Ухвала суду № 12633207, 25.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року м. КиївК-26576/06

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е. (доповідач у справі),

Усенко Є.А.

Степашко О.І.

Маринчак Н.Є.

Костенко М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 27 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою господарського суду Харківської області від 27 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2005р. №0001752340/0.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до наступного висновку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем 24.06.2005 року отримано повідомлення від 22.06.05р. за № 1715/10/23-310 про проведення планової документальної перевірки.

Перевіркою було встановлено факт видачі готівкових коштів з каси позивача під звіт працівникам підприємства по наступним видатковим ордерам, у яких відсутній розпис одержувачів готівки, запис касира паспортних даних отримувачів та підпис касира, що засвідчує видачу готівки на загальну суму 12388,03грн.

Основним видом діяльності товариства є здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. ХФ АБ «Синтез»(в якому на банківському обслуговуванні знаходиться позивач) не встановлював позивачу ліміт залишку в касі підприємства (ліміт залишку готівки в касі дорівнює нулю).

Якщо ліміт каси підприємству не установлений, то відповідно до п.п.2.9 ст.2 Положення №72, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин в наслідок яких ліміт каси не встановлено).

Відповідно до наказу ДПА у Харківській області України від 15.10.2004р. № 599 «Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок»з урахуванням вимог відповідно до додатку №7 наказу № 599 складено Акт перевірки №1607/23-314/32030586 від 13 липня 2005 року.

За результатами перевірки на підставі висновків акту перевірки повідомленням - рішенням від 15.07.2005р. Інспекцією застосовано фінансові санкції відповідно до абз.2 п.1 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 за порушення касової дисципліни на суму 24 776, 06 грн.

Підставою для донарахування спірних фінансових санкцій відповідач зазначив відсутність на час проведення перевірки у вищенаведених видаткових касових ордерах підпису отрмувачів коштів.

В обґрунтування вимог позивачем до матеріалів справи були надані оригінали та належним чином завірені копії вказаних видаткових касових ордерів №2 від 29.02.02р., №22 від 17.11.13р., №17 від 03.06.04р., №23 від 03.08.04р., №6 від 01.02.05р., №7 від 01.02.05р., №8 від 01.03.05р., в яких зазначені паспортні дані та підписи отримувачів коштів та касира.

В наведених ордерах в графі «підстава»видачі коштів зазначено повернення підзвітної суми відповідно до авансових звітів.

Відповідач в спростування доводів позивача надав до суду ксерокопії наведених видаткових ордерів, оформлених з порушенням, оскільки, як пояснив в засіданні його представник, надати оригінали ордерів не зміг, а завірити їх копії до позивача письмово не звертався.

Кожна сторона, відповідно до ст.71 КАС України, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Докази, одержані з порушенням закону, відповідно до п.3 ст.70 КАС України, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, тому ордери, в яких були відсутні підписи та паспортні дані отримувачів коштів не були враховані судом.

Рештою бухгалтерських документів, а саме: касовими книгами за відповідні періоди, авансовими звітами про використані кошти, відсутністю наявних грошових коштів у касі підприємства на кінець робочого дня підтверджується факт отримання коштів підзвітними особами позивача саме в той день та в тій сумі.

Відповідальність за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах передбачена ст.1 Указу Президента України №436/95 у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а у випадку відсутності встановленого ліміту каси - за наявності самого факту готівки в касі підприємства на кінець робочого дня. Проте судом встановлено та не заперечується відповідачем, що фактично готівка в касі позивача на кінець робочого дня була відсутня.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такі обставини, як: відсутність підпису отримувача коштів у видатковому касовому ордері та відсутність готівки в касі підприємства без документального підтвердження використання таких коштів може свідчити лише про службове підроблення та спричинення збитків Товариству бухгалтером цього підприємства, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 366 КК України, а не Указом Президента України №436/95.

Оцінюючи видаткові касові ордери як докази, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем в наведених ордерах невірно сформульовано підстави видачі готівкових коштів, але це не спричинило невірне відображення руху грошових коштів по бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено нецільового використання отриманих під звіт коштів, та не встановлено в зв'язку з цим заниження податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002, розробленого відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у разі вилучення в ході перевірки документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для вилучення, номера та дати протоколу вилучення. Якщо вилучення мало місце до акту перевірки додається постанова органу державної податкової служби про проведення вилучення документів, протокол вилучення і опис документів, які вилучені.

Також відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

П. 9 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час виникнення спірних правовідносин передбачає, що опис таких документів скріплюється підписами представника Інспекції та платника податків із залишенням копій таких документів платнику податків.

Враховуючи вищезазначене суд касаційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідні рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 27 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства.

Суддя С.Е. Острович