Ухвала суду № 12614121, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-5730/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 12.06.2007 року

по справі № 5/605-12/72А (22-а-172/08 (22-а-2614/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства “Сетвік”

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Сетвік” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 3196/10/23-0 від 13.02.2007р.

Постановою Господарського суду Львівської області від 12.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року по даній справі позовні вимоги задоволені повністю, з огляду на обґрунтованість заявленого позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки позивача за січень 2006 року з питань правових відносин з ТзОВ “Аттіс Електромонтаж”, складено акт № 273/23-0/33073065 від 02.02.2007 року, в якому вказано про завищення суми податкового кредиту на суму 29259,51 грн., оскільки не підтверджено включення суми ПДВ за реалізований товар до складу податкового зобов’язання та факту сплати задекларованої суми ПДВ до державного бюджету одним з основних постачальників по ланцюгу до виробника, та відсутність іншого постачальника по ланцюгу за юридичною адресою, в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування за лютий 2006 року на 29259,51 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 3196/10/23-0 від 13.02.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29259,51 грн.

Додатково судами встановлено, що позивачем нараховано і сплачено ПДВ у складі ціни придбання товару згідно податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов’язань за відповідними господарськими операціями.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов’язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами, чи їх постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2006 року в розмірі 29259,51 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року та постанову Господарського суду Львівської області від 12.06.2007 року по справі № 5/605-12/72А (22-а-172/08 (22-а-2614/07) залишити без змін.

Справу № 5/605-12/72А (22-а-172/08 (22-а-2614/07) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписКостенко М.І.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.