Рішення № 126228257, 31.03.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9108/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2025 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

представника відповідача Липського М. І. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за первіснимпозовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором ,

та за зустрічнимпозовом: ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсною комісії у договорі кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання,інші процесуальні дії у справі

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача за первісним позовом про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 153613,53 грн. та 3028 грн. судового збору.

В обґрунтування позову покликається на те, що 16.08.2021 сторони уклали Генеральний кредитний договір № ГКД-907357.1 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до Кредитного договору сторони погодили, що Банк (Позивач за первісним позовом) зобов`язується відкрити Позичальнику (Відповідачу за первісним позовом) відновлювальну кредитну лінію, ц межах котрої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000,00 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання траншів у рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту у рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання Кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів у розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

14.01.2022 за умовами Кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.009323973 у розмірі 69575,00 грн. (надалі Транш). Одночасно з видачею Траншу Відповідачу за первісним позовом було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем.

Вказане узгоджується із п. 1.3. Кредитного договору, відповідно до якого у день надання Траншу Банк передає особисто Позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а Позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, Графіку щомісячних платежів за Траншем (далі - «Графік щомісячних платежів» та не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ Траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок Позичальника, надалі по тексту - «БПР» за винятком коштів в сумі страхового платежу, які Банк за розпорядженням Позичальника переказує на рахунок страховика відповідно до п. 1.5. Договору.

Власне волевиявлення на отримання Траншу за Кредитним договором Відповідач за первісним позовом висловив шляхом надсилання із власного Абонентського номера телефону CMC-повідомлення на номер НОМЕР_1 , що узгоджується із п. 1.8. Кредитного договору, за яким Позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом скерування з Абонентського номера телефону, вказаного у Розділі 3 цього Договору ( 0930415970), коду, отриманого за допомогою СМС- повідомлення згідно з п. п. 4 п. 1.7., на номер 3553.

На підтвердження викладеного надається належним чином засвідчена копія Реєстру СМС-повідомлень за квітень 2023 року, оформленого на виконання Договору надання послуг № 01/15082016, укладеного 15.08.2016 між Позивачем за первісним позовом та ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ», згідно з котрим обслуговується вище вказаний короткий номер 3553, визначений додатком № 2 до вказаного Договору.

Під № 207 у вищевказаному Реєстрі CMC-повідомлень наявне CMC-повідомлення Банку із проханням підтвердити власне волевиявлення на отримання Траншу, адресоване на абонентський номер телефону Відповідача за первісним позовом: 0930415970 та отриману від останнього відповідь із зазначеним у ній кодом, із раніше отриманого CMC-повідомлення Банку.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору здійснення Позичальником операцій у порядку п. 1.8. цього Договору вважаються його згодою на отримання Траншу в рамках та на умовах цього Договору та кошти автоматично перераховуються на картковий рахунок Позичальника.

Банк уповному обсязівиконав власнізобов`язанняза Кредитнимдоговором,видавши Відповідачуза первіснимпозовом 14.01.2022у рамкахКредитного договорутранш заномером № G01.10701.009323973 у розмірі 69575,00 грн.

Однак, Відповідач за первісним позовом не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 153613,53 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що станом на сьогодні Відповідач за первісним позовом продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів Позивача за первісним позовом, останній був вимушений звернутись до суду із цим позовом.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив справу до судового розгляду по суті, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи (а. с. 29).

18.12.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г. О. надійшов відзив на первісну позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Ідея банк" про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 153 613,53 грн., а також стягнути з Акціонерного товариства "Ідея банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати, витрати на правову допомогу.

Вказує, що лише 10.12.2024 ОСОБА_1 отримав сповіщення в «Дії» про справу № 461/9108/24, у зв`язку з чим одразу звернувся до адвоката з метою отримання інформації щодо вказаної справи. Жодних рекомендованих листів та судових повісток ОСОБА_1 не отримував у зв`язку з тим, що не перебуває по зареєстрованому місцю проживання, оскільки проходить військову службу, що підтверджується відповідною довідкою від командира військової частини НОМЕР_2 .

