Рішення № 126372229, 03.04.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1294/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення №23964/03-16 від 05 грудня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) сформоване в Централізованій підсистемі «Призначення та виплата пенсій» ІКІС ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) перевести ОСОБА_1 з 28.11.2024 року, на пенсію державного службовця за віком, відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 29.06.1990 року по 06.02.2012 року для обчислення розміру пенсії, відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.11.2024 року №106 та №107.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначила, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 28.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перехід із пенсії за віком на пенсію згідно із Законом України Про державну службу. Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області №23964/03-16 від 05 грудня 2024 року позивачу відмовлено у переході на пенсію згідно із Законом України Про державну службу, підставою відмови зазначено те, що станом на 01.05.2016 року позивачка не працювала на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Закону 889-УІІ не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавцем.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано відзив на позовну заяву (а.с.41-44), відповідно до якого не погоджується із заявленими вимогами. Представник відповідача вказує, що позивач звернулась до територіального управління із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переходом на пенсію за іншим законом відповідно Закону України "Про державну службу". 05 грудня 2024 року за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №110130012547 (вих. 05.12.2024 23964/03-16) про відмову в переведенні на пенсію за іншим Законом. Зазначено, що періоди роботи посадових осіб в органах Державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Відтак, здійснити перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 немає можливості, так як позивач станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Законом 889 немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавством.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано письмове пояснення на позовну заяві ( а.с. 27-31), в якому просив відмовити в задоволенні вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 (позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.11.2024 року, позивач звернулась із заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо переходу із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

До заяви позивачем надано оновлені довідки видані ГУ ДПС у Кіровоградській області про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №106 від 26.11.24 року та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, які не провели класифікацію або працювала у державних органах №107 від 26.11.2024р. ( а.с.19).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідно до принципу екстериторіальності, прийнято рішення №110130012547 від 05.12 2024 (вих. 05.12.2024 23964/03-16) про відмову у переведенні та здійснення перерахунку пенсії ( а.с.17-18).

Відмова обґрунтована тим, що станом на 01.05.2016 року не працювала на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та станом на день набрання чинності Закону 889-УІІ не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, передбачених чинним законодавцем.

Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся з позовом до суду.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст.90 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі за текстом Закон №889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З огляду на ч.1 ст.37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ (далі за текстом Закон №3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Із аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №№3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Судом встановлено, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу є те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Частиною 2 статті 1 Закону №889 встановлено, що державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону №889 окремі особливості проходження державної служби в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органах визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до п.342.5 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України Про державну службу.

Згідно з п.342.6 ст.342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, Законом України Про державну службу та іншими законами.

У розумінні пп.4.1.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з п.8 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Частинами 1, 2 статті 1 Закону №3723-ХІІ визначено, що державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Частиною 2 статті 25 Закону №3723-ХІІ установлено такі категорії посад державних службовців: перша категорія посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади; друга категорія посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади; четверта категорія посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; п`ята категорія посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади; шоста категорія посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади; сьома категорія посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Згідно з ч.3 ст.25 Закону №3723-ХІІ віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. №680 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями та іншими спеціальними званнями, у тому числі між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників органів державної податкової служби.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 р. №306 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями, у тому числі між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів; між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб податкових органів.

Суд враховує, що Верховний Суд України у постанові від 08.10.2013 р. у справі №21-275а13 сформулював правовий висновок відповідно до якого, аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1982р. ( а.с.11-16), ОСОБА_1 28.06.1990 року прийнята на посаду Державного податкового інспектора Кіровської районної державної інспекції міста Кіровограда в порядку переведення із Кіровського районного фінансового відділу міста Кіровограда (Наказ №26-л від 28.06.90р.)

01.08.1991 року призначена на посаду старшого податкового інспектора відділу оподаткування (наказ №16-Л від 10.09.91р.).

01.11.1992 року присвоєно персональне звання інспектора податкової служби 1 (першого) рангу (наказ №36 від 30.10.1992р).

01.09.1993р. призначена на посаду старшого державного податкового ревізора- інспектора ревізійного відділу (наказ №48а від 13.09.93).

01.02.1994р. в зв`язку з реорганізацією структури інспекції переведена у відділ аудиту юридичних осіб на посаду старшого державного податкового ревізора- інспектора(наказ №12ос від 01.02.94р.).

01.07.1994 року прийняла державного службовця, згідно ст.17 ЗУ «Про державну службу).

02.01.1996р. переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора відділу податкових розслідувань (наказ №124ос від 22.12.91р.).

25.11.1996р. в зв`язку з ліквідацією Державної податкової інспекції по Кіровському району переведена на роботу в Державну податкову адміністрацію м. Кіровограда (наказ №139 від 25.11.96р.)

Державна податкова адміністрація у місті Кіровограді 26.11.1996р. прийнята на посаду головного держаного податкового ревізора - інспектора відділу дослідчих перевірок (наказ №1-о від 26.11.1996р.)

04.03.1997р. в зв`язку з ліквідацією ДПА у м. Кіровограді і утворенням Кіровоградської державної податкової адміністрації переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора управління податкових розслідувань.

Кіровоградська державна податкова адміністрація перейменована в державну податкову інспекцію в м. Кіровограді. ( 04.03.1997р. ЗУ «Про внесення змін і доповнень до ЗУ «Про державну податкову службу» від 05.02.1998р.)

01.06.1998р. в зв`язку з введенням нової структури переведена в відділ податкових розслідувань на посаду головного державного податкового ревізора інспектора. (наказ №93-о від 26.05.1998р.).

01.07.1999р. присвоєно спеціальне звання радник податкової служби 3(третього) рангу ( наказ №156-о від 30.06.1999р.).

01.12.1999р. переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора відділення застосування непрямих методів оподаткування відділу податкових розслідувань ГВПМ (наказ ОДПА №441-о від 16.12.1999р.).

01.10.2000р. в зв`язку із зміною структури переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідчої перевірки ( наказ №296-о від 02.10.2000р.)

11.01.2001р. в зв`язку з ліквідацією ДПІ у м. Кіровограді і утворенням на її базі Кіровоградської об`єднаної ДПІ призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу дослідчих перевірок МГВПМ (наказ ДПАУ 548 від 24.10.2000р., наказ № ОДПА 16-о від 10.01.01р.

01.10.2001 р. в зв`язку з ліквідацією Кіровоградської ОДПІ і утворенням на її базі ДПІ в м. Кіровограді призначена на посаду начальника відділення перевірок в галузях виробничої сфери відділу дослідчих перевірок. (наказ №2-о від 01.10.2001р.).

15.10.2001 року переведена на посаду начальника відділення контролю сплати прибуткового податку (наказ №26а-о від 19.10.2001р.).

01.09.2002р. переведена на посаду начальника відділення перевірок сплати інших податків та зборів відділу дослідчих перевірок ГВПМ (наказ №330-о від 30.08.2002р.).

05.04.2003р. в зв`язку із зміною структури переведена на посаду начальника відділення перевірок в галузях невиробничої сфери відділу перевірок ГВМП( наказ № 174-о від 22.04.2003р.)

14.01.2004р. в зв`язку з ліквідацією ДПІ в м. Кіровограді переведена на посаду начальника відділення перевірок в галузях невиробничої сфери відділу дослідчих перевірок ГВПМ Кіровоградської ОДПІ (наказ №18-о від 14.01.2004р.)

01.09.2005р. в зв`язку із зміною структури переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору взаємодії з правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи ( наказ № 233-о від 31.08.2005р.).

Кіровоградська міжрайонна податкова інспекція 03.04.2006р. в зв`язку з ліквідацією Кіровоградської ОДПІ, реорганізацію Долинської МДПІ та утворенням на їх базі Кіровоградської МДПІ, призначена на переводу на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи (наказ №1-о від 03.04.2006р.)

05.09.2006р. Звільнена з займаної посади у зв`язку з переводом на роботу до ДПА у Кіровоградській області (наказ № 33-о від 05.09.2006р.)

Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області 06.09.2006 р. призначена на конкурсній основі по переводу на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу взаємодії із правоохоронними органами управління контрольно-перевірочної роботи ДПА у Кіровоградській області (наказ №284-о від 06.09.2006р.).

19.12.2006р. у зв`язку із зміною організаційної структури переведена на посаду структурними підрозділами управління аудиту юридичних осіб(наказ №467-о від 26.12.2006р.).

26.05.2008р. у зв`язку із зміною структури переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Кіровоградській обл. (наказ №200-о від 26.05.2008р.)

25.11.2009 р. у зв`язку зі змінами у штатному розписі переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору внутрішнього управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Кіровоградській області (наказ №384-о від 25.11.2009р.)

06.02.2012р. звільнена з посади у зв`язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності державної податкової адміністрації у Кіровоградській області п. 1 ст.40 КЗпП України (наказ від 06.02.2012р. №12-о).

Отже, ОСОБА_1 в період з 29.06.1990 року по 06.02.2012 року безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, які відносяться до категорії посад державного службовця, прийняла присягу державного службовця. За періоди в займаних посадах в податковій службі, ОСОБА_1 отримала персональне звання інспектора податкової служби першого рангу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №110130012547 від 05.12 2024 (вих. 05.12.2024 23964/03-16) винесено необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим є передчасним висновок про відсутність у позивача стажу роботи на посадах державної служби та, як наслідок, відсутність права на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області №110130012547 від 05.12 2024 (вих. 05.12.2024 23964/03-16), підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) перевести ОСОБА_1 з 28.11.2024 року, на пенсію державного службовця за віком, відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 29.06.1990 року по 06.02.2012 року для обчислення розміру пенсії, відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.11.2024 року №106 та №107, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у які не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області безпідставно, внаслідок помилкового тлумачення норм чинного законодавства, встановлено відсутність у позивача стажу державної служби, у зв`язку з чим зроблено передчасний висновок щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 28 листопаду 2024 року щодо переходу із пенсії за віком на пенсію державного службовця, згідно із Законом України Про державну службу та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Суд не приймає посилання представника третьої особи на постанову Верховного Суду у справі № 500/1404/23 від 22.05.2024, оскільки у вказаній справі судами розглядався спір, предмет якого відрізняється від спору, що розглядався у даній справі.

В силу викладеного суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (а.с.9), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким прийнято протиправне рішення.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54000, ЄДРПОУ 13844159), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення №110130012547 від 05.12 2024 (вих. 05.12.2024 23964/03-16) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопаду 2024 року про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН