Рішення № 12613087, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-28/3190-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр» (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 14).

Про стягнення 226366,58 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

18.11.2010р.

Від позивача Козак О.Д. представник, довіреність № 2763 від 31.08.2010р.

Від відповідача Тюрмарезова О.Д. представник, довіреність від 02.07.2010р.

23.11.2010р.

Від позивача не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр» про стягнення боргу у розмірі 177220,53 грн., пені 18826,65 грн., 3 % річних 4923,33 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції 14000,42 грн., штрафу 11395,65 грн., а всього - 226366,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 080214-73/ФЛ-Ю-А від 14.02.2008р., відповідно до якого позивач зобовязався передати відповідачу в платне користування майно, а відповідач зобовязався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі, але відповідач порушив свої зобовязання, у звязку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 177220,53 грн.

Відповідач надав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що на своєчасне виконання грошових зобовязань вплинули наслідки всесвітньої фінансової економічної кризи, які є надзвичайною обставиною яку неможливо було ані передбачити, ані відвернути її наслідки.

Також, відповідач зазначає, що він згоден з зазначеними у акту звірки від 04.06.2010 р., сумами заборгованості в частині відшкодування частини вартості майна у розмірі 29190,88 грн. та

в частині розміру винагороди (комісії) у сумі 591,77 грн.

Крім того, відповідач посилається на те, що незрозумілою та необґрунтованою є сума, що зазначена в рахунку-фактурі № СФ-926894 від 29 травня 2009 року в розмірі 81435,50 грн., оскільки довідка про її нарахування відсутня.

У відзиві на позовну заяву, відповідач не погоджується зі стягненням суми за частину майна на тій підставі, що на момент подачі позовної заяви договір фінансового лізингу позивачем розірвано в односторонньому порядку та ТОВ «Будінвестр», відповідно до умов договору, а саме п. 10.1.1. було передано майно, а саме напівпричип-сомоскид WELТОN, державний номер НОМЕР_1 22 липня 2009 року в м. Сімферополі за актом прийому-передачі фінансового лізингу № 080214-73/ФЛ-Ю-А від 14 лютого 2008 року. Відповідно до акту прийому-передачі від 22 липня 2009 року вартість переданого майна становила 151291,03 грн.

Ухвалою від 16.08.2010р. господарський суду АР Крим зупинив провадження у справі, у звязку з призначенням судово-економічної експертизи.

03.09.2010р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання експерта, в якому останній просив сторони надати додаткові документи, необхідні для проведення судово-економічної експертизи.

06.09.2010р. ухвалою господарського суду було зобовязано позивача надати експерту за період від 14.02.2008 р., рахунки, накладні та інші, виписані за надані за договором № 080214-73/ФЛ-Ю-А від 14.02.2008 р.; виписки банку; касові книги з додатками первинних документів (якщо платежі здійснювались готівкою); акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Будінвестр»; журнали-ордери (оборотні відомості) по рахункам «Рахунки в банках», «Розрахунки з покупцями та замовниками», «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», «Каса» та ін.; розрахунок пені в розмірі 18826,65 грн., 3% в розмірі 4923,33 грн., збитків внаслідок знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 14000,42 грн., штраф в розмірі 11395,65 грн.; інші документи бухгалтерського обліку, в яких відображенні операції по розрахункам з ТОВ «Будінвестр».

Також, було зобовязано ТОВ «Будінвестр» надати експерту за період дії договору № 080214-73/ФЛ-Ю-А від 14.02.2008 р.: квитанції, платіжні доручення та інші платіжні документи по оплаті за виконанні послуги за договором № 080214-73/ФЛ-Ю-А від 14.02.2008 р.; виписки банка; касові книги з додатками первинних документів (якщо платежі здійснювались готівкою); акти звірки взаємних розрахунків з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»; журнали-ордери по рахункам «Рахунки в банках», «Рахунки с постачальниками та підрядчиками», «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами», «Каса» та інші.; інші документи бухгалтерського обліку, в яких відображенні операції по розрахункам з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

08.11.2010р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було поновлено, у звязку з тим, що на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надати висновок через відсутність обєктів дослідження, внаслідок невиконання сторонами вимог експерта та суду про необхідність надання експерту вказаних вище матеріалів необхідних для проведення експертизи.

18.11.2010р. представник ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» надав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 177220,53 грн., суму пені у розмірі 19438,22 грн., суму 3% річних у розмірі 4923,33 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 14000,42 грн., суму штрафу у розмірі 11395,65 грн., а всього 226978,15 грн.

18.11.2010р. позивач надав суду пояснення по суті спору, які суд залучив до матеріалів справи.

У справі оголошувалася перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестр» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 080214-73/ФЛ-Ю-А.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в специфікації до договору (майно або предмет договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору, строк користування лізингаодержувачем майна становить 25 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4 3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Статтею 3 договору визначено лізингові платежі та порядок розрахунків, а саме: лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору, а. с. 32) та пунктів 3.4.1. - 3.4.5 договору.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 49740,78 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 - 3.4.5. договору.

Згідно п. 3.4.1 лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу) визначається наступним чином: Sn = SO * Kn/Ко

Де Кn курс гривні до долару США в розрахунку на один долар (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно графіку сплати лізингових платежів, збільшений на 1,5%;

Ко курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу (надалі банківська установа).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу, згідно до вищевказаних умов договору передано майно вартістю 276812,76 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.02.2008 р., який підписано уповноваженими представниками сторін (а. с. 38а).

Проте всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у звязку з чим, за період з січня 2009 р. по травень 2009 р., за ним виникла заборгованість за договором фінансового лізингу № 080214-73/ФЛ-Ю-Л від 14.02.08, у загальному розмірі заборгованості за лізинговими платежами 177220,53 грн., а саме:

з 27.01.2009р. заборгованість на суму 19883,32 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-9000646 від 27.01.2009р.) (а. с. 18);

з 27.02.2009р. заборгованість на суму 20672,55 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-902070 від 27.02.2009р.) (а. с. 19);

з 27.03.2009р. заборгованість на суму 19475,10 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-904203 від 27.03.2009р.) (а. с. 20);

з 27.04.2009р. заборгованість на суму 18531,56 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-905829 від 27.04.09р.) (а. с. 21);

з 27.05.2009р. заборгованість на суму 17222,70 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-907473 від 27.05.09р.) (а. с. 22);

з 29.05.2009р. заборгованість на суму 81435,30 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-926894 від 29.05.09р.) (а. с. 23).

Розрахунки заборгованості за вказаними рахунками, приведені у довідках про нарахування лізингових платежів (а. с. 13-17).

Щодо посилань відповідача на незрозумілість та необґрунтованість нарахування суми у розмірі 81435,60 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зазначена сума нарахована відповідно до п.14.8 договору, який передбачає, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 (тридцять) днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 (десяти) днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким що настав.

В зв'язку з тим, що станом на 29.05.2009 року строк існування заборгованості відповідача перед позивачем становив 7 місяців, позивачем на адресу відповідача 03.06.2009 року була направлена вимога № 2911 (а. с. 115) про сплату всієї несплаченої вартості майна.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також, на вимогу лізингодавця, підписують акт коригування вартості майна.

05 березня 2008 року підписано акт коригування майна та Додаткову угоду № 1 від 27 червня 2008 року до договору № 080214-73/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 14 лютого 2008р., в якій сторони збільшили вартість майна до 284891,25 грн.

31.10.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 080214-73/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (а. с. 35-37), якою встановлено графік сплати лізингових платежів строком з 20.02.2008 року по 27.03.2010 року.

До моменту направлення вимоги відповідачу було нараховано в рахунок погашення загальної вартості майна 203455,95 грн. (згідно графіку сплати лізингових платежів в редакції додаткової угоди від 31.10.2008р.).

Як свідчать матеріали справи, позивач направив відповідачу лист-повідомлення № 2914 від 31.05.2009р. (а. с. 117) про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення (а. с. 118).

Таким чином, договір від 14.02.2008р. № 080214-73/ФЛ-Ю-А було розірвано та договір припинив свою дію згідно п.16.3.2 Договору, яким передбачено право лізингодавця на дострокове розірвання договору у односторонньому порядку якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення становить більш 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку.

Відповідно до п. 5.1.6. договору, у разі дострокового припинення дії договору та прийняття при цьому лізингодавцем рішення про повернення майна, повернути: майно, з усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності, отримані згідно акту приймання-передачі майна. Вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди. Якщо технічний стан майна не дозволяє його подальшу експлуатацію, лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю витрати, що поніс лізингодавець по відновленню технічного стану майна. Відшкодування таких витрат повинно бути здійснено на протязі 5 (п'яти) банківських днів після надання лізингодавцем документів, підтверджуючих наявність витрат по відновленню технічного стану майна. У випадку заміни в процесі експлуатації майна окремих його деталей та вузлів, вони стають невід'ємною частиною цього майна і переходять у власність лізингодавця при достроковому розірванні даного договору та поверненні майна лізингодавцю без відповідної компенсації вартості таких поліпшень лізингоодержувачу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 177220,53 грн., у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення даної суми підлягають задоволенню.

Суд не приймає посилання відповідача щодо фінансової кризи та форсмажору, у звязку з наступним.

Суд вважає, що фінансова криза має загальний характер і торкнулася не лише відповідача, а й позивача по справі, який належить до фінансового сектору економіки держави, що постраждав від фінансової кризи передусім. Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його підприємницьким ризиком. Тому в даному випадку немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача.

Зокрема, позивач надав відповідачу фінансову послугу фінансового лізингу, а саме: придбав об'єкт лізингу та передав його у фінансовий лізинг відповідачу за рахунок залучених в іноземній валюті (доларах США) кредитних коштів. В наслідок зростання курсу долару США до гривні позивач зазнає збитків з огляду на кредитні зобов'язання перед власним кредитором по сплаті процентів та повернення кредиту в доларах США. Вказане зокрема підтверджується довідкою обслуговуючого банку-кредитора про курс продажу іноземної валюти по валютному кредиту для придбання об'єкта лізингу та його передачі у фінансовий лізинг відповідачу по даному договору фінансового лізингу.

Слід врахувати спеціальне імперативне правило ст. 625 ЦК України, а саме: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (тобто, незалежно від будь яких причин та відсутності вини). Дане спеціальне правило визначає спеціальний правовий режим відповідальності за порушення грошового зобов'язання та є виключенням із загального правила, що визначено ст. ст. 614, 617 ЦК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 19438,22 грн., 3% річних 4923,33 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції 14000,42 грн. та штраф 11395,65 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 11.2.1 договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач у термін 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у звязку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 19438,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з 30.06.2009 року по 02.06.2010 року у сумі 14000,42 грн. та 3% річних за період з 30.06.2009 року по 02.06.2010 року у сумі 4923,33 грн.

Крім того, згідно п. 8.2.1. договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором (додаток № 3 до договору).

Проте з 1 кварталу 2009 року по 4 квартал 2009 року звіт в установленій формі відповідач не надавав, у зв`язку з чим позивач нарахував штраф у розмірі 11395,65 грн.

Відповідно до п. 11.2.3 договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна, згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7 договору, боржник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1 (один) відсоток від загальної вартості майна на момент укладення відповідного договору за кожен випадок такого порушення.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми штрафу у розмірі 11395,65 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, у звязку з чим, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що при подачі до суду заяви про збільшення та уточнення позовних вимог від 18.11.2010р. позивач не сплатив державне мито у сумі 6,12 грн., то ця сума підлягає стягненню з позивача у дохід державного бюджету України.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» про збільшення та уточнення позовних вимог від 18.11.2010р. прийняти.

2.Позов задовольнити у повному обсязі.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр» (95001, м. Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 14, код в ЄДРПО України 35110077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код в ЄДРПО України 33880354) заборгованість у розмірі 177220,53 грн., пеню у розмірі 19438,22 грн., 3% річних у розмірі 4923,33 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 14000,42 грн., штраф у розмірі 11395,65 грн., 2269,79 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, ідентифікаційний код 33880354, банківські реквізити не відомі) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 6,12 грн. державного мита.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.