Ухвала суду № 126652266, 08.04.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5448/24

Провадження № 2/369/2033/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Логойди Яни Василівни про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5448/24 за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Вікторія Володимирівна звернулася 01.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про усунення перешкод у користування земельною ділянкою.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Логойдою Лідією Іванівною 27.02.2025 року до суду подано заяву за вхідн. № 10149 про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа №369/5448/24 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Предметом даного спору є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, 0,4977 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання незаконними та скасування рішень Крюківщинської сільської ради від 26.02.2015 року №11/42, №11/6, №11/7 та від 01.10.2015 №11/9, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.07.2015 року, виданого ОСОБА_2 та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Сторона позивача вважає, що існує об`єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення даного позову з огляду на наступне.

В поданій до суду позивачем позовній заяві зазначено, що Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області були прийняті незаконні рішення від 26.02.2015 року №11/42, №11/6, №11/7 та від 01.10.2015 №11/9, копії яких містяться в матеріалах справи. Рішенням Крюківщинської сільської ради від 26.02.2015 року №11/6 ОСОБА_8 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,2238 га в АДРЕСА_1 , всупереч наявності іншого землекористувача земельної ділянки за цією ж адресою.

Після чого рішенням Крюківщинської сільської ради від 01.10.2015 №11/9 затверджено відповідний проект землеустрою, за результатом чого ОСОБА_9 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 31.07.2015 року на підставі якого, в свою чергу, зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693464132224) зі зміною цільового призначення із земель «для ведення особистого селянського господарства» на землі «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку». Дане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №366897259 від 22.02.2024 р., копія якої міститься в матеріалах даної справи.

Крім того, в ході розгляду даної справи з відзиву на позовну заяву, стороною позивача, було з`ясовано те, що ОСОБА_5 внаслідок незаконного розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484001:01:023:0225, площею 0,4977 га, яка до того передавалась в оренду позивачу ОСОБА_3 , все-таки було зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055. Проте з 16.12.2020 року ОСОБА_5 не с власником цієї земельної ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055, площею 0.2287 га, а теперішніми її власниками є громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (ідентифікуючі дані та засоби зв`язку з якими позивачам невідомі).

Позивачу стало відомо про те, що на станом на сьогоднішній день на вказаних земельних ділянках, за адресою розташування належного позивачу нерухомого майна, невідомими особами розпочато будівництво ряду споруд. Дане підтверджується відповідними фотознімками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на яких зафіксовано попередній стан ділянки та нові зведені невідомими особами споруди.

Оскільки у власників вказаних земельних ділянок, які були незаконно виділені за рішеннями Крюківщинської сільської ради, наявне право вільно ними розпоряджатися, існує об`єктивний ризик як відчуження таких земельних ділянок у будь-який спосіб іншим особам під час розгляду даної справи, так і зведення на них будинків чи споруд (з подальшим введенням їх в експлуатацію та реєстрацією права власності на них) тощо, про що свідчать наведені вище обставини. Зазначене, у разі задоволення заявлених позивачами позовних вимог, може істотно ускладнити або ж повністю унеможливити виконання рішення суду та відповідно ефективний захист порушених прав та законних інтересів позивачів.

Зважаючи на наявність обставин, які свідчать про ризик істотного ускладнення чи й загалом унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, та відповідно ефективного захисту і поновлення порушених прав та законних інтересів позивачів в повному обсязі, сторона позивача вважає, що існує об`єктивна необхідність в рамках даної справи вжити відповідні заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на земельну ділянку з кадастровими номерами 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, та на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055, площею 0.2287 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на цих земельних ділянках та введення в експлуатацію об`єктів будівництва на них, до закінчення розгляду даної справи.

Оскільки зазначені заходи забезпечення позову стосуються земельної ділянки незаконно виділеної Крюківщинською сільською радою у приватну власність внаслідок чого фактично здійснено її поділ та порушено право позивача як власника розташованого на ній нерухомого майна, позивач вважає такі заходи є співмірними із заявленими позивачами позовними вимогами.

На підставі зазначеного позивач ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 693464132224);

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055, площею 0,2287 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- заборони всім фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, та 3222484001:01:023:5055, площею 0.2287 га, та введення в експлуатацію об`єктів будівництва на них, до закінчення розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ч ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Учасники справи в судове засідання 08.04.2025 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, представник відповідача 2 - ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_4 адвокат Корзаченко Володимир Миколайович 08.04.2025 року надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та просив відкласти розгляд справи призначений на 08.04.2025 року на 16:00 год., оскільки він забезпечує участь у іншому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 2 - ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_4 адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича про відкладення розгляду справи враховуючи розумність строків розгляду заяви про забезпечення позову та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а такожзабороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 році у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зазначена правова позиція була багаторазово підтверджена Верховним Судом у справах, де суди дійшли висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову (постанови від 15.07.2021 року, провадження № 61-8468ав21 та від 30.06.2021 року у справі № 523/11320/19).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 року у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 року у справі № 308/7086/20.

В останній постанові Верховний Суд також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Як вбачається з інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (сформовану 26.02.2025 року) земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055, площею 0,2287 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 366897259, сформованої 22.02.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

При цьому таке забезпечення позову буде співмірним із заявленими позовними вимогами.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

При цьому, накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Щодо вимог ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони всім фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, та 3222484001:01:023:5055, площею 0.2287 га, та введення в експлуатацію об`єктів будівництва на них, до закінчення розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до пункту 6Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в майбутньому, судом з`ясовано обсяг позовних вимог, дані про учасників справи, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд бере до уваги, що введення в експлуатацію об`єктів будівництва на земельних ділянках та здійснення будь-яких будівельних робіт на них, зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення пред`явленого позивачем позову та зумовить необхідність подання позивачем нового позову, зокрема про демонтаж нового будівництва на земельних ділянках, що може стосуватися не тільки взаємовідносин сторін, а і негативно вплинути на інтереси інших осіб, які інвестуватимуть кошти в таку нерухомість.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання представника відповідача 2 - ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_4 адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича про відкладення розгляду справи, - відмовити.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Логойди Яни Василівни про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5448/24 за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5055, площею 0,2287 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_8 .

Заборонити до набрання судовим рішенням законної сили у даній справі всім фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222484001:01:023:5088, площею 0,2238 га, та 3222484001:01:023:5055, площею 0,2287 га, та введення в експлуатацію об`єктів будівництва на них.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Боржник 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Боржник 2: ОСОБА_6 (ідентифікуючі дані невідомі).

Боржник 3: ОСОБА_7 (ідентифікуючі дані невідомі).

Ухвалу складено та підписано: 15.04.2025 року.

Суддя А.В. Янченко