Рішення № 12640593, 25.11.2010, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

СПРАВА № 2-1060/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Кухар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, обєднану зі справами за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним та за позовом ОСОБА_2 до ПАТ«Індустріально-Експортний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 54853 грн. 82 коп., а саме:

- заборгованість за кредитним договором укладеним між акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2 №302/701302 від 31травня 2007 року, яка складає 31672 грн. 04коп. та нараховану на неї пеню в розмірі 3902 грн. 82 коп.;

- заборгованість за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року укладеним між акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» та ОСОБА_2, яка складає 14695 грн. 79 коп. та нараховану неї пеню в розмірі 4583 грн. 17 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» посилається на те, що на виконання умов вищевказаних договорів акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» та акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» були надані кредитні кошти ОСОБА_2, яка на момент закінчення дії цих договорів, свої зобовязання за ними не виконала, кредитні кошти не повернула.

01 квітня 2009 року між позивачем та правонаступником акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» відкритим акціонерним товариством «БГБанк» було укладено договір факторингу № 01/09, за умовами якого останнє уступило позивачу право вимоги за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008, який було укладено 11 лютого 2008 року між акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_2.

26 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» та акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» було укладено договір факторингу № 03/09 за умовами якого останнє уступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 302/701302, який було укладено 31 травня 2007 року між акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2.

26 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція по управлінню заборгованості» було укладено договір доручення № 26/09/09-І, згідно якого останнє прийняло на себе зобовязання від свого імені або від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», здійснювати дії по стягненню заборгованості фізичних та/або юридичних осіб боржників товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг».

Оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх зобовязань щодо вчасного повернення кредитних коштів, позивач просить стягнути їх з відповідача.

17 серпня 2010 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було обєднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, та зі справою за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача.

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» про захист прав споживача, позивач просить визнати недійсним кредитний договір №302/701302 від 31 травня 2007 року укладений між нею та акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк». Визнати недійсним договір факторингу №03/09 від 26вересня 2009 року укладений між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг». Покласти судові витрати на відповідачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначила про те, що кредитний договір №302/701302 від 31травня 2007 року за своїм змістом не відповідає законодавству України та порушує її права. Також посилається на те, що недійсність вищевказаного кредитного договору має наслідком недійсність і договору факторингу №03/09 від 26вересня 2009 року.

В своєму позові до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, ОСОБА_2 просить визнати недійсним договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року укладений між нею та акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства». Визнати недійсним договір факторингу № 01/09 від 01 квітня 2009 року укладений між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг». Покласти судові витрати на відповідачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначила про те, що договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року за своїм змістом не відповідає законодавству України та порушує її права. Також посилається на те, що недійсність вищевказаного кредитного договору має наслідком недійсність і договору факторингу № 01/09 від 01 квітня 2009 року.

29 вересня 2010 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 53053 грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором № 302/701302 від 31 травня 2007 року та договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року, 548 грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

29 жовтня 2010 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 52315 грн. 61 коп. заборгованості за кредитним договором № 302/701302 від 31 травня 2007 року та про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року, 548 грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник ТОВ «АУЗ Факторинг» свій позов з врахуванням уточнень до позовних вимог підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Проти задоволення позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, та проти задоволення позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами просила відмовити в повному обсязі, а позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними просила задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4, в судовому засіданні проти позову товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, та позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами з врахуванням уточнень до позовних вимог підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Проти позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, та позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відкритого акціонерного товариства «БГ Банк» позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами з врахуванням уточнень до позовних вимог підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Проти позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, та позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, підлягає задоволенню, а у задоволенні позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним та у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Індустріально-Експортний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 31 травня 2007 року між акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 302/701302 (а.с. 7-9). Згідно умов договору ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 3950 доларів США 00центів для споживчих потреб строком до 30 травня 2010року (включно) із розрахунку 11% річних за користування кредитом, та комісійну винагороду в розмірі 1,15%. Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується копією облікового рахунку (том 1 а.с.16) її заявою на отримання споживчого кредиту (а.с. 12,13), та її заявою на видачу кредиту (том 1 а.с. 31 обєднаної справи за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача). В звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором, виникла заборгованість яка станом на 28 вересня 2009 року становила 31672 грн. 05 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (том 2, а.с. 72).

26 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗФакторинг» та акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» було укладено договір факторингу № 03/09 за умовами якого останнє уступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 302/701302, який було укладено 31 травня 2007 року між акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» та ОСОБА_2. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» набуло право предявити ОСОБА_2 вимогу здійснити платіж в розмірі 31672грн. 05 коп., про що ОСОБА_2 повідомлялась акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» (том 1 а.с. 24) обєднаної справи за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача). На день розгляду справи в суді вищевказана заборгованість ОСОБА_2 не погашена.

11 лютого 2008 року між акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою № 10/115/Д/НП/2008 (а.с. 33-36). Згідно умов вказаного договору ОСОБА_2 було встановлено овердрафт з лімітом 15000 грн. 00 коп., терміном до 11лютого 2009 року, із розрахунку 37% річних. Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується її заявою на відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та встановлення ліміту кредитування по програмі «Декарт» (том 2, а.с.6 ) та її розпискою в отриманні платіжної картки (том 2, а.с. 16). В звязку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобовязань за вищевказаним договором, виникла заборгованість яка станом на 1 квітня 2009 року становила 20278 грн. 96 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (том 2, а.с. 66, 86).

Відповідно до п. 7.8 договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11лютого 2008 року за порушення терміну погашення овердрафту, строків сплати процентів, інших строкових платежів, передбачених цим договором, банк має право нараховувати та стягувати, а клієнт зобовязаний сплатити на вимогу банку, штраф у розмірі 20 грн.00 коп. за кожен випадок порушення цього договору або пеню на суму зазначених прострочених платежів в розмірі 0,2 % розраховану за кожен день прострочення платежу, не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання вимоги банку про сплату штрафу/пені.

01 квітня 2009 року між позивачем та правонаступником акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» відкритим акціонерним товариством «БГ Банк» було укладено договір факторингу № 01/09, за умовами якого останнє уступило позивачу право вимоги за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008, який було укладено 11 лютого 2008 року між акціонерним товариством «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» і ОСОБА_2. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» набуло право предявити ОСОБА_2 вимогу зднійснити платіж в розмірі 20278 грн. 96 коп., про що ОСОБА_2 повідомлялась відкритим акціонерним товариством «БГ Банк», який є правонаступником акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» (том 1, а.с. 32). На день розгляду справи в суді вищевказана заборгованість ОСОБА_2 не погашена.

Відповідно до Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 цього ж Кодексу встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 549 ЦК України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту ст. 625 ЦК України, окрім іншого, вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається зі змісту ч.1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога.)

Зі змісту ч. 1 ст. 1082 ЦК України вбачається, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж

Враховуючи викладене, і те, що в судовому засіданні було встановлено порушення ОСОБА_2 порядку повернення кредитних коштів, суд вважає, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог, тобто в сумі 52315 грн. 61 коп.

Разом з цим не підлягають задоволенню позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Надані суду документи свідчать про те, що 31 травня 2007 року при укладенні кредитного договору № 302/701302 ОСОБА_2 було проінформовано про всі істотні умови договору, про спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, умови дострокового розірвання договору тощо, що підтверджується підписом позивача на договорі з зазначенням: «з тарифами банку ознайомлений та згодний умови цього кредитного договору мені зрозумілі, оригінал кредитного договору отримав» (а.с. 9).

11 лютого 2008 року при укладенні договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 ОСОБА_2 також було проінформовано про всі істотні умови договору, про спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, умови дострокового розірвання договору тощо, що підтверджується підписом позивача на договорі та на додатках до нього №№1, 2, 3.(том 1, а.с. 33-39). Оригінал вказаного договору також був отриманий ОСОБА_2

Таким чином, ОСОБА_2 була вільна в своєму виборі щодо укладення або не укладення договорів на умовах визначених кредитним договором №302/701302 від 31травня 2007 року та на умовах визначених договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент укладення вищевказаних договорів сторонами цих договорів було повністю додержані вимоги, які в силу ст.203 ЦК України являються необхідними для чинності правочину. Так, волевиявлення учасника правочинів ОСОБА_2 було вільним і відповідало її внутрішній волі, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. При таких обставинах власні дії ОСОБА_2, що виразилися у підписанні кредитного договору № 302/701302 від 31травня 2007 року та договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року, а також здійсненні напису щодо ознайомлення з умовами цих договорів; отримання кредитних коштів та подальше користування ними; здійснення часткової сплати кредитних коштів та усіх передбачених вищевказаними договорами виплат, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладених нею правочинів та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами.

Посилання ОСОБА_2 в її позові до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними на ст.99Конституції України, ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», ст.524 ЦК України, як на підставу визнання договору недійсним, суд не приймає до уваги оскільки вказані норми закону визначають статус національної валюти гривні, та порядок оплати будь-яких вимог та зобов'язань, з урахуванням положень інших актів валютного законодавства України, і не позбавляють відповідача права передбаченого ч. 2 ст. 526 ЦК України, тобто здійснення платежів за кредитом у гривнях, за офіційним курсом долару США на день платежу.

Дійсно ч. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Разом з тим, чинним законодавством України, станом на 31 травня 2007 року не були встановлені межі термінів та сум кредитів, при перевищенні яких резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції необхідно мати індивідуальну ліцензію. А тому правових підстав для отримання сторонами у справі індивідуальних ліцензій для укладення Кредитного договору та здійснення відповідних операції згідно Кредитного договору не було.

Також, слід зазначити, що падіння гривні по відношенню до курсу долара США не є істотною зміною обставин, оскільки сторони, в тому числі і ОСОБА_2, під час укладення кредитного договору могла передбачити зміну курсу національної валюти України по відношенню до курсу долара США і була вільна в своєму виборі щодо укладення або не укладення договору на умовах визначених кредитним договором №302/701302 від 31травня 2007 року.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання недійсними договорів факторингу укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» та правонаступником акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» відкритим акціонерним товариством «БГБанк» № 01/09 від 1 квітня 2009 року, а також між товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» та акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» № 03/09 від 26 вересня 2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Як було встановлено в судовому засіданні та зазначено самою позивачем в її позовних заявах, вона була належним чином повідомлена правонаступником акціонерного товариства «Універсальний Банк Розвитку та Партнерства» відкритим акціонерним товариством «БГ Банк», а також публічним акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» про відступлення права вимоги за кредитним договором № 302/701302 від 31травня 2007 року від 31 травня 2007 року, та про відступлення права вимоги за договором про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року товариству з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг».

Крім того слід зазначити, що заміна кредитора у зобовязанні, як це вбачається зі ст.514 ЦК України, здійснюється без згоди боржника.

Як на підставу недійсності зазначених вище договорів факторингу ОСОБА_2 посилається на недійсність кредитного договору № 302/701302 від 31травня 2007 року, а також на недійсність договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за дебетово-кредитною схемою №10/115/Д/НП/2008 від 11 лютого 2008 року. Проте доказів недійсності вищевказаних договорів суду не надано.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що в судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила про те, що нею було частково погашено заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», а тому, сума заявлена останнім до стягнення не відповідає дійсності. Про часткове погашення заборгованості ОСОБА_2 йдеться і в уточненій позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг».

Згідно ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, а також позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача, задоволенню не підлягають.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в сумі 548грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_2.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614, ст. 615, ст.629, ст. 549, ст.625, ст. 215, ст. 203, ст. 627, ст. 1077, ст. 1080, ст. 1082, ст. 1078 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60‚ 77, 88, 169, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» код ЄДРПОУ 36303279, МФО 320995 52315(пятдесят дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 61 коп. заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» код ЄДРПОУ 36303279, МФО 320995 548 (пятсот сорок вісім) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» код ЄДРПОУ 36303279, МФО 320995 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «БГ Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до до ПАТ «Індустріально Експортний Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М. Соколов