Рішення № 126252385, 26.03.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17583/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участі секретаря Цмур В.Р., розглянувши у судовому засіданні, в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 26.03.2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.03.2025 року.

Позивач - Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 20.12.2019 року ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а A-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у A-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви/

Банк на боргові зобов`язання за Кредитом Банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, що підтверджується п. 2.1.7.9 Умовами та правилами надання банківських послуг.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.10. цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

AT "А-БАНК" свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав/

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 16.10.2024 року має заборгованість - 20137.51 грн., яка складається з наступного: 16 809.78 грн. - заборгованість за кредитом; 3327.73 грн. - заборгованість по відсоткам; 0.00 грн. - штрафи. Розрахунок суми заборгованості додається. Позивач просить:

Стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: , - НОМЕР_1 ) на користь AT "А-БАНК" заборгованість за кредитним договором Ns б/н від 20.12.2019 року у розмірі 20137.51 UAH грн. станом на 16.10.2024 року, яка складається з наступного: -16809.78 грн. - заборгованість за кредитом; 3327.73 грн. - заборгованість по відсоткам; - 0.00 грн. - заборгованість штрафами.

04.02.2025 від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив. Так відповідач вказує на те, що кредитний договір в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», Про електронні довірчі послуги, ст. 634 Цивільного кодексу України між сторонами не укладався та на вказані правовідносини не поширюються положення ст. 207 Цивільного кодексу України. Крім того, представником позивача не доведено наявності письмової форми договору.

Що стосується заборгованості в розмірі - 20 137,51 гри., яка відображена у позовних вимогах представника позивача, яка складається з наступного: - 16 809,78 грн. заборгованості за кредитом; - З 327,73 грн. заборгованості по відсоткам, то зі сторони заявника/відповідача наводиться контррозрахунок боргу по кредиту, за яким відповідачем витрачено - 79 059,59 гри. з банківського рахунку, а внесено на рахунок - 81 889,44 грн., що свідчить про відсутність боргу перед банком (переплата складає - 2 829,85 грн.), крім того зі сторони позивача безпідставно списувались відсотки за використання кредитного ліміту на загальну суму - 22 967,36 грн.

Також відповідач зазначає, що позивач - AT «АКЦЕНТ-БАНК» не мав права нараховувати та списувати відсотки за користування кредитом протягом періоду, вказаного позивачем у позові, починаючи із 24.02.2022 року та по теперішній час, згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає звільнення віл нарахування відсотків за користування кредитом виключно для військовослужбовців, призваних па військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та для військовослужбовців піл час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів Із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Покликаючись на судову практику відповідач зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплачу відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідач констатує, що у Апкеті-заяві від 20 грудня 2019 року; заявник/відповідач - ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно з додатком до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. Також вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625,1048 ЦК України, банк не пред`явив.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не с документом первинного бухгалтерського обліку, а с одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить піл волевиявлення і дій однієї сторони.

ОСОБА_1 зазначає, що у наданій по справі Анкеті-заяві від 20.12.2019 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то слід визначати правомірним та підставним списання протиправно банком унесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків, замість зарахування таких у тіло кредиту.

Як вказано у відзиві, аналізуючи Виписку по картці та Розрахунок заборгованості за договором, с всі передумови в правовій площині вважати твердження відповідача, що саме - Виписка по картці с первинним документом заборгованості по кредитному договору, а відтак знаходять свого підтвердження, що відповідачем при витраті - 79 059,59 грн. банківських коштів, було внесено на рахунок - 81 889,44 грн., що свідчить про відсутність боргу перед банком (переплата складає - 2 829,85 грн.), крім того зі сторони позивача безпідставно списувались відсотки за використання кредитного ліміту на загальну суму - 22 967,36 грн.

На підставі вище наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог

24.02.2025 від позивача по справі надійшли заперечення в яких вказано на те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/Н від 20.12.2019. В A-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в A-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов`язок кредитора на відібраним підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.

Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Окрім того, позивач звертає увагу на той факт, що Відповідач підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку, сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями. Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких була додана до позову).

За твердженням позивача, в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20, яка зазначає наступне: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 14-15)

На підтвердження вірності розрахунку направляли до суду банківську виписку (яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до ЗУ "Про бухгалтерський облік"), де в тому числі відображено використання Відповідачем кредитного ліміту. Але також варто зазначити, що відповідно до ст. 89 ч. 2 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, позивач зазначає, що надано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту, та звертаємо увагу суду, що ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як Банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов`язком клієнта.

У зв`язку з зазначеним та керуючись ст. 182 ЦПК України, - позивач просить: задовольнити позовні вимоги AT "A-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розглядати справу за відсутності представника AT "А-Банк".

