Постанова № 12648382, 29.10.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2а-10786/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Шевченко Ю.В.

за участі представника позивача Тогоєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства Виробниче обєднання житлово-комунального господарства м.Вільногірськадо Верхньодніпровської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

18 серпня 2009р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення 04 серпня 2009 р. № 0002832300/0 про визначення податкового зобов'язання по платі за землю на суму 62792,66 грн., у тому числі за основним платежем 41 861, 77 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 20 930,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 18.08.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Від представника відповідача 29.10.2010р. надійшло клопотання про розгляд даної справи за його відсутності, у якому він заперечував проти задоволення позовних вимог.

У матеріалах справи наявні заперечення на позовну заяву та додаткове заперечення, долучені 19.05.2010р. та 09.06.2010р. відповідно, якими обґрунтована позиція відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив наступні обставини.

З 10.06.2009р. по 22.07.2009р. Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (далі - Верхньодніпровська ОДПІ) було проведено перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КП ВО ЖКГ м.Вільногірськаза період з 01.10.2006 р. по 31.03.2009 р. За результатами перевірки складено акт від 27.07.2009р. №238/230-20240048 про результати планової виїзної перевірки КП ВО ЖКГ м.Вільногірськаз питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2009 р. (далі по тексту - Акт). У п.3.5.1. Акту зазначено, що КП ВО ЖКГ м. Вільногірськапорушило вимоги ст.2, ст.14, ст.15 Закону України від 03.07.1992 р. №2535-ІІІ Про плату за землю, в результаті чого підприємством не нараховано плату за землю та не сплачено її до бюджету у сумі 41861,82грн.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акту від 27.07.2009р. № 238/230-20240048 про результати планової виїзної перевірки, заперечень від 29.07.2009р. на акт від 27.07.2009 р. №238/230 - 20240048 , листа Верхньодніпровської ОДПІ від 30.07.2009 р. № 12830/10/23-103, листа Верхньодніпровської ОДПІ № 13013/10/23-006 віл 03.08.2009 р. про результати розгляду заперечення, податкового повідомлення-рішення від 04.08.2009 р. № 0002832300/0, оозпорядження міського голови від 29.07.2009 р. № 180-к, розрахунку фінансових санкцій за період з 01.10.2006р. по 30.03.2009р., запиту №9467/10/23-007 від 11.06.2009р., листа від 23.06.2009р. №202, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 2007р., 2008р., 2009р., постанови господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у справі №А36/426-07, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008р. у справі №22а-1818/08, витягу з листа ВАС України від 07.02.2000року №01-8/48, вказівки Державного Комітету України по земельних ресурсах від 20.03.2002 р. N 12, наказу Державного Комітету України із земельних ресурсів від 15.02.2010р. N168, наказу Державного Комітету України із земельних ресурсів від 14.05.2010 р. N 370, архівної копії рішення, надісланого листом Архівного відділу виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 04.05.2006р. №11-14/291.

Вільногірський міський відділ земельних ресурсів надав інформацію (лист №202 від 23.06.2009р.) про право користування земельними ділянками КП "ВО ЖКГ м.Вільногірська", а саме підприємство є землекористувачем земельних ділянок в 2006 році загальною площею 105,7569 га (102,0187 га - земельна ділянка під житловим фондом + 3,7382 га - земельна ділянка під виробничими будівлями), в 2007 році загальною площею 104,4801га (100,8454 га - земельна ділянка під житловим фондом + 3,6347 га - земельна ділянка під виробничими будівлями), 2008 році загальною площею 104,4249 га (100,8454 га - земельна ділянка під житловим фондом + 3,5795 га - земельна ділянка під виробничими будівлями) та в 2009 році загальною площею 103,2198 га (100,8454 га - земельна ділянка під житловим фондом + 2,3744 га - земельна ділянка під виробничими будівлями).

Підставою для нарахування земельного податку, як встановлено ст.13 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю", є дані державного земельного кадастру.

Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками встановлює державний земельний кадастр, який є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.193 та ст.204 Житлового кодексу).

Відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю" з послідуючими змінами та доповненнями, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно ст.13 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю" з послідуючими змінами та доповненнями, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності із ст.14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю" з послідуючими змінами та доповненнями, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно ст.15 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю" з послідуючими змінами та доповненнями, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно ст.19 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року змінами та доповненнями, землі України за основним цільовим поділяються на категорії, до яких віднесено, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови громадських будівель і споруд, інших обєктів загального користування (ст.38 Земельного Кодексу України).

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України віл 25 жовтня 2001р. №2768-ХІІ, із змінами та доповненнями, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Перевіркою встановлено, що КП "ВО ЖКГ м. Вільногірська " нараховує та сплачує податок на землю тільки в межах земельної ділянки загальною площею - 3,7382 га, а після вилучення земельної ділянки площею 0,1035 га. (вул.Варена 17 та вул.Леніна 43 згідно рішення Вільногірської міської ради від 01.12.2006 року №195-10/У), земельної ділянки площею 0,0552 га. (вул.Садова, 15а згідно рішення Вільногірської міської ради від 29.11.2007 року №59030/V), площею 1,1011 га (вул.Степова 12а та вул.Леніна згідно рішення Вільногірської міської ради від 16.04.2008 року №794-40/ V), земельної ділянки площею 1040м.кв. (вул. Жовтнева 4/Ентузіастів 5 згідно рішення Вільногірської міської ради від 21.08.2008 року №922-52А) - 2,3744 га. Що стосується земельної ділянки площею 102,0187 га (в 2006 році) та 100,8454 га (в 2007-2009 роках), яка передана у складі житлового фонду міста до підприємства відповідно до Рішення виконкому Вільногірської міської ради народних депутатів №250 від 19.06.1996р.

Згідно ст.1.1 Методичних рекомендацій, затверджених Міністерством юстиції, від 14.04.2009, № 660/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" ці об'єкти нерухома річрозташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі.

Отже, підприємство не нараховувало та не сплачувало податок на землю площею (102,0187 га) у 2006р. та (100,8454 га ) у 2007-2009 роках відповідно до вимог ст.7, 18 цього Закону.

Згідно ст.7 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII "Про плату за землю" (з послідуючими змінами та доповненнями), ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Частина 5 цієї статті говорить, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Відповідно до статті 26 Закону України від 03.07.1992 року № 2535 - XII "Про плату за землю" (з послідуючими змінами та доповненнями) за порушення норм цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиіз змінами та доповненнями (далі - Закон №2181) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 15.1.1 пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до пункту 19.6 статті 19 Закону № 2181 закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону, платники земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (юридичні особи) мають право надати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких податкових декларацій, а у разі, коли такі податкові декларації були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, перевіркою правильності нарахування та сплати податку на землю встановлено порушення вимог ст.2, ст.14, ст.15 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" з послідуючими змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством не нараховано плату за землю та не сплачено її до бюджету, за земельну ділянку площею - 102,1087 га за 3 міс. 2006р. (63812696,85 грн. (грошова оцінка ділянки у 2006р. вказана міським відділом земельних ресурсів) х 1% х 3%=19143,81 грн./12міс. х 3міс.= 4785,95грн.). за земельну ділянку площею - 100,8454 га за 2007р. (53175779,42 грн. (грошова оцінка ділянки у 2006р. вказана міським відділом земельних ресурсів) х 1% х 3%=15952,73 грн.), за земельну ділянку площею - 100,8454 га за 2008р. (54668291,34 грн. (грошова оцінка ділянки у 2008р. вказана міським відділом земельних ресурсів) х 1% х 3%=16400,49грн.), земельну ділянку площею - 100,8454 га за 3 міс.2009р. (62697867,76 грн. (грошова оцінка ділянки у 2009р. вказана міським відділом земельних ресурсів) х 1% х 3%=. 18890,36 грн./12міс. х 3міс.= 4722,60 грн.).

Позивач у справі, мотивуючи позовні вимоги обставиною, що у комунального підприємства „Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська" відсутні підстав для нарахування та сплати податку на землю, так як будь-яких правовстановлюючих документів на право користування землею він не має, та роблячи окремий наголос на відсутності кадастрового номеру на земельну ділянку, не бере до уваги наступний момент.

Рішення виконкому Вільногірської міської ради народних депутатів №250 було видане 19 червня 1996року, тобто в момент дії Земельного Кодексу України (УРСР) від 18.12.1990 року №561-ХІІ, частина 3 ст.30 якого передбачала, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

В наступну чергу відповідно до пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України № 2768-ІІІ, від 25.10.2001 року (далі по тексту - Земельний Кодекс України), рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до 4.1 статті 42 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до статті 92 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 96 Земельного Кодексу України, серед інших обов'язків, передбачає обов'язок своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Що стосується кадастрового номеру на земельну ділянку, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.1.5 Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель (додаток до Вказівки Державного Комітету України по земельних ресурсах від 20.03.2002 р. N 12 Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель), сформований кадастровий номер використовується тільки для кодування земельних ділянок, несе в собі інформацію щодо місцеположення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою і не обов'язково повинен слугувати об'єктом синтаксичного чи семантичного аналізу з метою отримання будь-яких інших даних похідного характеру.

Однак, предметом розгляду даної справи не є місцеположення земельної ділянки в межах адміністративно-територіального устрою України.

Крім того, надання кадастрових номерів на земельні ділянки здійснюється за заявочним принципом, за умови в наявності у землевласника (користувача) державного акту на землю або договору оренди земельної ділянки. Як зазначив сам позивач, таких документів у нього немає.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення, винесене відповідачем, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 03.11.2010р.

Суддя Д.П. Павловський