10.12.2024 адвокат отримав доступ до електронного кабінету справи №461/9108/24, у якому містилась ухвала про відкриття провадження по справі. Таким чином, фактичною датою отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження по справі є 10.12.2024, а отже строк на подання відзиву Відповідач за первісним позовом не пропустив.

В обґрунтування відзиву зазначає, що заявлена Позивачем за первісним позовом сума у розмірі 51451,98 грн. стягненню не підлягає, оскільки пункт щодо комісії є нікчемним.

Також зазначає, що Позивач за первісним позовом не надав детального розрахунку заборгованості та інформації щодо порядку нарахування комісії. Також Позивач за первісним позовом не зазначив, на яку саме суму нараховується комісія, не вказав, яким чином та за який період склався цей борг, у якому розмірі, відсотку та на яке тіло кредиту було нараховано прострочені проценти, а також не деталізував інформацію щодо строкових процентів.

Додатково вказує, що транзитна Виписка містить кінцеву суму боргу у розмірі 71175,00 грн. Однак, з чого сформована така сума - також окремо не зазначено.

Відповідач за первісним позовом вважає, що Позивач не довів порядок та підстави формування суми до стягнення у розмірі 153613,53 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з клопотанням про витребування у АТ "Ідея Банк" розрахунку заборгованості по договору № ГКД-907357.1.

Додатково зазначає, що у разі понесення додаткових судових витрати Відповідачем за первісним позовом, відповідні докази та їх розрахунок будуть надані суду при розгляді справи, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробить відповідну заяву, у порядку ч. 7 ст. 137 ЦПК України.

Ухвалою від 20.12.2024 суд задовольнив вказане клопотання Відповідача за первісним позовом та витребував у Акціонерного товариства "Ідея банк" розрахунок заборгованості за траншем № G01.10701.009323973 до генерального кредитного договору № ГКД-907357.1 від 16.08.2021.

На виконання ухвали суду від 20.12.2024, Позивач за первісним позовом надав суду розрахунок заборгованості за траншем № G01.10701.009323973 до генерального кредитного договору № ГКД-907357.1 від 16.08.2021 (а. с. 101).

18.12.2024 до суду через систему Електронний суд від представника ОСОБА_1 адвоката Працевитого Г. О. надійшла зустрічна позовна заява, у якій останній просить визнати недійсним пункт 1.4.2. генерального кредитного договору №ГКД-907357.1 від 16.08.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування зустрічного позовну покликається на те, що вказаний генеральний кредитний договір № ГКД-907357.1 від 16.08.2021 містить пункт 1.4.2., за умовами якого «за обслуговування кредитної заборгованості Банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно Графіку щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображатись в графіку платежів в конкретному цифровому виразі». Відповідно до Графіку платежів за траншем №G01.10701.009323973 до генерального кредитного договору №ГКД-907357.1 від 16.08.2021 плата за обслуговування кредиту складає 1739,38 грн. щомісячно, протягом 60 місяців. Загальна вартість плати за обслуговування кредиту складає 104362,80 грн.

Вказана комісія за обслуговування кредиту є незаконною відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим заявляється зустрічний позов.

Окремо зазначає, що виписка по рахунку ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутня, детальний розрахунок заборгованості у матеріалах справи також відсутній, у зв`язку з чим неможливо встановити точну кількість проплат на погашення траншу, які здійснював ОСОБА_1

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 20.12.2025 вирішив прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсною комісії у договорі кредиту та об`єднати її в одне провадження з первісним позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також здійснив перехід з розгляду у порядку спрощеного провадження в загальне позовне провадження вказаної цивільної справи.

06.01.2025 від представниці Відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якого остання зазначає, що твердження Позивача за зустрічним позовом про те, що умова Договору про плату за обслуговування кредиту є несправедливою та такою, що порушує його права, є надуманими, необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не відмовився від укладення такого Кредитного договору, погодився з усіма його умовами та з власної волі, на власний розсуд взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

Окрім цього, зазначає, що стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не містить висновку про несправедливість якихось конкретних умов договору, натомість містить лише невичерпний перелік загальних ознак, які характеризують умову договору як несправедливу. Окрім цього, зазначає, що законодавством, чинним на час укладення Кредитного договору, не було заборонено передбачити у договорах споживчого кредиту умови про нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості, як і не передбачено вимоги щодо безоплатності послуг, за які вище вказана плата встановлена, а, отже, недійсність вказаної умови не встановлена законом, з огляду на що така не може вважатися нікчемною.

Вказує, що абзац 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з яким кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону втратив чинність ще до укладення Кредитного договору, з огляду на що такий не може бути застосований до спірних правовідносин, як і судова практика з приводу застосування вищевказаної норми, адже така вже не актуальна.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, яку заявив представник Позивача за первісним позовом, зазначає, що останній суду не надав жодного документа, який би підтверджував факт надання правничої допомоги ОСОБА_1 по справі №461/9108/24, а також перелік послуг, які були надані його представником при представництві його інтересів у Галицькому районному суді м. Львова, у зв`язку з чим такі витрати є непідтвердженими, а відтак, у їх стягненні слід відмовити.

31.03.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, про що було внесено відповідний запис до протоколу судового засідання, перейшовши до розгляду справи по суті.

Представник ОСОБА_1 адвокат Липський М. І. у судовому засіданні первісний позов заперечив з підстав, наведених у відзиві, та просив задовольнити зустрічний позов.

Представниця АТ «Ідея Банк», яка була належним чином повідомлена про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерувала.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 223 ЦПК України).

Тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності уповноваженого представника АТ «Ідея Банк».

2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2.1. Щодо первісного позову

Суд встановив, що 16.08.2021 сторони уклали Генеральний кредитний договір № ГКД-907357.1 (а. с. 4-6).

Відповідно до Кредитного договору сторони погодили, що Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (Транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим Договором та діючими Тарифами Банку. Максимальна сума заборгованості Позичальника за наданими Банком траншами становить 300000,00 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів Банком приймається за кожним Траншем окремо та зобов`язання Банку щодо надання траншів у рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту у рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п. 1.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за користування Траншем Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу Банку (15%), що на момент підписання Кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів у розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

14.01.2022 у рамках Кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.009323973 у розмірі 69575,00 грн., підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів (а. с. 16). Одночасно з видачею Траншу Відповідачу за первісним позовом було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем (а. с. 9-13).

Вказане узгоджується із п. 1.3. Кредитного договору, за яким у день надання Траншу Банк передає особисто Позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а Позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, Графіка щомісячних платежів за Траншем (далі - «Графік щомісячних платежів» та не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ Траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок Позичальника, надалі по тексту - «БПР» за винятком коштів в сумі страхового платежу, які Банк за розпорядженням Позичальника переказує на рахунок страховика в порядку п. 1.5. Договору.

Власне волевиявлення на отримання Траншу за Кредитним договором Відповідачка висловила шляхом надсилання із власного Абонентського номера телефону CMC-повідомлення на номер НОМЕР_1 , що узгоджується із п. 1.8. Кредитного договору, за яким Позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом скерування з Абонентського номера телефону, вказаного у Розділі 3 цього Договору (0930415970), коду, отриманого за допомогою СМС- повідомлення згідно з п. п. 4 п. 1.7., на номер 3553.

На підтвердження викладеного надається належним чином засвідчена копія Реєстру СМС-повідомлень за квітень 2023 року, оформленого на виконання Договору надання послуг № 01/15082016, укладеного 15.08.2016 між Позивачем та ТОВ «МОБАЙЛ ДІВЕЛОПМЕНТ», згідно з котрим обслуговується вище вказаний короткий номер 3553, визначений додатком № 2 до вказаного Договору (а. с. 14).

