Рішення № 126189535, 28.03.2025, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.2025р. Справа №905/1626/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк", м. Дніпро,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Чорного Євгена Володимировича, м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 608443,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Чорного Євгена Володимировича про стягнення 608443,42 грн, з яких: 353467,17 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 129696,25 грн - залишок заборгованості за процентами; 104280,00 грн - залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 20000,00 грн - штраф (змінна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №N20.70.0000000560 від 31.08.2021.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1626/24; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» не зареєстрував.

За змістом позовної заяви, та за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача значиться місто Маріуполь, Донецької області. На даний час до міста Маріуполя поштові відправлення не здійснюються у зв`язку з тимчасовою окупацією.

Ухвалою від 24.12.2024 господарський суд в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України зобов`язав Державну міграційну службу України, Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

06.01.2025 від Державної міграційної служби України до суду надійшов лист № 6.2-25/6-25 від 02.01.2025 в якому повідомлено, що за наявною в ДМС інформацією, місце проживання Чорного Євгена Володимировича , зареєстровано в місті Маріуполі.

24.01.2025 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшов лист №1426/0/290-25/19 від 21.01.2025 в якому повідомлено, що станом на 03.01.2025 інформація про запитувану особу в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня.

Про відкриття провадження у даній справі відповідача було повідомлено шляхом направлення ухвали суду на електронну адресу: blacksmit70@gmail.com, відомості про які містяться в матеріалах справи. Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження в електронному вигляді була доставлена до електронної скриньки відповідача 28.01.2025.

Задля повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі "Судова влада" було опубліковано оголошення зі змістом резолютивної частини ухвали про відкриття провадження у справі. Роздруківка оголошення наявна в матеріалах справи.

Також, згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

31.08.2021 між позивачем, Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк") (далі - банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чорним Євгеном Володимировичем (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №N20.70.0000000560 (далі-договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п. А.3 цього договору.

За приписами п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - "Істотні умови кредитування".

Згідно з пунктами А1, А2, А3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту - строковий кредит з лімітом у розмірі 400000,00 грн на поповнення обігових коштів, термін повернення кредиту - 29.08.2024, позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток №1 договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);

Сума щомісячного платежу за %=(залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;

Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі статей 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 29.08.2024.

У п.А6 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних.

У п.А7 договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Відповідно до п.А8 нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.

Пунктами А9, А10, А11 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% річних від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.3, 2.2.5. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору та сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 договору.

За умовами п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється відповідно до п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дати фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 договору).

Відповідно до пунктів 4.4.-4.6. договору позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п. А.9 договору; кредитне обслуговування згідно з п. А.10 договору; винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А.11 цього договору.

Якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню (п.4.7 договору).

За змістом п.5.2. договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8., 2.2.11, 4.9, 7.1 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Банк має право застосувати штраф у розмірі 25% від суми кредиту використаної позичальником не за цільовим призначенням (п.5.3).

Відповідно до п.5.8. договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку досудових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктами 6.1.-6.3. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4. цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплено печаткою позивача.

Додатком 1 до кредитного договору №N20.70.0000000560 від 31.08.2021, який є невід`ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, який містить такі складові: термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти та комісія разом, гривня.

Як встановлено судом, відповідно до графіку відповідач взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту частинами, починаючи з 30.09.2021 по 29.08.2024.

Суд встановив, що свої зобов`язання за кредитним договором №N20.70.0000000560 від 31.08.2021 позивач виконав, надав відповідачу кредит на суму 400000 грн на поповнення обігових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи: меморіальним ордером №TR.19048926.22257.64999 від 31.08.2021, випискою банку за період з 31.08.2021 по 14.12.2024 розрахунком заборгованості.

Позивач вказує, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на теперішній час становить 608443,42 грн, з яких: 353467,17 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 129696,25 грн - залишок заборгованості за процентами; 104280,00 грн - залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 20000,00 грн - штраф (змінна складова).

Невиконання позичальником обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором №N20.70.0000000560 від 31.08.2021 стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке:

Правове обґрунтування і оцінка суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши кредитний договір №N20.70.0000000560 від 31.08.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір має ознаки кредитного договору, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

Як вже було встановлено судом, свої зобов`язання за кредитним договором №N20.70.0000000560 від 31.08.2021 позивач виконав та надав відповідачу кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось, п. А3 кредитного договору встановлений термін повернення кредиту - 29.08.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору №N20.70.0000000560 від 31.08.2021, додатку №1 до нього (графік погашення), вимогу позивача про сплату всієї поточної заборгованості за кредитом, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані відповідачем за спірним правочином є такими, що настав.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором вбачається, що Фізичною особою-підприємцем Чорним Є.В. вчинялись дії з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Водночас повністю кредит повернуто не було, як і не було сплачено проценти за користування кредитними коштами та винагорода.

