Рішення № 126213899, 20.03.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/371/24

Провадження № 2/375/334/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Штифорук О.В., за участю секретаря судового засідання Юрченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 50447 від 24.12.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість в розмірі 59 205,20 грн.

Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 1001146466301 від 11.10.2018 укладеним із ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», правонаступником усіх прав і обов?язків якого є АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.11.2020 по 21.11.2021.

Сума заборгованості за кредитним договором складає 59 205,20 грн.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович згідно Єдиного реєстру нотаріусів не діє.

Отже, позивач вважає, що виконавчий напис №50447 від 24.12.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

Крім того представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 68347552 з виконання виконавчого напису № 50447 від 24.12.2021 року, вчиненого приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуБригідою ВолодимиромОлександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«Перший Українськийміжнародний банк» заборгованості в розмірі 59 205,20 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року задоволено заяву представника позивача та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, зареєстрованого в реєстрі за № 50447 від 24.12.2021, шляхом зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 68347552, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до розгляду.

У судове засідання заявник та його представник не з`явилися, подали до суду заяву, в якій просили справу розглянути без їх участі, заяву підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився. Через електронну адресу суду надіслав заяву у якій просить судове засідання проводити без участі представника відповідача, позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 50447 від 24.12.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість в розмірі 59 205,20 грн.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2022 року у провадженні Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича перебуває ВП № 68347552 від 25.01.2022 року щодо боржника ОСОБА_1 , яке відкрито на підставі виконавчого напису приватного натаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О.

Згідно з листа № 9180 від 01.03.2024 року ВО Київської області ПВ Голяренко Іван Павлович повідомив, що стягнення в рамках виконавчого провадження № 68347552 не проводиться.

Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 1001146466301 від 11.10.2018 укладеним із ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», правонаступником усіх прав і обов?язків якого є АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Стягнення заборгованості проводиться за період з 21.11.2020 по 21.11.2021.

Сума заборгованості за кредитним договором складає 59 205,20 грн.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

За загальним правилом статей 4, 5 Цивільно-процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зістаттею 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначеноЗаконом України «Про нотаріат»(тут і даліЗакон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно зглавою 14 Законута главою 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зістаттею 87 Законудля стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно достатті 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у вказаному Переліку. При цьому вказаний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконута Порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинноюПостанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Отже, станом на день вчинення виконавчого напису № 50447 від 24.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Отже, у нотаріуса не було підстав на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був посвідчений нотаріально та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 24 грудня 2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеними нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Таким чином при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодокредитного договору та заборгованості. Позивачне був ознайомлений з наявною заборгованістю, оскільки претензій з розрахунком заборгованості від відповідача не отримував.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогахзакону, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістомстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону)

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження витрат на правничу допомогунадано: договір № б/н/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.02.2024 року, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), актом виконаних робіт (наданих послуг) від 07.03.2024 року, копією платіжної інструкції № 9337-0480-5598-1597 від 24.03.2024 року на суму 2500 грн, копією платіжної інструкції № 9334-1448-1993-9415 від 24.02.2024 року на суму 3000 грн.

Отже, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають стягненню з відповідача у розмірі5500,00 грн.

Згідно частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 19.10.2022 у справі №743/1481/21 (провадження № 61-7362св22) щодо застосуванняст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо позов пов`язаний з порушенням прав споживача, то споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг).

Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивач при пред`явленні позову до суду був звільнений від сплати судового збору на підставіЗакону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, що взагальному розмірі становить 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,81,89,133,141,265,274,279,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 50447 виданий 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄРДПОУ14282829, заборгованості загальною сумою 59205 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ять ) гривень 20 копійок, таким що не підлягає виконанню.

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути із Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829 на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 ( п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 березня 2025 року.

Головуюча суддя О. В. Штифорук