Під № 207 у вище вказаному Реєстрі CMC-повідомлень наявне CMC-повідомлення Банку із проханням підтвердити власне волевиявлення на отримання Траншу, адресоване на абонентський номер телефону Відповідача за первісним позовом: 0930415970 та отриману від останнього відповідь із зазначеним у ній кодом, із раніше отриманого CMC-повідомлення Банку.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору здійснення Позичальником операцій у порядку п. 1.8. цього Договору вважаються його згодою на отримання Траншу в рамках та на умовах цього Договору та кошти автоматично перераховуються на картковий рахунок Позичальника.

Банк уповному обсязівиконав власнізобов`язанняза Кредитнимдоговором,видавши ОСОБА_1 14.01.2022у рамкахКредитного договорутранш заномером № G01.10701.009323973 у розмірі 69575,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині 1 статті 1049ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідач за первісним позовом умов договору у встановлений договором термін не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 10.10.2024 загальна сума заборгованості за кредитом, відповідно до довідки-розрахунку, становить 153613,53 грн., яка складається зі: 68903,65 грн. - прострочений борг; 33257,9грн. - прострочені проценти, 51451,98 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту (а. с. 18).

Окрім цього, заборгованість Відповідача за первісним позовом підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 (а.с. 17).

Позивач направляв ОСОБА_1 вимогу від 07.08.2024 про усунення порушення кредитних зобов`язань (а. с. 19), однак останній належним чином не відреагував та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно зі зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021 банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таким чином, надана Позивачем за первісним позовом виписка за рахунком Відповідача, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено, зокрема, у детальному розрахунку заборгованості по Кредитному договору, яку Позивач на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.12.2024 (а. с. 101), та не спростована будь-яким контррозрахунком Відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що сторони досягли згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення суми простроченого боргу та процентів є підставними, оскільки суд встановив, що дійсно у Відповідача за первісним позовом наявна заборгованість по Кредитному договору, а отже первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, Банк у розмір заборгованості, заявленої у первісному позові, включив заборгованість за прострочену плату за обслуговування кредиту у сумі 51451,98 грн.

Згідно п. 1.4.2 Кредитного договору, за обслуговування Банком кредитної заборгованості Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно з актуальним Графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного Траншу, що буде відображатись в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно зі частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між сторонами Кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за обслуговування кредиту є необґрунтованою і в цій частині первісний позов задоволенню не підлягає.

2.2. Щодо зустрічного позову

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним пункт1.4.2. генерального кредитного договору №ГКД-907357.1 від 16.08.2021, укладеного між ним та ПАТ "Ідея Банк".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі N 910/3907/18 (провадження N 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі N 910/2861/18 (провадження N 12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження N 14-90 цс19) дійшла до таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи iнтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий cnociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заітересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового ршення, застосувавши відповідні положения норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде до висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду знов наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Taкi висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Окрім цього, у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує висновок щодо нікчемності правочину. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19, пункти 53, 54), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 74,75) та багатьох інших.

Згідно з частинами 1 та 2ст. 216 ЦК України,недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги про визнання окремого пункту генерального кредитного договору № ГКД-907357.1 від 16.08.2021, що встановлює обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів є неналежним способом захисту права позивача, а отже не можуть бути задоволені.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, з Відповідача за первісним позовом слід стягнути на користь Позивача за первісним позовом судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2013,79 грн (з розрахунку 102161,55 грн/153613,53 грн. х 3028).

Оскільки, про зверненні до суду зі зустрічним позовом Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Окрім цього, суд під час ухвалення цього рішення не вирішує питання про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд звертає увагу Позивача про можливість подати докази протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення, відповідно до вимог ч. 8 ст. ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 215, 216, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адресамісцезнаходження:79008,м.Львів,вул.Валова,11,ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 102161 (сто дві тисячі сто шістдесят один) грн. 55 коп.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адресамісцезнаходження:79008,м.Львів,вул.Валова,11,ЄДРПОУ 19390819) 2013,79 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсною комісії у договорі кредиту - відмовити.

6. Судові витрати з оплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 01.04.2025.

Суддя Ольга ПАВЛЮК