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2024 року, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 , про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У судове засідання представник позивача AT "А-БАНК", не з`явився, відповідно до п. 4 прохальної частини позовної заяви зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило на адресу суду. Просив розглядати справу за відсутності представника AT "А-БАНК".

Відповідач, у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд вважає, що відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка вказаних осіб, які при цьому належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи оцінивши в сукупності наявні докази, суд приходить до наступного висновку:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

20.12.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг до A-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок.

Анкета-заява містить підпис відповідача, що спростовує доводи ОСОБА_1 , про відсутність доказів укладення кредитного договору.

Таким чином, був укладений договір, за яким позивач надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір був укладений шляхом підписання сторонами Анкети-заяви від 20.12.2019 року.

Зі змісту Анкети-заяви, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/Н від 20.12.2019. Відповідач A-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Однак суду не надано доказів того, що саме із Умовами та Правилами , які містяться в матеріалах справи було ознайомлено відповідача при підписанні заяви.

При цьому жодних умов кредитування, у тому числі і щодо відсотків за користування кредитними коштами Анкета-заява не містить.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості та виписку по рахунку - належного відповідачу, що подані позивачем.

Так, згідно розрахунку - заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 137,51 грн., з яких: 16809,78 грн. - заборгованість за кредитом; - 3327.73 грн. - заборгованість по відсоткам;

Зі змісту виписки по картці, що належить ОСОБА_1 , сума витрат за період з 20.12.2019-16.10.2024 становить 102 012,44 грн.

Також матеріали справи містять довідки про наявність картки у ОСОБА_1 згідно якої, строк дії картки до вересня 2026 та довідки за лімітами (макс. 20.12.2019- 23500,00 грн. та мінім. 16809,78 грн. 29.08.2023).

Судом встановлено, що відповідач відповідно до виписки по картці, користувався кредитними коштами, а саме: розраховувався в магазинах, поповнював картку через термінали, знімав готівку тощо. Згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач активно користувався кредитною (платіжною) карткою.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписав 20.12.2019 анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та АТ «Акцент-Банк», з огляду на надані позивачем докази: анкета -заява, довідка за картками, довідка за лімітами, виписка про рух коштів по рахунку.

Разом із тим, жодних інших документів, в тому числі і Витягу з Умов і Правил надання банківського кредиту документів, де зазначено умови надання кредиту, відповідачем не підписано.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг в А-Банку. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що розглядається встановлено, що 20.12.2019 року ОСОБА_1 , підписав анкету-заяву на отримання кредиту.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як на невід`ємні частини спірного договору.

Згідно інформації викладеної в анкеті-заяві, ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг умови.

Однак витяг з Умов і Правил надання банківських послух не містить підпису відповідача, а також підписана Анкета-заява не містить відомостей, що саме в наявній в матеріалах справи їх редакції був ознайомлений ОСОБА_1 станом на 20.12.2019.

Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить посилання на тарифи надання банківських послуг, що також додана до матеріалів справи.

За вказаних обставин, твердження позивача, що істотні умови договору (процентна ставка за користування кредитними коштами, комісії, порядок списання чи погашення кредиту) погоджено між сторонами підписаними відповідачем документами, суд вважає безпідставними.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача процентів за користування кредитом та комісії, яка нараховувалась банком та погашалась за кошти відповідача (заборгованість відсутня), оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» що наявні в матеріалах справи, та Витягами з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» ТАРИФИ користування кредитною карткою «Універсальна» «Універсальна GOLD", що надані позивачем до матеріалів справи на підтвердження заборгованості ( у яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови), не підписані відповідачем.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ Акцент-Банк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що надані позивачем не містять дати їх затвердження, та могли неодноразово змінюватись самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Отже, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 17.02.2017 року шляхом підписання Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків. У зв`язку із наведеним вище, суд також критично оцінює витяг із Тарифів обслуговування кредитних карток, які також містять інформацію (Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" розміщеного на сайті банку в розділі "Умови та правила") щодо кредитної картки «Універсальна», «Універсальна GOLD", який відповідачем не підписано, а тому не приймається судом до уваги.

Таким чином судом встановлено, що позивачем не надано підтверджень про конкретні, запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутні у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

В ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 р. № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказаний правовий висновок, викладено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, він просив стягнути з відповідача крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість по відсоткам. Однак відомостей на підтвердження того, що відповідачу було відомо про умови кредитування, в тому числі і про процентну ставку, суду не надано.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді відсотків, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625,1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді відсотків, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та розміру заборгованості.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрем а, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 вказаного вище Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 вказаного вище Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19 вказав, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Натомість, в копії паспорту споживчого кредиту вказано, що він підписаний простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком, що вочевидь не відповідає зазначеним вище нормам Закону України «Про електронну комерцію» та практиці Верховного Суду.

Дослідивши надану позивачем копію паспорта споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, який підписано ОСОБА_1 , як вказано в такій простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком, суд вважає за необхідне зазначити, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 , і яка зберігала свою чинність та була актуальною, яка вказано у даному паспорті споживчого кредиту, до 01.01.2020 року, в анкеті-заяві позичальника не міститься інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику, яку саму банківську картку отримує відповідач, в той час, як паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо трьох карток: Універсальна, Універсальна Gold, Зелена. Зі змісту даного паспорта вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. При цьому, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить в собі посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову частину договору. За даних обставин, вказана інформація не може бути прийнята судом до уваги, в якості доказу на підтвердження конкретних умов кредитування.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20, провадження №61-14545сво20, викладено наступний висновок про застосування норми права: … Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем, що сторони погодили істотні умови кредитного договору щодо розміру відсотків.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що витяг з Тарифів, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms) та паспорт споживчого кредиту, які містяться у матеріалах даної цивільної справи, не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 20.12.2019 року, шляхом підписання анкети-заяви. Позивач не довів факту прийняття відповідачем запропонованих йому умов щодо розміру відсотків, отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення із відповідача на користь АТ Акцент-банк заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.12.2019 така складається у розмірі 20137.51 грн. станом на 16.10.2024 року, яка відповідно складається з наступного: 16809,78 грн. - заборгованість за кредитом; - 3327,73 грн. - заборгованість по відсоткам;

Верховний Суд у постановах: від 02.12.2020 року у справі №161/5267/20, провадження №61-14015св20; від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19, дійшов висновку, що наявна у матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати заборгованість відповідача за виданим кредитом.

Відповідно до виписки по картці сума витрат за період 2.12.2019 -16.10.2024 становить 102012,45 грн., а сума зарахування становить 81 889,44 грн.

Випискою по картці ОСОБА_1 , підтверджується фактичне використання відповідачем кредитних коштів, списання відсотків за використання кредитного ліміту, регулярне списання та погашення кредиту, а також внесення відповідачем коштів на поповнення карткового рахунку.

При цьому, у суму витрат банком включено суми списання відсотків за використання кредитного ліміту, що становить 22976,36 грн.

При цьому, із вищевказаної виписки вбачається, що банк систематично, у вказаний у ній хронологічний період існування заборгованості відповідача за кредитом, списував із карткового рахунку відповідача відсотки за використання кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів, а саме, за рахунок наданого відповідачу банком кредитного ліміту.

За даних обставин, в ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що надана позивачем виписка по рахунку відповідача підтверджує необгрунтоване включення позивачем відсотків до суми заборгованості за тілом кредиту.

Відповідачем до відзиву подано контррозрахунок. Так, відповідач зазначає, що він не підписував Умови та Правила та йому не відомі були умови кредитування. У наведених його розрахунках вказує, що ним повернуті банку кредитні кошти, оскільки ним витрачено кредитних коштів - 79 059,59 грн. , а внесено на картку 81 889,44 грн.

Відповідно до частини 1статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Позивач ініціювавши позов просить стягнути із відповідача тіло кредиту та відсотки за користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку вбачається, що за рахунок тіла кредиту з вересня 2019 року стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту.

Тобто розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.

Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом становить 16 809,78 грн. тіло кредиту та 3327,73 відсотки за користування кредитом.

Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено довідку (форми 5) за № 1197 від 08-11.2024 року, яка видана військовою частиною НОМЕР_2 та копію військового квитка, на підтвердження його знаходження на військовій службі. Як вбачається з копії військового квитка, ОСОБА_1 проходить військову службу з 11.04.2022 року у В\Ч НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до пункту 15 статті 14 вказаного Закону військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на момент винесення рішення продовжує діяти.

Таким чином, оскільки відповідач являється військовослужбовцем, який призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу, тому з відповідача ОСОБА_1 не підлягають стягненню відсотки за вказаний період починаючи з 11.04.2022 року, нараховані за користування кредитом.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Встановивши, що банком за рахунок тіла кредиту стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту, враховуючи фактичну суму витрат та суми коштів що була внесена відповідачем, а наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, оскільки позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору та досягнення ними згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі, наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, позивачем не надано належних доказів на обґрунтування заявлених вимог, таким чином позов не підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як у задоволенні позові відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 128, 141, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (скорочена назва - AT "А-БАНК") 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 pax. № UA493077700000029090829000010 ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770 Тел: 0567221187 E-mail: 14360080@mail.gov.ua Електронний кабінет наявний сайт https://a-bank.com.ua/, інші данні відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош