Ухвала суду № 126163284, 25.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2025 року м. Київ № 320/42545/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся 15.11.2023 до суду з позовом до Національної поліції України (далі - відповідач-1, НП України), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУНП у м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції, згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII);

- стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

У подальшому, у зв`язку із встановленням обставини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до НП України, ГУНП у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення моральної шкоди залишено без руху та позивачеві встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу ГУНП у м. Києві від 22.09.2023 № 1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та наказу ГУНП у м. Києві від 12.10.2023 № 1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Роз`яснено позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду, відповідно до пунктів 2, 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем 30.04.2024 (зареєстровано 02.05.2024) надано до суду заяву про поновлення процесуального строку (вхід. № 40716). Обґрунтовуючи заяву позивач стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Крім того, зазначає, що його представник - адвокат Амельченко В. П. отримав травму, що унеможливило своєчасно подати цю позовну заяву, оскільки позивач не є фахівцем з питань захисту прав та інтересів в адміністративному суді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 . Позовну заяву ОСОБА_1 до НП України, ГУНП у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 про залишення позову без розгляду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 скасовано. Справу № 320/42545/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи ухвали суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав на те, що суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.

Верховний суд додатково зазначив, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, проте дійшов висновку, що суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у заяві на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

Матеріали справи були одержані Київський окружним адміністративним судом 24.02.2025.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справи було визначено суддю Лисенко В.І.

24.03.2025 матеріали справи були передані судді для подальшого розгляду.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.02.2025, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як судом зазначалось вище, згідно ч. 4 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2023 №1537 застосовано до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.10.2023 №1769 о/с звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, суд зауважує, що присічним строком для судового оскарження наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.09.2023 №1537 в частині застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції для позивача є 09.10.2023.

А присічним строком для судового оскарження наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.10.2023 №1769 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» для позивача є 27.10.2023.

Водночас, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 15.11.2023, отже, позивач пропустив передбачений ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НП строк оскарження наказу.

Також, у позовній заяві позивач стверджує про те, що обидва спірні накази він отримав 16.10.2023 засобами поштового зв`язку.

Навіть, за таких умов, присічним строком для судового оскарження спірних наказів є 31.10.2023.

До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою 15.11.2023, тобто на 30 день з початку перебігу процесуального строку.

Враховуючи наведене вище вбачається, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже, 16.10.2023 позивачу достеменно було відомо про наявність оспорюваних наказів.

У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що 12.10.2023 його представник, адвокат Амельченко В.П., отримав побутову травму та за результатами обстеження від 16.10.2023 йому рекомендовано оперативне лікування. Відповідно до консультації ортопеда-травматолога від 16.10.2023 ТОВ "Універсум Клінік" представнику позивача, адвокату Амельченко В.П. встановлено діагноз МКХ-10: М23.3 інші ураження меніска. Однак, доказів перебування представника позивача у період з 16.10.2023 до 15.11.2023 на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні суду не надано.

Разом з тим, у постанові від 31.08.2023 у справі № 340/6025/22 Верховний Суд зазначає, що відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад. Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).

При цьому, консультація ортопеда-травматолога від 16.10.2023 ТОВ "Універсум Клінік", носить виключно інформаційний характер щодо діагнозу основного захворювання, супутніх захворювань, короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, лікувальні і трудові рекомендації та не засвідчує тимчасову непрацездатність особи.

Разом з тим, суд вважає, що ніщо не перешкоджало позивачу з моменту ознайомлення з наказами у період з 16.10.2023 по 31.10.2023 укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом та, як наслідок, здійснити реалізацію своїх прав та обов`язків, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту НП.

Аналогічна правова позиція міститься а постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22.

Таким чином вказані доводи, на думку суду, не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному представника позивача не перешкоджало позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019, Верховного Суду у постановах від 17.07.2019 у справі № 815/1175/17, від 20.02.2020 у справі №560/3070/19, від 26.03.2020 у справі № 805/2688/18-а, від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020 щодо критеріїв оцінки поважності пропуску звернення до суду у зв`язку із перебуванням особи на амбулаторному лікуванні.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.

Суд вважає, що позивач не навів достатніх обґрунтувань, та не довів належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що зазначені позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Також, щодо твердження позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин ч.5 ст. 122 КАС України, а не ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2024 року по справі № 420/22052/23 сформовано правовий висновок за подібних правовідносин та в обґрунтування зазначено наступне: «Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.

При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). V співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22 від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23.

Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.».

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач подав адміністративний позов з пропуском строку звернення до суду та у суду відсутні підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.

При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у заяві про поновлення процесуального строку не наведено.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.

З урахуванням викладеного, з метою дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, дотримання принципу рівності перед законом і судом, що відповідає міжнародним стандартам, зокрема частині 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, суд вважає за доцільне продовжити позивачеві на п`ять днів строк для усунення недоліків поданої заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, зазначивши інші причини пропуску строку звернення до суду з поважних підстав та надати докази на підтвердження цього.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд

у х в а л и в:

Прийняти адміністративну справу до свого провадження.

Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 30.04.2024 (зареєстрованої 02.05.2024, вхід. № 40716).

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до пунктів 2, 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.