Рішення № 12633429, 24.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2010Справа №2-15/4896-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) в особі структурного підрозділу Євпаторійського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 4)

До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 7994,72 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Замиралова А.Б., представник, дов. №069-Д від 05.01.2010 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» в особі структурного підрозділу Євпаторійського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 10749,33 грн., 3% річних 338,87 грн., інфляції 1335,15 грн., пені 247,66 грн.

11.11.2010 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 6928,84 грн. заборгованість за активну електричну енергію, 194,06 грн. 3% річних, 643,64 грн. інфляційних нарахувань та 228,18 грн. пені. Просить припинити провадження по справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 3820,49 грн. основного боргу, 194,81 грн. 3% річних, 691,51 грн. інфляційних перерахувань та 19,48 грн. пені.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі структурного підрозділу Євпаторійського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 590 про постачання електричної енергії. При укладенні договору сторони зобов'язались керуватись нормами Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії та іншими нормативними актами (а.с.45-48).

Згідно пункту 2.2.3 Договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальникові вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1, або 4.2. «Порядок розрахунків».

Згідно додатку № 4.2 до договору про поставку електричної енергії № 590 від 05.09.2005 року, розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно з пунктом 7.9 даного договору.

Згідно пункту 2 вказаного додатку, розрахункова дата встановлюється 23 числа кожного місяця, відповідно, розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 6 928,84 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за договором № 590 про постачання електричної енергії від 05.09.2005 р. щодо оплати 6928,84 грн. за поставлену активну електричну енергію, отже сума заборгованості у розмірі 6928,84 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 643,64 грн. інфляційних збитків та 3% річних у розмірі 194,06 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 643,64 грн. інфляційних збитків та 3% річних у розмірі 194,06 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 228,18 грн. пені.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 та 2.2.4 Договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, №4.2 «Порядок розрахунків», Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 228,18 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 3820,49 грн. основного боргу, 194,81 грн. 3% річних, 691,51 грн. інфляційних перерахувань та 19,48 грн. пені підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95620, АР Крим,м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЄДРПОУ 00131400) 6928,84 грн. заборгованості, 194,06 грн. 3% річних, 643,64 грн. інфляційних нарахувань, 228,18 грн. пені, 77,94 грн. державного мита та 148,31 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 3820,49 грн. основного боргу, 194,81 грн. 3% річних, 691,51 грн. інфляційних перерахувань та 19,48 грн. пені провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.11.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.