Ухвала суду № 12633097, 23.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р. м. КиївК-15082/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від11.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року посправі№22/40А

за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»(далі позивач, ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі відповідач, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 24.07.2006 року № 0004901640/0.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що орган податкової служби безпідставно застосував до нього передбачені п. п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) штрафні (фінансові) санкції в сумі 757 089,03 грн., оскільки платіжними дорученнями, на які зроблене посилання в акті перевірки від 19.07.2006 року № 593/15-3/03337119, сплачувались податкові зобов'язання інші ніж липень 2005 року податкові періоди.

Постановою Господарського суду Донецької області від11.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року посправі№22/40А, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006 року № 0004901640/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

З урахування того, що сторони в судове засідання не зявилися, та на підставі положення пункту другого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби за результатами перевірки своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість, результати якої викладені в акті від 19.07.2006 року, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення граничного терміну сплати податкових зобовязань, визначених у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97), на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону № 2181 за затримку на 148 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 1514178 грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 757089,03 грн.

Актом перевірки встановлена затримка сплати суми узгодженого податкового зобовязання (яке перетворилось на податковий борг внаслідок несплати у встановлений строк) у сумі 1514178 грн. за липень 2005 року, яка визначена позивачем шляхом надання 28.02.2006 року до податкового органу уточнюючого розрахунку № 11791, погашення якого відбулося за рахунок збільшення суми відємного значення за грудень 2005 року, яке задеклароване позивачем шляхом надання до податкового органу 29.03.2006 року уточнюючого розрахунку № 8966 від 17.02.2006 року у зменшення податкового зобовязання з ПДВ на суму 2091000 грн.

Як платник податку на додану вартість позивач уточнюючим розрахунком від 17.02.2006 року, який наданий відповідно до абц. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, збільшив суму узгоджених податкових зобовязань на 305872 грн., яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2005 року розрахунку.

Керуючись тими ж нормами, позивач зменшив суму відємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2005 року, шляхом надання уточнюючого розрахунку до податкового органу 17.02.2006 року. Саме частина зазначеного відємного значення врахована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу позивача за грудень 2005 року.

Встановлюючи, наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування санкції.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 цього ж Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Функції та правові основи діяльності податкової служби, як органу владних повноважень визначені Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон № 509). Однією із функцій державних податкових інспекцій в районах відповідно до п. 2 ст. 10 Закону № 509 є забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»(далі Закон №1251) обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових) платежів припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.

В рішеннях судів вірно зазначено, що позивач шляхом надання уточнюючого розрахунку прийняв на себе обовязок сплати податку на додану вартість за січень 2004 року у сумі 305872 грн.

Однак, суть спору полягає у тому, чи була погашена зазначена сума шляхом збільшення відємного значення.

Судами обґрунтовано не взяті до уваги посилання відповідача виключно на дані зворотного боку облікової картки, яка ведеться відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, що затверджена наказом ДПА України від 1807.2005 № 276 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за 843/11123. Оскільки, відповідно до п. 5.3 зазначеної Інструкції, дані про надходження платежів до бюджету відображаються органами державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. Підбиття підсумків в особових рахунках платників визначене розділом 8 наведеної Інструкції. Порядок ведення реєстрів надходжень та повернень визначений 12 розділом наведеної Інструкції. Саме цим розділом передбачена взаємодія органів державного казначейства та податкової служби в процесі виконання Державного та місцевих бюджетів за доходами.

Стосовно податку на додану вартість такий порядок визначений наступним чином.

Відповідно до преамбули Закону № 168/97 зазначений Закон, серед іншого, визначає внесення податку до бюджету. Відповідно до абц. 3 п.п.7.7.1 даного Закону при від`ємному значенні розрахованої суми, ця сума враховується в зменшення суми податкового боргу з цього податку.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 № 263/2067 (із змінами та доповненнями), що є нормативно-правовим актом в розумінні ст. 117 Конституції України.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку (із змінами та доповненнями) відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування), у тому числі шляхом зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість. У цьому випадку податковий орган у 10-денний термін з моменту проведення зарахування повідомляє платника податків про суми відшкодування, спрямовані в рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку податковими органами висновки автоматично формуються і обліковуються в журналі обліку наданих висновків про суми відшкодування податку на додану вартість. Пунктом 2.6 передбачено, що в органах Державного казначейства України зазначені висновки про відшкодування податку на додану вартість реєструються в спеціальному журналі та відображаються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Як зазначили суди, вищезазначених документів, а саме повідомлення, висновки, які б підтвердили здійснення відповідачем взаємозаліку відємного значення в рахунок сплати податкового боргу, який став обєктом застосування штрафу, податковим органом самостійно, а також на вимогу суду не надані, оскільки такі відсутні.

В наслідок чого, суди дійшли обґрунтованого висновку, що погашення суми податкового боргу шляхом взаємозаліку відповідачем не доведено, внаслідок чого нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

А тому, суди вірно зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, тобто прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з порушенням норм Закону № 2181.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від11.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2007 року посправі№22/40А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.В.Карась

СуддіГ.К.Голубєва

Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко

М.О. Федоров