Ухвала суду № 12613992, 23.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-16221/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Міненко О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2009 року

по справі № 2а-44648/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібпром"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібпром" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень №0003072301/0 від 30.10.2008р.; №0003042301/0 від 30.10.2008 р., №0002751702/0 від 30.10.2008 р. ( в частині не скасованій ДПА у Полтавській області); №0002751702/1 від 13.01.2009 р., №0003042301/1 від 15.01.2009 р., №0003072301/1 від 15.01.2009 р.; №0003072301/2 від 23.03.2009 р., №0003042301/2 від 23.03.2009 р., №0000811702/2 від 26.03.2009 р.; №0000811702/3 від 11.06.2009 р., №0003042301/3 від 04.06.2009 р. та №0003072301/3 від 04.06.2009 р.; №0000422305/0 від 18.11.2008 р.; №0000422305/1 від 21.01.2009 р.; №0000422305/2 від 08.04.2009 р. та №0000422305/3 від 22.06.2009 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року у даній справі позов задоволено частково; скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003082301/0 від 30.10.2008 року, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0003072301/0 від 30.10.2008 року, № 0003042301/0 від 30.10.2008 року, № 0002751702/0 від 30.10.2008 року в частині не скасованій ДПА у Полтавській області, № 0002751702/1 від 13.01.2009 року, № 0003042301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/2 від 23.03.2009 року, №0003042301/2 від 23.03.2009 року, № 0000811702/2 від 26.03.2009 року, № 0000811702/3 від 11.06.2009 року, № 0003042301/3 від 04.06.2009 року, № 0003072301/3 від 04.06.2009 року.

Позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000422305/0 від 18.11.2008 року, №0000422305/1 від 21.01.2009 року, №0000422305/2 від 08.04.2009 року, №0000422305/3 від 22.06.2009 року залишено без розгляду.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, в ході якої податковим органом встановлено порушення:

- пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за II квартал 2007 року у сумі 23075,00 грн.

- пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень-травень 2007 року у сумі 171435,00 грн.

- пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 ст.19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі –Закон № 889-IV), в результаті чого встановлено неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2006-2007 роки на суму 126952,14 грн.

- п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму -1029735,00 грн.

Про виявлені порушення було складено акт від 16.10.2008 року №2017/23-1/25164300, на підставі висновків якого податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.10.2008 року №0003072301/0, №0003042301/0, №0002751702/0 в частині не скасованій ДПА у Полтавській області, №0002751702/1 від 13.01.2009 року, №0003042301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/2 від 23.03.2009 року, №0003042301/2 від 15.03.2009 року, №0000811702/2 від 26.03.2009 року, №0000811702/3 від 11.06.2009 року, № 0003042301/3 від 04.06.2009 року, №0003072301/3 від 04.06.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003082301/0 від 30.10.2008 року.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0003072301/0 від 30.10.2008 року, №0003072301/1 від 15.01.2009 року, № 0003072301/2 від 23.03.2009 року, № 0003072301/3 від 04.06.2009 року позивачу за порушення пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 257153,00 грн. Підставою для донарахування податкового зобов'язання стало те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих фізичними особами, яких в подальшому знято з податкового обліку та з обліку платників податку на додану вартість, та юридичною особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої в подальшому анульовано. За вказаних обставин відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 171 435,00 грн. внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість, які не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0003042301/0 від 30.10.2008 року, №0003042301/1 від 15.01.2009 року, №0003042301/2 від 23.03.2009 року, №0003042301/3 від 04.06.2009 року позивачу за порушення пп. 5.2.1, 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток підприємств в розмірі 34613,00 грн. Підставою для донарахування податкового зобов'язання стало те, що підприємством в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 року по рядку 04.1 завищені валові витрати на придбання товарів ( робіт, послуг) на загальну суму 92 300,00 грн. Підприємством у 2 кварталі 2007 року невірно визначені витрати на придбання товарів (робіт, послуг). Вказане призвело до завищення витрат по декларації за 1 півріччя 2007 року.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003082301/0 від 30.10.2008 року за порушення пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1029735,00 грн. за порушення позивачем касової дисципліни на вказану суму.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем не підтверджено належними доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0003072301/0 від 30.10.2008 року, №0003042301/0 від 30.10.2008 року, №0002751702/0 від 30.10.2008 року в частині не скасованій ДПА у Полтавській області, №0002751702/1 від 13.01.2009 року, №0003042301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/1 від 15.01.2009 року, №0003072301/2 від 23.03.2009 року, №0003042301/2 від 23.03.2009 року, № 0000811702/2 від 26.03.2009 року, №0000811702/3 від 11.06.2009 року, №0003042301/3 від 04.06.2009 року, №0003072301/3 від 04.06.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003082301/0 від 30.10.2008 року, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару та послуг при їх придбанні. При цьому чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Разом з тим, статтею 7 зазначеного Закону передбачено обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що з січня по травень 2007 р. позивач придбавав у ТОВ "Сільгоспагробудторг" пшеницю, що стверджується видатковими накладними, податковими накладними, звітами про використання коштів, наданих на відрядження. Відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів позивач оплатив продавцю вартість придбаної пшениці, в свою чергу ТОВ "Сільгоспагробудторг" видало позивачу податкові накладні.

Отже, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, отриманого у постачальника та сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем.

Крім того, позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників та штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181-III), в зв'язку з тим, що відповідач вважає, що кошти, сплачені працівнику позивача за авансовими звітами в сумі 718 410,00 грн., є оподатковуваним доходом підзвітної особи, а позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 107 909,75 грн.

При цьому, за приписами п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Між тим, судами обґрунтовано зазначено, що кошти отримані працівником позивача за авансовими звітами не можуть бути визначені доходом вказаного працівника, оскільки такі кошти були сплачені в касу ТОВ "Сільгоспагробудторг" в оплату придбаного товару.

Відповідно до п.п. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, законом не передбачено обов'язку попереднього нарахування та сплати податку на кошти підприємства, що видані під звіт особі для придбання товару.

За приписами ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не доведено відсутність господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Сільгоспагробудторг" у перевіряємий період, які підтверджені позивачем документально.

Також правильними є висновки судів про порушення контролюючим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України при застосуванні до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1029735,00 грн. за порушення позивачем касової дисципліни.

          Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

          Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2009 року по справі №2а-44648/09/1670 залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 24.11.2010р.