Ухвала суду № 12653208, 09.11.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц-8422 Головуючий у 1 інстанції Якубенко О.Б.

Категорія 46 Доповідач Біляєва О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

при секретарі Красавіній Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя за апеляційною скаргою позивача на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2010 року позов задоволено частково: шлюб розірвано; в частині розподілу майна подружжя відмовлено.

Позивач ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розподіл квартири, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; просив задовольнити його вимоги про визнання права власності за кожним з подружжя по Ѕ частці спірної квартири, оскільки спірна квартира придбана в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2, він постійно в ній проживає, оплачує комунальні послуги.

В судове засідання апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 не з’явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що сторони 15 квітня 2005 року зареєстрували шлюб; фактично не проживають однією сім’єю з 01 січня 2009 року; подальше збереження сім’ї неможливо. Спірна квартира не є спільною сумісною власністю, оскільки набута відповідачем на підставі договору міни квартири, яка належала їй на підставі договору дарування.

Рішення суду в частині задоволення вимог про розірвання шлюбу сторонами не оскаржується.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, характер спірних правовідносин та закон, яким вони регулюються.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони 15 квітня 2005 року зареєстрували шлюб (ас. 11). Від шлюбу подружжя дітей немає.

Згідно з договором міни квартири, нотаріально посвідченого 30 вересня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обміняли належні їм квартири без доплат. За вказаним договором двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка є предметом спору, перейшла у власність ОСОБА_2 У власність ОСОБА_3 перейшла двокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування.

В силу пункту 2 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Оскільки відповідач набула право власності на спірну квартиру шляхом обміну квартири, яка була набута нею за час шлюбу, але на підставі договору дарування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки не придбана за час шлюбу за спільні кошти; вказана квартира не підлягає розподілу між подружжям.

Зазначені вище договори не були оспорені в установленому законом порядку та не визнані недійсними.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині розподілу майна подружжя. При цьому судом додержані вимоги цивільного процесуального закону, повно з’ясовані обставини справа та дана їм належна оцінка. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення.

На підставі статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави не сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір 72 гр. 90 коп. (розрахунок – 31411537700004, отримувач – місцевий бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області) та не оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр. (розрахунок – 31213263700004, отримувач – Державний бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537, МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді