Рішення № 12613088, 04.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 листопада 2010 р. Справа 7/250-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Електромонтаж-425", м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Девелопментська компанія - центр комерційної нерухомості", м.Вінниця

про стягнення 175792,46 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача : Полутін О.М. - довіреність № 247 від 12.07.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1, виданий 07.04.1997 року;

відповідача : Лисенко Л.В. - представник, довіреність № б/н від 03.12.2009 року, паспорт серія НОМЕР_2, виданий 24.09.1998 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" на користь ТОВ "Електромонтаж-425" 175792,46 грн., з яких 157394,40 грн. боргу, 14530,08 грн. інфляційних втрат, 3867,98 грн. 3 % річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.04.2008 року № 27 в частині повноти та своєчасності оплати виконаних позивачем електромонтажних робіт.

Ухвалою від 16.12.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/250-09 з призначенням до розгляду на 21.01.2010 року.

20.01.2010 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача на позовну заяву в яких відповідач вказує на безпідставність позовних вимог ставлячи під сумнів легітимність наданих позивачем актів здачі-приймання виконаних робіт та зазначаючи на необхідності проведення їх судової експертизи (а.с.49-50, т.1).

При цьому відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 10.02.2010 року.

26.01.2010 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі № 7/250-09 від 16.12.2009 року надійшла апеляційна скарга ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" у зв'язку з чим справу було направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості", а матеріали справи направлено до суду першої інстанції.

Разом з тим 18.02.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла касаційна скарга ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" на ухвалу від 16.12.2009 року про порушення провадження у справі № 7/250-09.

26.02.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалами від 01.03.2010 року відповідачу було відмовлено в прийняті касаційної скарги, а справу призначено до розгляду на 15.03.2010 року.

Однак 09.03.2010 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про відмову у прийняті касаційної скарги у справі № 7/250-09 від 01.03.2010 року надійшла апеляційна скарга ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості".

Ухвалою господарського суду Вінницької області провадження по справі 09.03.2010 року було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Девелопментська копанія-центр комерційної нерухомості" на ухвалу господарського суду Вінницької області про відмову в прийняті касаційної скарги від 01.03.2010 року у справі № 7/250-09, а справу направлено до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2010 року касаційну скаргу повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія Центр комерційної нерухомості", а справу надіслано до суду першої інстанції.

За час перебування справи у Вищому господарському суді України до суду надійшло доповнення позивача до позовної заяви (від 12.03.2010 року № 87) про збільшення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 157394,40 грн. боргу, 21770,20 грн. інфляційних втрат, 5032,26 грн. 3 % річних за період з 06.01.2009 року по 01.03.2010 року (а.с.79-80, т.1).

21.06.2010 року справа № 7/250-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 29.06.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 15.07.2010 року.

05.07.2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/250-09 ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" до ТОВ "Електромонтаж-425" про розірвання договору підряду від 01.04.2008 року № 27.

Ухвалою від 08.07.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" повернуто відповідачу з посиланням на п.п. 4, 6, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

09.07.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.07.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Вінницької області провадження по справі 09.07.2010 року було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" на ухвалу господарського суду Вінницької області про повернення зустрічної позовної заяви від 08.07.2010 року, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 року не прийнято до розгляду та повернуто апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.07.2010 року.

16.08.2010 року справа № 7/250-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження у справі ухвалою суду від 14.09.2010 року було поновлена та призначено до розгляду на 30.09.2010 року.

30.09.2010 року в судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки.

Ухвалою суду від 30.09.2010 року в зв'язку з неявкою позивача, ненаданням сторонами в повному обсязі документів витребуваних ухвалою суду, а також з метою надання представниками сторін нових документів необхідних для вирішення даного спору по суті розгляд справи було відкладено на 20.10.2010 року.

З метою надання представниками сторін додаткових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті в судовому засіданні 20.10.2010 року було оголошено перерви до 21.10.2010 року.

21.10.2010 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву в якому останній просить суд з метою підтвердження чи спростування факту проведення відповідних робіт позивачем по ряду актів виконаних робіт призначити будівельну експертизу.

З метою надання представниками сторін додаткових доказів в судовому засіданні 21.10.2010 року було оголошено перерву до 22.10.2010 року.

22.10.2010 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про його час та місце повідомлявся під розпис 21.10.2010 року.

Ухвалою від 22.10.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання представниками сторін нових документів необхідних для вирішення даного спору по суті судове засідання відкладено до 04.11.2010 року.

Розглянувши доповнення до позовної заяви від 12.03.2010 року № 87, яке розцінено судом, як заява про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3 % річних суд прийняв останнє до розгляду, як таке, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.04.2008 року між ТОВ "Девелопментська компанія-центр комерційної нерухомості" (Замовник) та ТОВ "Електромонтаж-425" (Підрядник) був укладений Договір № 27, згідно п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи по реконструкції забудови підприємства ЗАТ "Вінничанка" по вул.600-річчя в м.Вінниці згідно проектної документації (а.с.10, т.1).

Відповідно п.2.1 Договору вартість робіт за даним договором згідно локальних кошторисів та розрахунку договірної ціни становить 2248981,20 грн. в т.ч.ПДВ 374830,20 грн..

Договірна ціна динамічна (п.2.2 Договору).

Згідно п.3.1 Договору термін виконання Підрядником робіт за цим договором: початок - квітень 2008 року, закінчення - 30.08.2008 року.

Якщо виконання робіт буде перервано або затримано на певний строк не з його вини, термін дії договору продовжується на строк затримки (п.3.2 Договору).

При цьому у п.3.3 Договору вказано, що якщо термін визначений у п.3.1 закінчився, а виконання робіт продовжується, то договір вважається дійсним до закінчення робіт в разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення його дії.

Згідно п.п.4.1 Договору Замовник здійснює попередню оплату Підряднику в розмірі 50 % від вартості договірної ціни.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт та витрат не пізніше 5 днів після їх підписання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Згідно п.5.2 Договору Замовник зобов'язується створити умови для виконання робіт, визначених у п.п.1.1, 1.2 та вчасно здійснити авансову оплату і остаточний розрахунок за виконані роботи.

До вказаного договору сторонами також було підписано договірну ціну, яка відповідає ціні договору (а.с.11, т.1).

Окрім того також складено локальні кошториси на проведення електромонтажних робіт.

За посиланням позивача ним за період з квітня 2008 року по грудень 2008 року було виконано робіт на загальну суму 607394,40 грн..

В підтвердження наведеного позивачем надано суду акти здачі-прийомки виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт (а.с.12-39, т.1).

В свою чергу відповідачем було перераховано позивачу загалом 450000,00 грн..

Перерахування грошових коштів саме на вказану суму не заперечується сторонами і підтверджується виписками банківських установ, довідкою позивача від 21.01.2010 року № 19, довідкою позивача від 14.07.2010 року № 246, платіжними дорученнями від 01.04.2008 року № 55, від 18.09.2008 року № 199, від 18.09.2008 року № 198 (а.с.40-42, 55, 57-59, 97, т.1).

Як вбачається із наданих документів перерахування грошових коштів відповідачем здійснювалось наступним чином: 01.04.2008 року - 400000,00 грн., 18.09.2008 року - 50000,00 грн..

При цьому сплачуючи грошові кошти відповідач в графі "Призначення платежу" вказував на їх перерахування згідно договору № 27 від 01.04.2008 року в якості передоплати.

З врахуванням встановлених обставин борг відповідача становить 157394,40 грн. (607394,40-450000,00).

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду правовідносини за яким регулюються главою 33 "Капітальне будівництво" ГК України, параграфом 3 "Будівельний підряд" глави 61 "Підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Частиною 2 ст.317 ГК України встановлено, що для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.4.2 Договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється не пізніше 5 днів після підписання актів приймання виконаних робіт.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 175792,46 грн. грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 157394,40 грн.. боргу підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21770,20 грн. інфляційних витрат та 5032,26 грн.-3 % річних за періоди з 06.01.2009 року по 31.10.209 року та з 01.12.2009 року по 01.03.2010 року з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам договору.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат судом виявлено наявність у ньому помилок, які полягають в наступному.

Як вбачається із розрахунку позивач обраховував інфляційні втрати за кожен місяць окремо..

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 року, № 265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись у визначений строк розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових проплат в разі такого.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за періоди вказані позивачем із врахуванням сум наданих послуг (січень 2009 року - жовтень 2009 року, грудень 2009 року - лютий 2010 року) із врахуванням виявлених помилок судом в результаті отримано 23294,37 грн. інфляційних втрат.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 21770,20 грн. (тобто менше ніж отримано судом при перерахунку) суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявлених позивачем.

Провівши перерахунок 3 % річних шляхом здійснення власного перерахунку судом отримано 5032,31 грн.. що також є більшим ніж заявив позивач, з огляду на що позовні вимоги підлягають в цій частині задоволенню в обсягах, які заявив позивач (5032,26 грн.).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві та письмових поясненнях відповідач вказує на наступне:

- протягом квітня-серпня між сторонами було досягнуто домовленість про прийняття робіт на суму 436206,00 грн. за які проведено розрахунок в повному обсязі;

- роботи, що перевищують вказану суму і зазначені в актах фактично не виконувались;

- відомості відображені в актах здачі-приймання робіт № 108 та № 109 від 30.04.2008 року, а також № 131 від 30.05.2008 року не повинні прийматись судом до уваги, оскільки вказані акти є неналежними та недопустимими доказами виконання підрядних робіт.

Однак вказані заперечення відповідача наведені у його відзиві та письмових поясненнях є непереконливими, суперечними між собою, спростовуються матеріалами справи і таким чином оцінюються судом критично.

Відхиляючи заперечення відповідача суд виходив з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст.882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Спільним наказом Держкомстату України і Держбуду України від 21.06.2002 року № 237/5 (який був чинний на момент укладення договорів та підписання актів за квітень та травень 2009 року) затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт".

Згідно п.2 вказаного наказу дію типових форм поширено:

- № КБ-2в - на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності;

- № КБ-3 - на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування.

При цьому Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику), а Довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Як вбачається із п.4.2 Договору сторони у ньому дійсно обумовили в якості підстави для проведення оплати за виконані роботи наявність актів приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3).

Із заперечень відповідача слідує, що ним не визнаються акти здачі-приймання робіт № 108 та № 109 від 30.04.2008 року, а також № 131 від 30.05.2008 року з вказівкою на те, що роботи за вказаними актами взагалі не виконувались.

Дослідивши зазначені відповідачем акти суд прийшов до висновку, що їх форма дійсно не відповідає вимогам наказу Держкомстату України і Держбуду України від 21.06.2002 року № 237/5.

Разом з тим, вказані акти (оригінали яких оглядались в судовому засіданні) підписані зі сторони відповідача та скріплені відтиском гербової печатки підприємства.

Слід вказати, що аналогічні за формою та змістом акти в подальшому підписувались відповідачем і щодо них останнім не висловлено жодних заперечень.

Власне за іншими актами відповідач визнає факт виконання робіт позивачем.

Окрім того, 25.10.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист за № 374 до якого долучено довідки форми № КБ-3 (за квітень-грудень 2008 року) та № КБ-2в (за квітень, травень. грудень 2008 року) з проханням підписати останні.

Матеріали справи не містять доказів відмови від підписання актів відповідачем та мотивів непідписання таких актів.

Вартість виконаних підрядних робіт у вказаних документах повністю тотожна відомостям відображеним в актах форма яких не відповідає формі довідок вказаних вище, які підписувались та скріплювались печатками сторін.

Також суд звертає увагу на наступне.

Як вказує у відзиві відповідач, роботи за актами здачі-приймання робіт № 108 та № 109 від 30.04.2008 року, а також № 131 від 30.05.2008 року не виконувались.

Однак таке твердження відповідача не є переконливим та спростовується наступним.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався сплатити 50 % від вартості договірної ціни, що з врахуванням п.2.1 Договору становить 1124490,60 грн..

Вказаної вимоги Договору відповідач не дотримався, перерахувавши позивачу 01.04.2008 року лише 400000,00 грн..

Таким чином в подальшому здійснення перерахування грошових коштів відповідачем відбувалось лише за фактично виконані роботи відповідно до п.4.2 Договору.

З врахуванням наведеного суд вказує, що сума вартості робіт за актами, які не визнаються відповідачем становить 148581,60 грн., а вартість робіт за актами, які підписувались протягом червня-вересня 2008 року (включаючи акт від 30.09.2008 року) становить 373509,60 грн..

Однак, як вказувалось вище у вересні 2008 року відповідачем перераховано позивачу ще 50000,00 грн., що разом становить 450000,00 грн..

Таким чином, якщо приймати до уваги твердження відповідача то він не визнаючи факт виконання робіт за актами підписаними в квітні-травні 2008 року перераховував грошові кошти на суму робіт, яка ще не була виконана позивачем - 76490,40 грн. (450000,00-373509,60 грн.).

Окрім того, заперечення наведені у відзиві 21.10.2010 року суперечать запереченням наведеним у відзиві, що надійшов до суду 20.01.2010 року, в якому вказувалось на погодження прийняття від позивача робіт на суму 436206,00 грн. виконаних в квітні-серпні 2008 року.

Вказана сума (436206,00 грн.) фактично відповідає сумі вартості актів підписаних в квітні-серпні 2008 року 436209,60 грн. і включає в себе також і акти здачі-приймання робіт № 108 та № 109 від 30.04.2008 року, а також № 131 від 30.05.2008 року, які у відзиві від 21.10.2010 року не визнаються відповідачем.

Наведені обставини в сукупності переконливо свідчать про безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд також дійшов висновку про відхилення клопотань відповідача про призначення будівельної експертизи, як такого що заявлено безпідставно.

Прийшовши до такого висновку суд, крім іншого, враховує, що клопотання відповідача про призначення будівельної експертизи із врахуванням встановлених судом обставин справи, обґрунтування заявлених клопотань (яке є суперечливим), дій відповідача під час перебування справи в провадженні (неодноразове оскарження процесуальних документів, які не підлягають оскарженню) спрямоване не на встановлення об'єктивної істини у даній справі, а виключно на затягування вирішення спору, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 1841,98 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.12.2009 року № 2907 (1757,93 грн.) та від 12.03.2010 року № 551 (84,05 грн.).

Як вбачається із позовної заяви ціна позову із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 184196,86 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту із врахуванням правил математичного заокруглення мав би становити 1841,97 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

04.11.2010 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопментська компанія - центр комерційної нерухомості", вул.600-річчя,1, м. Вінниця, 21021 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код-33323025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425", вул.Сабарівська, 1, м.Вінниця, 21037 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код-01417392) - 157394 грн. 40 коп. основного боргу, 21770 грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 5032 грн. 26 коп.- 3 % річних, 1841 грн. 97 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425", вул.Сабарівська, 1, м.Вінниця, 21037 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код-01417392) сплаченого за платіжним дорученням від 12.03.2010 року № 551 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/250-09 (а.с.83, т.1).

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 листопада 2010 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи