Ухвала суду № 12614122, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-14597/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року

по справі № 28/283А (22а-3460/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрок плюс”

до:

1) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова,

2) Головного управління Державного казначейства України у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Юрок плюс” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0002332340/0/16292 від 18.07.2007р. та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 70697,63 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року по даній справі адміністративний позов задоволений повністю; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення; стягнуто з Державного бюджету України бюджету заборгованість з ПДВ в сумі 70697,63 грн., з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сум ПДВ за травень 2007 року, складено акт № 1223/188/23-4/30994872 від 13.07.2007р., в якому зазначено, що в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 70697,63 грн., оскільки дані суми підлягають включенню до залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації.

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002332340/0/16292 від 18.07.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70697,63 грн.

Податкова інспекція посилається на те, що згідно реєстрів отриманих податкових накладних, реєстрів платіжних доручень, сума податкового кредиту за квітень 2007 року оплачена в цей місяць складає 305124,37 грн., тому позивач не мав права на бюджетне відшкодування в частині 70697,63 грн. та, відповідно, включення до складу бюджетного відшкодування в декларації за травень 2007 року, а повинен був віднести залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду.

Додатково судами встановлено, що згідно податкової декларації з ПДВ та розрахунку бюджетного відшкодування сума податкового кредиту попереднього податкового періоду складає за квітень 2007 року 354844 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) 375822 грн. Факт сплати загальної суми податку на додану вартість, яка відбулась у квітні 2007 року в розмірі 375822 грн. судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.          

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов’язань за відповідними господарськими операціями.

Посилання відповідача на те, що відшкодуванню підлягає лише та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та лише по податковому кредиту минулого податкового періоду є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена з підтвердженням матеріалами справи. При цьому попередній податковий період вважається будь-який податковий період, що передує звітному, а не безпосередньо попередній звітний місяць.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року та постанову Господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року по справі № 28/283А (22а-3460/08) залишити без змін.

Справу № 28/283А (22а-3460/08) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.