Рішення № 12665556, 01.07.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-425-1/10

2-3048-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Кузнець Л.І.

за участю представника позивача Золоткової Г.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який у подальшому уточнив, посилаючись на те, що 08.12.2006р. між ВАТ„Райффайзен Банк Аваль” та відповідачем був укладений кредитний договір №014/0005/82/10848 про надання відповідачу кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 29280,00 доларів США строком на 60 місяців зі сплатою 18,00 % річних за користування кредитом. Відповідно до пп.1.1, 3.1, 3.3, 3.4 кредитного договору банк надав кошти відповідачу на умовах строковості, забезпеченості, повернення та сплати за користування. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу від 08.12.2006р. №014/0005/82/10848. Відповідач кошти отримав, однак договірні зобовязання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами не виконав, що надає банку право на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та звернення стягнення на заставлене майно. Тому позивач просить стягнути із відповідача на користь банку загальну суму заборгованості у розмірі 241285,24грн., з яких: 29280,00 доларів США (еквівалент у національній валюті 147864,00 грн.) заборгованість безпосередньо за кредитом, 6855,35 доларів США (еквівалент у національній валюті 34619,51грн.) заборгованість за відсотками; 4695,73 долари США (еквівалент у національній валюті 23713,43 грн.) пеня по кредиту; 6948,18 доларів США (еквівалент у національній валюті 35088,30 грн.) пеня по відсоткам. Крім того позивач просить в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Cadillac, номерний знак НОМЕР_1, а також стягнути судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує ст.ст.525, 526, 554, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст.19, 20 Закону України „Про заставу”.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 10.06.2009р. заочне Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 22.05.2008р. по даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

2

У судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню, у звязку з тим, що за час судового розгляду справи сума боргу збільшилася і станом на 25.02.2010р. складає 638252,31грн., з яких: 29280,00 доларів США (еквівалент у національній валюті 233947,20 грн.) заборгованість безпосередньо за кредитом; 7863,60 доларів США (еквівалент у національній валюті 62830,16грн.) заборгованість за відсотками; 28386,96 долари США (еквівалент у національній валюті 226811,81 грн.) пеня по кредиту; 14350,83 доларів США (еквівалент у національній валюті 114663,13 грн.) пеня по відсоткам. Щодо заставленого майна представник позивача пояснила, що автомобіль вилучений у відповідача за його згодою на відповідальне зберігання по акту від 10.09.2007р., однак не був реалізований оскільки відповідач відмовляється від його продажу.

Представник відповідача проти позову заперечила посилаючись на те, що відповідач виконав вимоги, що були висунуті позивачем у претензії від 22.07.2007р. та надав заставлений автомобіль для подальшої реалізації у рахунок дострокового погашення кредиту, відсотків та штрафних санкцій, які були нараховані на момент передачі заставленого майна по акту від 10.09.2007р. Передача заставленого майна підтверджує виконання відповідачем зобовязань перед банком у повному обсязі враховуючи, що вартість заставленого майна перевищувала розмір заборгованості відповідача по кредиту. Однак протягом близько двох з половиною років позивач володів заставленим автомобілем та не звернув стягнення на це майно, хоча мав можливість та повинен був це зробити. При цьому згода відповідача на звернення стягнення на автомобіль шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, як це передбачено умовами договору застави, була не потрібна. Відсутність таких дій з боку банку призвело до здешевлення предмету застави. Таким чином відповідач не повинен нести відповідальність за кредитними зобовязання, оскільки виконав їх тоді, коли передав предмет застави в рахунок погашення боргу, а бездіяльність банку не відповідає чинному законодавству, на підставі чого позов задоволенню не підлягає.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 08 грудня 2006року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/0005/82/10848. Відповідно до пп.1.1-1.4, 4.1 договору банк зобовязувався надати відповідачеві кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 29280,00 доларів США на строк до 08.12.2011р. включно зі сплатою 18,000% річних та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 3%від суми кредиту, а відповідач відповідно до пп.1.3, 5 договору зобовязувався погашати кредит рівними платежами до 15 числа кожного місяця по 1/60 від суми ліміту отриманого кредиту, тобто по 488,00 доларів США (а.с.9-12,109-112).

Також 08 грудня 2006 року між ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 з метою забезпечення повного виконання останнім грошових зобовязань за кредитним договором №014/0005/82/10848 від 08.12.2006р. був укладений договір застави, предметом якого став автомобіль марки Cadillac, номерний знак НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності (а.с.43-44).

Свої договірні зобовязання позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти у розмірі 29280,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 08.12.2006р. та меморіальними ордерами від 08.12.2006р. №S/82/10848 та MSK/236-14 (а.с.13, 197-198).

Протягом дії кредитного договору відповідач жодного разу не здійснив погашення кредиту та не сплатив проценти за користування наданими коштами, що підтверджується відповідними довідками, наданими банком (а.с.6-7, 41-42, 71-72, 192-196).

Пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що банк має право достроково стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих процентах та неустойки у випадках невиконання умов кредитного договору та договору застави. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна, та майнових прав відповідача, включаючи забезпечення за кредитним договором, за умови попереднього повідомлення відповідача про це не пізніше 30 днів рекомендованим листом.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою достроково погасити заборгованість за кредитним договором у листі-претензії від 22.08.2007р. №09-07/09/5365 (а.с.88).

Відповідно до акту прийому-передачі заставного транспортного засобу від 10.09.2007р. відповідач передав, а позивач прийняв транспортний засіб марки Cadillac, номерний знак НОМЕР_1, що згідно з договором застави реєстраційний №ВЕІ 163046 від 08.12.2006р. є забезпеченням зобовязань боржника по кредитному договору (а.с.89).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором позики встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належні йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що передавши заставлене майно відповідач виконав свої зобовязання, оскільки такий спосіб припинення зобовязань не передбачений ні кредитним договором, ні договором застави, ні чинним законодавством України. Із змісту договору застави (п.2.12) вбачається, що сторони домовилися про спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. При цьому даним договором та чинним законодавством не визначено строків, в межах яких позивач зобовязаний звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно.

Враховуючи, що договором застави не передбачено обовязку відповідача передати заставлений автомобіль у володіння позивача, факт такої передачі суд оцінює як добровільну передачу відповідачем заставленого майна у заклад до повного виконання останнім грошових зобовязань, а не як частину процесу звернення стягнення на заставлене майно. Тому прийом-передача автомобіля не спричинило припинення права застави, а також обовязку відповідача повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 296777,36 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 29280,00 доларів США (еквівалент у національній валюті 233947,20грн.) та відсотків за користування кредитом у розмірі 7863,60 доларів США (еквівалент у національній валюті 62830,16 грн.) є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню (233947,20грн. + 62830,16 грн. = 296777,36 грн.).

Щодо стягнення з відповідача пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, сплата пені.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі викладеного позивач нарахував відповідачу станом на 25.02.2010р. пеню за несвоєчасне погашення тіла кредиту у розмірі 28386,96доларів США та пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14530,83 доларів США (а.с.195-196).

Відповідно до ст.616 ЦПК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги ту обставину, що протягом тривалого часу з моменту виникнення у відповідача заборгованості, тобто виникнення у позивача права на звернення стягнення на заставлене майно, останній не звернувся за вчиненням нотаріального напису, хоча мав право та всі необхідні документи щоб це зробити, і цим спричинив збільшення розміру заборгованості відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі, що існував до моменту передачі заставленого автомобіля у володіння позивача і був визначений у листі-попередженні від 22.08.2007р (а.с.88), тобто 300,85доларів США пеня за прострочення кредиту, 863,41 доларів США пеня за прострочення відсотків, а разом 1164,26 доларів США, що на день прийняття рішення по курсу НБУ (790,0594 за 100 доларів США) складає 9198,34 грн. (1164,26 х 7,900594 = 9198,34).

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 305975,70 грн. (296777,36 грн. + 9198,34 грн. = 305975,70 грн.)

Відповідно до ст.589 ЦК України та ст.19 Закону України „Про заставу” у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, а також витрат, понесених у звязку з предявленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до ст.590 ЦК України та п.1 ст.20 Закону України „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону України „Про заставу” звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Оскільки факт порушення відповідачем зобовязань перед банком та наявність заборгованості встановлений, а обраний останнім спосіб та порядок звернення стягнення на заставлене майно відповідає чинному законодавству, суд вважає позовну вимогу про звернення стягнення на автомобіль, що належить відповідачу, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в судовому засіданні знайшли своє часткове підтвердження та обґрунтування, що є підставою для їх часткового задоволення.

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (протокол від 14.10.2009р. №3б-45) було змінено найменування банку з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, що відображено у п.1.3. Статуту ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» (а.с.199-201).

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” (код ЄДРПОУ 23494105) суму боргу за кредитним договором №014/0005/82/10848 від 08.12.2006р. у розмірі 305975,70 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., а всього 307705,70грн.

В рахунок погашення боргу звернути стягнення на заставлене майно ОСОБА_4 автомобіль марки Cadillac, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, тип легковий седан, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ-8 ДАІ ГУ МВС України в м.Києві 21.11.2006р., який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 21.11.2006р.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: