Постанова № 12667808, 29.11.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року Справа № 2а-4334/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дегтярьові Д.В.

за участю:

представника позивача - Сидоренко Є.О.

представника відповідача - Панасенко І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антар Нерухомість»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Антар Нерухомість»звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 08.11.2010 р. № 0002211730/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 9182,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2010 р. за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Антар Нерухомість»з питань дотримання законодавства про працю та правильності обчислення і своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. Кіровоградською ОДПІ (далі відповідач) було складено акт № 245/17-30 (далі акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 95 Кодексу законів про працю України, п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.4.2.1 п. 4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого товариству донараховно податок з доходів фізичних осіб за 1 та 2 квартали 2010 р. на суму 3060, 86 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення 0002211730/0 від 08.11.2010 р., на суму 9182, 58, у тому числі 3060,86 грн. за основним платежем та 6121,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає таким, що підлягає скасуванню, тому що воно ґрунтується на помилкових висновках відповідача про неправильність обчислення ТОВ «Антар - Нерухомість»податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивачем сплачено податок з доходів фізичних осіб, виходячи з доходів, фактично нарахованих найманим працівникам відповідно до відпрацьованого ними робочого часу згідно поданих заяв про переведення працівників на неповний робочий день.

Кіровоградською ОДПІ подано заперечення проти позову, відповідно до змісту якого відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги зазначених у акті перевірки нормативно-правових актів, що призвело до ненадходження коштів до державного бюджету України. Також, Кіровоградська ОДПІ зазначає, що позивачем не надано доказів того, що на підприємстві встановлено режим роботи з неповним робочим днем.

Крім того, відповідач вважає, що мінімальний розмір заробітної плати не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених в запереченні.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 04.12.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Антар - Нерухомість»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.03.2002 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 746113 (а.с.7).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ, в розумінні п. 7 ч.1 ст.3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

01.11.2010 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Антар - Нерухомість»з питань дотримання законодавства про працю та правильності обчислення і своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки № 245/17-30 (а.с. 41 49) висновками якого є порушення, на думку відповідача, ст. 95 Кодексу законів про працю України, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 1 та 2 квартали 2010 р. на суму 3060, 86 грн.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки № 245/17-30 (далі Акт перевірки) винесено податкове повідомлення рішення № 000221173/0 від 08.11.2010 р., на суму 9182, 58 грн. у тому числі 3060,86 грн. за основним платежем та 6121,72 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-ІV (далі Закон №889-ІV) платниками податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Таким чином, особи, які працюють на ТОВ «Антар - Нерухомість»на підставі трудового договору є платниками податку з доходів фізичних осіб (далі ПДФО).

Відповідно до абз. 1 п. 1.15 ст. 1 Закону №889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

На підставі зазначеної норми закону суд приходить до висновку, що ТОВ «Антар - Нерухомість»є податковим агентом відносно найманих працівників.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем ст. 95 Кодексу законів про працю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі КЗпП ) мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

В той же час, згідно ст. 56 КЗпП, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Таким чином, проаналізувавши зазначену норму закону, суд приходить до висновку про те, що при неповному робочому дні, якщо встановлена почасова форма оплати праці, працівникові виплачується відповідна частина тарифної ставки (посадового окладу).

Крім того, суд не вбачає законодавчих перешкод для прийняття на роботу з умовою про неповний робочий день або час будь-якої іншої тривалості, а також переведення на неповний робочий день за згодою працівника та власника або уповноваженої ним особи. Неповний робочий день може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня або одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи протягом дня, і кількості робочих днів впродовж тижня.

У судовому засіданні встановлено, що наказами директора ТОВ «Антар - Нерухомість»ОСОБА_3. (а.с. 16), ОСОБА_4 (а.с.17), ОСОБА_5 (а.с. 18), ОСОБА_6 (а.с. 19) згідно їх заяв (а.с.8,11-13) переведено на неповний робочий день, а працівників ОСОБА_7 (а.с. 17), ОСОБА_8 (а.с. 15) прийнято на відповідні посади на неповний робочий день згідно їх заяв (а.с.9,10) , з оплатою праці пропорційно відробленого часу згідно штатного розпису.

Зі змісту табелів робочого часу (а.с.20-25) та книги № 1 особистих рахунків по нарахуванню заробітної плати на 2010 р. (а.с.26 -39) вбачається, що зазначені працівники працювали у ТОВ «Антар - Нерухомість»неповний день, погодинно з тривалістю робочого дня у 2 години та отримували відповідно заробітну платню розраховану за кількість відпрацьованих годин від встановленої мінімальної заробітної плати. Виходячи з цього позивач і розраховував суму податку з доходів фізичних осіб з фактично нарахованої та виплаченої заробітної плати найманим працівникам відповідно до погодинної оплати праці.

У відповідності до п.3.1.1 ст. 3 Закону №889-ІV, обєктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону №889-ІV, дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

П. 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889-ІV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а тому посилання податкового органу на необхідність нарахування та сплати позивачем як податковим агентом, в бюджет податку з доходів фізичних осіб із сум заробітної плати (різниці до законодавчо встановленого розміру) без виплати її на користь платників податків є безпідставними.

Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону №889-ІV, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до 19.2 ст.19 Закону №889-ІV, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Суд приходить до висновку, що жодних порушень вищезазначених норм Закону №889-ІV позивачем не були допущені, оскільки всі податки були нараховані із реально нарахованих сум заробітної плати.

Таким чином, суд вважає спростованим твердження відповідача про порушення ТОВ «Антар Нерухомість»вимог ст.3 Закону України «Про оплату праці», ст.95 Кодексу законів про працю України, а також п.3.1.1 ст. 3 щодо заниження обєкта оподаткування, п.8.1.1. ст. 8 щодо обчислення ставки податку, п. 19.2 «а»ст. 19 Закону №889-ІV щодо своєчасності нарахування, утримання, та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Щодо твердження відповідача про те, що органи державної податкової інспекції є уповноваженим органом по нагляду за дотриманням трудового законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №50 від 18.01.2003 року, уповноваженим органом щодо проведення перевірок з питань дотримання роботодавцями законодавства про працю є Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, а тому аналіз податковим органом дій позивача на предмет відповідності нормам Кодексу законів про працю України є таким, що здійснений поза межами повноважень, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не було доведено правомірність своїх дій, а також те, що повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції від 08.11.2010 р. № 0002211730/0 винесено з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджено сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 2460.322.1 від 17.11.2010 р. ( а.с.2).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Антар Нерухомість»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 08.11.2010 р. № 0002211730/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання у сумі 9182,58 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Антар Нерухомість»(ідентифікаційний код 31919992) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Дата виготовлення повного тексту постанови 3 грудня 2010 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна