Ухвала суду № 126190300, 26.03.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/1997/25

ун. № 759/27524/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши матеріали за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Святошинського районного суду із зустрічною позовною заявою про зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Частиною першою та другою статті 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Такі ж роз`яснення містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», згідно з яким у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

В порушення вищевказаних вимог, обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, відповідач не зазначає доказів, які підтверджують. дані вимоги.

У зустрічній позовній заяві в порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, також відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог майнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Окрім того, відповідно до п.п. 10, 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 р. подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. Якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Із змісту пред`явленого позивачем позову вбачається, що позов містить дві вимоги немайнового характеру, отже позивачу необхідно сплатити судовий збір згідно вимог ч. 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

Позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій йдеться про те, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак, з цією позицією позивача суд не погоджується, виходячи із наступного.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, як споживачів.

З системного аналізу положень цих законів вбачається, що Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

Посилання позивача на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» потребують обґрунтованості, оскільки, вирішити спір позивач просить на підставі відповідних норм Цивільного кодексу України, а не Закону України «Про захист прав споживачів».

При вирішенні питання, щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі, суду необхідні обґрунтовані доводи або документа, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

У даному випадку позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 95, 175, 185, 285 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О. Петренко