21.05.2010 на підставі службового посвідчення серії УЛГ № 175933, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську старшим державним податковим ревізором інспектором відділу контролю з відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Пономарьовим С.В. на підставі п.1, п.4 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 21.05.2010 № 577, була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 141837 грн. за жовтень 2009 на поточний рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось у серпні, вересні 2009 року, за результатами якої складено акт № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010 (а.с.7-12).

Згідно акту перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010, в ході її проведення встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла у звітних періодах: серпень вересень 2009 року.

Згідно акту перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010 в ході її проведення встановлено наступне.

Одними з основних постачальників у вересні 2009 року" є:

1.ТОВ «НК-Артеміда Ойл» (і.к.34900226), Донецька обл., м. Макйївка, яке згідно з договором від 01.04.09 № 104 реалізувало бензин, дизельне паливо на загальну суму 903 690,00 грн., у т.ч. ПДВ 150 615 грн.

До ДПІ у Червоногвардійському р-ні м. Макіївка направлено запит від 27.11.2009 № 60857/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої довідки зустрічної перевірки від 21.01.10 №275/23-3/34900226 ТОВ «НК-Артеміда Ойл» є посередником, одним з постачальників є ТОВ "Логістик гарант", код 35886620, м. Донецьк.

До ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька направлено запит від 15.02.2010 №5225/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої довідки зустрічної перевірки від 09.03.10 №251/23-111/35886620 ТОВ "Логістик гарант" є посередником, одним з постачальників є ТОВ «Мурамас» (код за ЄДРПОУ 36512674), Згідно листа ТОВ "Логістик гарант" від 19.02.2010 повідомлено, що надати інформацію по взаємостосунках з ТОВ «Мурамас», код за ЄДРПОУ 365126741, не має можливості у зв'язку з вилученням первинних документів згідно протоколу виїмки та огляду від 19.02.2010 року слідчим СУ МУМВД України в Донецькій області. Частка податкового кредиту по ТОВ «Мурамас» складає 25583 грн.

2. ПП «Ронікс» (іпн. 246580705671, код 24658075, м. Донецьк, вул. Полководчеська, 10/23) згідно з договорами від 01.11.08 № 01/11-2008 поставило бензин, дизпаливо на загальну суму 563 445,00 грн., у т.ч. ПДВ 93 907,50 грн.

До ДПІ у Ленінському р-ні м. Донецька направлено запит від 27.11.09 № 60858/23- 624 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої довідки зустрічної перевірки від 15.01.2010 №66 /23-3/24658075 встановлено, що ПП «Ронікс» є посередником, одним з постачальників є ТОВ "КФ ПРОДІНВЕСТ" (код 36011923, м. Донецьк).

До ДПІ у Київському р-ні м. Донецька направлено запит від 26.01.10 №2374/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманої довідки зустрічної перевірки від 26.02.10 № 1453/23-3/36011923 встановлено, що ТОВ "КФ ПРОДІНВЕСТ" є посередником, постачальником є ТОВ «СК ПРОДІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 35420672 і.п.н. 354206705643). Станом на дату перевірки, згідно АІС «Реєстраційна інформація по платнику податків» ТОВ «СК «Мега-буд» має стан «припинено». Частка податкового кредиту по ТОВ «СК «Мега-буд» складає 20959 грн.

Згідно акту невиїзної документальної перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010 неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу (ТОВ «Мурамас» - ТОВ «Логістик гарант» -ТОВ «НК-Артеміда Ойл»; ПП «Ронікс» -ТОВ «КФ ПРОДІНВЕСТ» - ТОВ «СК «Мега-буд») до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання, у звязку з чим неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту ТОВ «Компанія «Транспеле».

Згідно висновку акту невиїзної документальної перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010, в ході її проведення встановлено, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Компанія «Траспеле» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 46542 грн.

В судовому засіданні встановлено, що 25.05.2010 на підставі акту перевірки № 368/23-616/13378964 від 21.05.2010 Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене податкове повідомлення рішення № 0000372360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 46542 грн. (а.с.6).

Судом встановлено, що позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 0000372360/0 до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську.

Згідно рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську від 18.06.2010 №25839/23-223 скаргу ТОВ «Компанія «Транспеле» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 25.05.2010 №000037260/0 залишено змін.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Компанія «Транспеле» 18.06.2010 Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську 18.06.2010 було прийнято податкове повідомлення-рішення №000037260/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 46542 грн.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за жовтень 2009 року. Представник відповідача не заперечує факт, що акти приймання виконаних робіт, податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Судом встановлена відсутність підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року від 18.06.2010 № 0000372360/1 не було, оскільки сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари, не є підставою для висновків про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовну вимогу позивача щодо зобовязання відповідача підтвердити і включити до складу суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Компанія «Транспеле» суму у розмірі 46542 грн. суд розцінює як зобовязання відповідача відповідно до вимог ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 46542 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З врахуванням того, що під час розгляду справи встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року від 18.06.2010 № 0000372360/1.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжного доручення №1793 від 24.06.2010 позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення №000037260/1 від 18.06.2010, зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000037260/1 від 18.06.2010 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 46542 грн.

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 46542 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 26 листопада 2010 року.

СуддяС.В. Борзаниця