Рішення № 12633427, 25.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2010Справа №2-7/5522-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Управління з’єднувального каналу (96300, смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 120, ідентифікаційний код 25870819)

Про стягнення 16086832,71 грн.

          Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача – Ющенко Т. А,, предст., дов. №408-Д від 19.07.2010 р.

Від відповідача – Сміліченко Г. В., предст., дов. №12-02/286 від 22.11.2010 р.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Управління з’єднувального каналу 16086832,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки електричної енергії №29 від 07.07.2004 р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по розрахункам за спожиту активну електричну енергію в сумі 14866518,84 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 666496,17 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 236679,73 грн., 258987,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 58156,71 грн.

18.11.2010 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” надійшла заява, згідно якої позивач змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача лише заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 14866518,84 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 666496,17 грн.

Проте, суд не може прийняти вказану заяву з наступних підстав.

Так, частиною 4 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд зазначає, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК.

Предметом заявленого Відкритим акціонерним товариством „Крименерго” позову є стягнення з Управління з’єднувального каналу заборгованості за спожиту реактивну та активну електричну енергію, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Однак, подаючи заяву про стягнення з відповідача лише заборгованості, позивач не змінив предмет позову, а фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних втрат. Однак, оскільки пряме волевиявлення ВАТ «Крименерго» на відмову від позову в цій частині заявлено не було, у суду відсутні підстави розцінювати подану заяву в якості заяви про часткову відмову від позову. На підставі цього, суд не приймає заяву позивача про зміну предмету позову та вважає за необхідне розглянути справу в первісно заявленому обсязі.

У судовому засіданні, що відбулося 23.11.2010 р., представник відповідача надав відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості в розмірі 15533015,01 грн. Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

По справі оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

07.07.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Управлінням з’єднувального каналу (Споживач) укладено договір №29 про постачання електричної енергії (а. с. 7-10).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ), згідно умов цього договору та додатків до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».

Згідно з пунктом 2.2.4 Споживач зобов’язується здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №5 «порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Повна поточна оплата вартості електричної енергії здійснюється одним платежем по фактичним показникам приладу обліку в дату оплати, встановлену цим додатком.

Розрахункова дата (день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 25 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим є період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 2 Додатку №4.2, а. с. 19).

Відповідно до пункту 5 Додатку розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 30 числа кожного місяця.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що між сторонами у справі був підписаний також Додаток №5 до договору №29 від 07.07.204 р. «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», який був складений відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Мінпаливенерго №19 від 17.01.2002 р.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов’язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати (а. с. 29-45).

Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості Управління з’єднувального каналу перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» за період з 01.01.2010 р. до 31.10.2010 р.:

-          за активну електричну енергію – в сумі 14866518,84 грн.;

-          за реактивну електроенергію – в розмірі 666496,17 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Управління з’єднувального каналу перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» за вказаний період (з 01.01.2010 р. до 31.10.2010 р.) складає 15533015,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 14866518,84 грн. за активну електроенергію та 666496,17 грн. по компенсації перетоків реактивної електроенергії.

Більш того, вказана заборгованість визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14866518,84 грн. за активну електроенергію та 666496,17 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 236679,73 грн., 258987,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 58156,71 грн.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою ГС АР Крим від 16.11.2010 р. від позивача було витребувано документальне підтвердження здійснення позивачем часткової оплати вартості електроенергії (платіжні доручення, банківські виписки тощо). Витребування цих доказів було здійснено задля перевірки правильності обчислення позивачем заявлених до відшкодування сум, зокрема, пені, річних та інфляційних втрат.

Однак, вказані вимоги суду позивачем виконані не були та у судові засідання, що відбулися 23.11.2010 р. та 25.11.2010 р., витребувані судом документи Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» надані не були.

В свою чергу, невиконання вимог суду та ненадання зазначених документів позбавляє суд можливості перевірити правильність обчислення позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, вказані суми коштів, на відміну від суми основного боргу, відповідачем не визнані.

Суд звертає увагу на те, що обов’язок щодо доведення суду правомірності своїх вимог, зокрема, правильності обчислення заявлених до відшкодування сум, статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на позивача. В свою чергу, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб’єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов’язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи – учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов’язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов’язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

При цьому, статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” в частині стягнення пені в сумі 236679,73 грн., 258987,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 58156,71 грн.

В пункті 31 Інформаційного листа «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164 ВГСУ зазначив, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду. З урахуванням цього, про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд вважає за доцільне зазначити саме в рішенні, без винесення відповідної ухвали.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління з’єднувального каналу (96300, смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 120, ідентифікаційний код 25870819) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 14866518,84 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 666496,17 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію; 24622,26 грн. державного мита та 227,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В частині стягнення з Управління з’єднувального каналу на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” пені в сумі 236679,73 грн., 258987,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 58156,71 грн. позов залишити без розгляду.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.