З банківської виписки вбачається, що позичальник здійснював поточні платежі за кредитним договором до 28.04.2024 у загальному розмірі 105103,42 грн. Після 28.04.2024 відповідач припинив виконання умов договору та внесення щомісячних платежів відповідно до умов договору та графіку погашення заборгованості.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору № N20.70.0000000560 від 31.08.2021, додатку №1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем кредиту є такими, що настав.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку/особового рахунку відповідача за період з 31.08.2021 по 14.12.2024, судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 353467,17грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належні та допустимі докази в порядку ст. 77, 78 ГПК України погашення заборгованості сторонами до суду не надано.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 353467,17 грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 353467,17 грн.

Щодо вимог про стягнення відсотків, винагороди.

Окрім суми заборгованості за тілом кредиту позивачем заявлено до стягнення також заборгованість за відсотками в розмірі 129696,25 грн та заборгованість за винагородою в розмірі 104280,00 грн, нараховані за період з 31.08.2021 по 01.12.2024.

Як передбачено умовами кредитного договору, відповідно до п.А8 нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів. Пунктами А9, А10, А11 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% річних від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у статті 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Зважаючи на те, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.

Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, має визначатися окремим зобов`язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦКУкраїни.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем на підставі п. 4.1 договору нараховано у розмірі передбаченому п. А6 та заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом.

Дослідивши умови договору щодо періоду, підстав та розміру нарахування процентів за користування кредитом, судом встановлено, що сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитом до повного погашення кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п.4.10 договору). Аналогічні положення передбачені п. 4.1 договору, відповідно до якого за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.

При цьому, договір також містить положення про нарахування пені та штрафу за порушення строків виконання будь-якого з грошових зобов`язань (п.А7., 5.8 договору).

Як вбачається з доданого до позову розрахунку заборгованості станом на 29.08.2024, позивач здійснює нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 20,9% за період з 31.08.2021 по 29.08.2024 у загальному розмірі 127446,68 грн.

Проте, суд не погоджується з розрахунком процентів за користуванням кредиту за період з 30.08.2024 по 01.11.2024 оскільки, як встановлено судом вище, строк користування кредитом закінчився 29.08.2024р. Після закінчення строку кредитування, позивач має право на нарахування пені та штрафів за прострочення виконання грошового зобов`язання, як це передбачено договором.

За таких обставин, за розрахунком суду заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 31.08.2021р. по 29.08.2024р. становить 127446,68 грн, яка і підлягає стягненню. В решті вимог щодо стягнення заборгованості за процентами суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях А.10 договору, згідно яких позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування сплати процентів здійснюється у дату сплати.

Із розрахунку позивача слідує, що станом на 01.12.2024 заборгованість відповідача за винагородою (комісією) становить 104280,00 грн.

Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір та період нарахування винагороди, суд дійшов висновку, що позивачем помилково здійснено розрахунок до 01.12.2024, а не до дати, по яку відповідач правомірно користувався кредитними коштами, тобто, до 29.08.2024.

Судом здійснено власний розрахунок суми винагороди за період з 31.08.2021 по 29.08.2024, за яким розмір заборгованості з винагороди (комісії), що підлягає стягненню з відповідача складає 94800,00 грн. В решті вимог про стягнення винагороди суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Щодо вимоги про стягнення штрафу.

У зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів, позивачем також нарахований та заявлений до стягнення згідно з п. 5.8. кредитного договору штраф (фіксована складова) у розмірі 1000,00грн. та штраф (змінна складова) у розмірі 20000,00грн.

Відповідно до п. 5.8. договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку досудових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, положеннями п.15 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами), зокрема, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023р. №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236" продовжено на всій території України дію карантину пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023р.

27.06.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (набрала чинності 30.06.2023), пунктом 1 якої, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено.

Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від відповідальності від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин який діяв до 30.06.2023, та що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжено станом на теперішній час, суд дійшов висновку, що позичальника звільнено від обов`язку сплати штрафу за кредитним договором у зв`язку з виникненням таких зобов`язань під час дії карантину в Україні, та під час дії воєнного стану в Україні.

Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 20000,00грн штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк", до відповідача Фізичної особи-підприємця Чорного Євгена Володимировича, про стягнення 608443,42 грн, задовольнити частково - в сумі 575713,85 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чорного Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Батумська, 11; код ЄДРПОУ 14360080) 353467,17 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 127446,68 грн - залишок заборгованості за процентами; 94800,00 грн - залишок заборгованості за винагородою; судовий збір у розмірі 8635,70 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз