Рішення № 126372331, 04.04.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/2777/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу № 640/2777/21 за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату (далі - позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), з такими вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 21 січня 2021 року ВП № 32612058.

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 21 січня 2021 року ВП № 32612058.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2021 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 21.01.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено відносно Акціонерного товариства «Укргазвидобування»: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 32612058 з виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 15395 грн, моральну шкоду у розмірі 300 грн та судові витрати у сумі 246,86 грн, якою визначено стягнути мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 300 грн та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 32612058 у розмірі 1594,19 грн з виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області.

Позивач вважає вказані постанови відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на його думку, відповідачем було порушено вимоги законодавства при винесенні спірних постанов.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

05.03.2021 відповідачем подано докази у справі.

Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

23.03.2021 позивачем подано додаткові пояснення у справі, в яких вказано, що відповідачем 23.05.2018 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 32612058 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів виконавчого провадження № 32612058 не вбачається його відновлення після закінчення 23.05.2018, а тому відповідач не мав законних підстав в липні 2020 року звертатися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Хоча Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження, відповідна дія повинна відбутися не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) та у випадках визначених в п. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Також вказано, що Акціонерне товариство «Укргазвидобування» здійснило добровільне виконання виконавчого листа № 2-2, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області, самостійно перерахувавши кошти 30.07.2020. Відповідачем не було здійснено жодного заходу з примусового виконання виконавчого листа.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/2777/21 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 прийнято справу до свого провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України. Також цією ухвалою запропоновано учасникам справи, у строк протягом п`яти днів з моменту отримання вказаної ухвали, надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 03.03.2025 від представника позивача надійшло заява, в якій, серед іншого, повідомлено, що на даний час спір між Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату не врегульований.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 витребувано у відповідача письмові пояснення разом з документальним підтвердженням, з метою встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 повторно витребувано у відповідача документи, що зазначені в ухвалі від 11.03.2025, та продовжено розгляд цієї справи на двадцять днів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 18.05.2012 відкрито виконавче провадження № 32612058 з примусового виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області, про стягнення з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 15395 грн, моральної шкоди у розмірі 300 грн та судових витрат у сумі 246,86 грн.

Згідно з постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 20.05.2012 ВП № № 32612058 приєднано виконавче провадження № 32612058 до зведеного виконавчого провадження № 45311956.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 25.09.2012 ВП № 32612058 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 16.10.2014 ВП № 32612058 поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 23.05.2018 ВП № 32612058 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з постановами головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.02.2020 ВП № 32612058 передано виконавчий лист з примусового виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та, відповідно, прийнято цим відділом державної виконавчої служби зазначений виконавчий лист до виконання.

В подальшому відповідач звернувся до Машівського районного суду Полтавської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на правонаступника АТ «Укргазвидобування».

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 17.08.2020 у справі № 948/603/20 заяву начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нещадима Івана про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено боржника - дочірню компанію «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», його правонаступником - Акціонерним товариством «Укргазвидобування», у виконавчому провадженні № 32612058 від 18.05.2012 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-12 від 12.04.2012, виданого Машівським районним судом Полтавської області у справі № 2-12/12.

10.08.2020 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від АТ «Укргазвидобування» надійшло повідомлення про те, що АТ «Укргазвидобування» сплатило заборгованість за виконавчим листом Машівського районного суду Полтавської області № 2-12 від 12.04.2012 у сумі 15941,86 грн у виконавчому провадженні № 32612058 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) платіжним дорученням № 315025 від 30.07.2020.

В матеріалах справи також міститься вказане платіжне доручення на суму 15941,86 грн.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.01.2021 ВП № 32612058 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замінено боржника ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на АТ «Укргазвидобування».

Також старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови від 21.01.2021 ВП № 32612058 про стягнення з АТ «Укргазвидобування» виконавчого збору в розмірі 1594,19 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.

Розпорядженням державного виконавця № 32612058/4 від 21.01.2021, затвердженим начальником відділу державної виконавчої служби, визначено грошові кошти у сумі 15941,86 грн, що надійшли 30.07.2020 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-12, виданого 12.04.2012, зведеного виконавчого провадження від 04.11.2014 № 45311956 про стягнення грошових коштів з АТ «Укргазвидобування», необхідно перерахувати 14219,87 грн на користь ОСОБА_1 на ІВАN НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 350589, код за ЄДРПОУ 14305909; 1421,99 виконавчого збору: на ІВАN UА278999980333249305000026011 в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783; 300 грн витрат виконавчого провадження: на ІВАN UА188201720313291002201113571 в Державній казначейській службі, МФО 820172, код за ЄДРПОУ 43315602.

Також постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.06.2022 ВП 32612058 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість «Категорія стягнення: стягнення коштів», зазначено «Категорія стягнення: документ, що не підпадає під згадані категорії».

Позивач, не погоджуючись з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Водночас слід вказати, що на момент відкриття виконавчого провадження № 32612058 був чинним Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні (частина 3 статті 28 Закону № 606-XIV).

Також статтею 41 Закону № 606-XIV визначено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні № 32612058, яке відкрито на час дії Закону № 606-XIV.

Суд зазначає, що в аспекті спірних у цій справі правовідносин, Верховний Суд вже надав відповідь на питання щодо визначення порядку і суми стягнення виконавчого збору, за обставин, коли виконавче провадження було розпочате під час дії Закону № 606-XIV, а наступні дії державного виконавця вже відбувались в період дії Закону № 1404-VIII.

Так, у постанові від 22.01.2025 у справі № 580/11774/23 Верховний Суд вказав, що враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, приписи попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21.

Отже враховуючи, що у справі № 580/11774/23, що розглядалась Верховним Судом виконавче провадження було відкрито у період дії положень Закону № 606-XIV, Суд констатував, що при вирішенні питання про розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за такою постановою, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення, зміст яких вказано вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, вказані 10 відсотків вираховуються саме від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 400/6302/23.

Повертаючись до обставин даної справи слід вказати, що державний виконавець 23.05.2018 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 32612058 з примусового виконання виконавчого листа № 2-12, виданого 12.04.2012 Машівським районним судом Полтавської області, на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, наступні постанови у вказаному виконавчому провадженні відповідачем винесено 01.02.2020 про передачу виконавчого провадження та його прийняття, у зв`язку з реорганізацією відповідача, та в подальшому було винесено ще ряд постанов, в тому числі які є спірними в цій справі.

Тобто, виконавчі дії після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження продовжувались.

При цьому, згідно з інформацією про виконавче провадження, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження 25.02.2019 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було вчинено виконавчу дію з назвою «Виправлення станів ВД/ВП».

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалами суду від 11.03.2025 та 18.03.2025 витребувано у відповідача письмові пояснення щодо вказаних обставин разом з документальним підтвердженням.

На виконання вищевказаних ухвал суду 19.03.2025 відповідач подав письмові пояснення, в яких вказав, що 23.05.2018 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) можливо помилково винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач посилається на відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки всі права та обов`язки ДК «Укргазвидобування» перейшли до нової юридичної особи. Також вказує, що помилковість винесення постанови підтверджується тим, що у мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження відсутнє посилання на обставини, які зумовили її винесення.

Крім того, в поясненнях вказано, що у Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня технічна можливість сформувати постанову про виправлення помилки. АСВП технічно дозволяє вносити зміни лише у реквізити виконавчого документа та сторін. Виготовлення постанов державного виконавця без АСВП заборонено. На підставі вищевикладеного, державним виконавцем 25.02.2019 винесено виправлення стану виконавчого документа, оскільки стан «завершено» є помилковим.

Враховуючи наведене, з метою належного та повного обґрунтування цього судового рішення, суд вважає за необхідне викласти правові висновки в цій справі з урахуванням особливостей обставин цієї справи, в аспекті винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження, який, на думку суду, є основним у цій справі, а також надати оцінку діям (рішенням) відповідача без урахування наведеної постанови, тобто за умови можливої помилковості її винесення.

Отже, щодо першого аспекту слід вказати, що наведені пояснення відповідача жодним чином не підтверджують помилковість винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки, по-перше, відповідач у поясненнях вказує на «можливу» помилковість винесення вказаної постанови, тобто не стверджує це напевно та не надає жодних доказів щодо дійсної помилковості винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та/або її скасування, виправлення помилок, тощо.

По-друге, в подальшому у письмових поясненнях відповідач наводить лише мотиви, які можуть свідчити про помилковість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а не напевно свідчать про це.

Тобто, з огляду на формулювання мотивів у письмових поясненнях відповідача, вони є лише припущеннями та суб`єктивною точкою зору останнього щодо причин помилковості винесення вказаної постанови, що для суб`єкта владних повноважень, який повинен обґрунтувати законність своїх дій та рішень, є неприпустимим.

Окрім того, вищенаведене виправлення стану виконавчого провадження (виправлення статусу «завершене») відбулось через 9 місяців після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто увесь цей час ця постанова була чинною та виконавче провадження вважалося завершеним.

До того ж, докази повідомлення сторін виконавчого провадження про виправлення стану виконавчого провадження у 2019 році та/або визнання нечинною, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження або виправлення в ній помилки, в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Отже, суд зазначає, що наведені вище дії відповідача призвели до порушення принципів правової визначеності та належного урядування.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, в контексті предмету розгляду в цій справі слід вказати, що у суду відсутні правові підстави вважати законним продовження вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 32612058, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2018 та, відповідно, відсутні підстави вважати законним винесення спірних постанов від 21.01.2021 ВП № 32612058 про стягнення з АТ «Укргазвидобування» виконавчого збору в розмірі 1594,19 грн та витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.

До того ж слід врахувати, що такі постанови винесені більш ніж через два роки після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже є протиправними.

Разом з тим суд зауважує, що вказані висновки жодним чином не спростовують обставин існування заборгованості за боржником, правонаступником його є позивач, перед стягувачем станом на момент закінчення виконавчого провадження, яка на той час не була погашена.

Також, надаючи правову оцінку діям відповідача щодо винесення спірних постанов без урахування постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто за можливих обставин дійсної помилковості винесення цієї постанови, слід звернути увагу на таке.

Як вже зазначалось судом вище, за правовою позицією Верховного Суду стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. В іншому випадку, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Окрім того, за змістом положень статті 42 Закону України «Про виконавче провадження наведені правила застосовуються й до стягнення виконавчих витрат, щодо яких в межах спірних правовідносин, відповідач також зобов`язаний був в даному випадку винести постанову після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв спірні постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, без попереднього винесення постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа, що, на думку суду, є порушенням законодавства про виконавче провадження.

Таким чином, оскаржувані постанови прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто не відповідають критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.01.2021 № 369259.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, сплачений нею судовий збір у сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату (ідентифікаційний код 30019775, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.01.2021 ВП № 32612058 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04.04.2025.

Суддя О.М. Качанок