Постанова № 12611737, 30.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 05/178-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Нікітенко Р.В., довіреність № 156 від 18.10.2010 р.,

відповідача: Кірієнко М.В., довіреність № 16 від 20.07.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОТТОМ», м. Харків (вх. № 2996 Х/3 від 21.09.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. у справі № 05/178-10

за позовом Приватного підприємства «Промто Плюс», м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОТТОМ», м. Харків

про стягнення 50238,62 грн.

встановила:

В червні 2009 р. Приватне підприємство «Промто Плюс», м. Запоріжжя (далі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОТТОМ», м. Харків (далі відповідач, «ТД «ОТТОМ») 50238,62 грн. заборгованості, з яких 46676,78 грн. заборгованості за договором № 22/09 від 08.12.2009 р., інфляційні втрати в розмірі 3080,67 грн. та 3 % річних в сумі 481,17 грн. Судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 502,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. позивач просив покласти на відповідача.

23.07.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 49624,36 грн., з яких 46676,78 грн. заборгованості за договором № 22/09 від 08.12.2009 р., інфляційні втрати в розмірі 2473,87 грн. та 3 % річних в сумі 473,71 грн. (т.1 а.с.86-88)

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. у справі № 05/178-10 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 46676,78 грн., інфляційні втрати за період з 25.12.2009 р. по 01.05.2010 р. в розмірі 2473,87 грн., 3 % річних за період з 25.12.2009 р. по 01.05.2010 р. в сумі 473,71 грн., 496,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що факт поставки відповідачу товару на суму 46 676,78 грн. підтверджується копіями накладної на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р., відповіддю ТОВ «ТК «САТ»№ 24 від 01.03.2010 р., листом відповідача до ТОВ «ТК «САТ»№ 146 від 10.12.2009 р. Після отримання 01.04.2010 р. претензії, відповідач відповіді не дав і заборгованість не сплатив. Посилання відповідача на те, що він не отримував товар, вказаний у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р., суд вважав надуманими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи: копіями відповіді ТОВ «ТК «САТ»№ 24 від 01.03.2010 р., листом відповідача до ТОВ «ТК «САТ»№ 146 від 10.12.2009 р., поясненнями представника відповідача від 28.07.2010 р. та поясненнями інженера ОСОБА_1 від 22.07.2010 р., який приймав цей товар. Посилання відповідача на те, що поставка товару по накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. була фактично до поставкою недопоставленого по видатковій накладній № 788 від 21.12.2009 р. товару, суд вважав надуманими, оскільки позивач не надав суду оформленого сторонами акту прийому товару по кількості, в якому б зазначалося, що позивач не в повному обсязі поставив відповідачу товар по видатковій накладній № 788 від 21.12.2009 р. або відповіді на претензію позивача про відмову в оплаті цього товару, в якій би заперечувався факт приймання відповідачем товару по накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. Посилання відповідача на відсутність підписаної ним видаткової накладної та довіреності на товар, що був отриманий ним по накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р., як на доказ неотримання відповідачем вказаного товару, суд також вважав надуманими, оскільки видаткова накладна № 791 від 23.12.2009 р. була направлена відповідачу для підписання разом з товаром та рахунком № 791 від 23.12.2009 р., відповідно до умов договору, і не повернута відповідачем. Посилання відповідача на те, що у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. вказані запчастини, а не пластини УКПМ-К суд вважав також надуманими, оскільки пластини УКПМ-К є «запчастинами»в широкому сенсі слова, сума, вказана в договорі, є орієнтовною, а не фіксованою. Посилання відповідача на те, що вага «запчастин», вказана у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. не відповідає вазі пластин УКПМ-К, вказаній у видатковій накладній № 791 від 23.12.2009 р., суд вважав безпідставними, оскільки вага вказана у накладній на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р. разом з упаковкою деревяним ящиком.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення у справі № 05/178-10 скасувати і закрити провадження у порушеній справі. Відповідач вважає, що дане рішення є однобічним і необґрунтованим через неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, винесено з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що у накладній на вантаж № ЗП 2029056 від 23.12.2009 р. відсутній підпис особи, що отримала вантаж. У розділі «найменування вантажу»зазначено, що відправлено «запчастину»вагою 37 кг. У розділі «адреса одержувача»вказано адресу: вул. Академічна, 1, що не відповідає юридичній адресі відповідача. У розділі «декларована вартість»зазначена сума 165 грн. На підставі вказаного документу судом зроблено висновок про поставку відповідачеві товару (плити УКПМ-К) на суму 46676,78 грн. Суд зробив висновок про поставку товару на підставі неналежним чином оформленої накладної на вантаж на іншу категорію товару та іншу вартість. Наданий до суду як доказ лист від перевізника - ТОВ «ТК «САТ»свідчить тільки про те, що співробітники відповідача (в тому числі і ОСОБА_1) мають право на отримання вантажів, що надходять для відповідача. Відповідно до законодавства: «Запасна частина це складова частина виробу, призначена для заміни такої самої частини, що перебувала в експлуатації, для підтримання або відновлення справності чи працездатності виробу. (Наказ Мінпромполітики від 14.10.2005 р. N 387 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування коксохімічних підприємств»), «Сировинний товар»- товар сільського господарства, лісо- або рибопромисловості чи мінеральна сировина природного походження або піддана такій обробці, яка, як правило, необхідна для того, щоб підготувати її для продажу у значному обсязі на міжнародних ринках (Закон України, N 331-XIV від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»). Те що товар, який є предметом договору № 22/09 від 08.12.2009 р. не є запчастиною, а сировиною, суд до уваги не прийняв. У накладних кількість товару (пластина УКПМ-К) зазначена у кілограмах, а поставлена «запчастина»- у штуках. Орієнтовна сума поставок, яка становить близько 100 000,00 грн., відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Надані Позивачем та згадані у рішенні суду Специфікація № 1 до договору поставки №22/09 від 08.12.2009 р., накладна № 791 від 23.12.2009 р., які суд вважає доказами поставки товару на суму 46 676,78 грн., не підписані Відповідачем та не засвідчені печаткою і тому не можуть бути належним доказом, у накладній на вантаж № 2029056 від 23.12.2009 р. відсутній підпис представника відповідача про отримання вантажу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2010 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 27.10.2010 р., запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

25.10.2010 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. у даній справі без змін.

Для розгляду даної справи ухвалою голови суду від 22.10.2010 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.

В судове засідання 27.10.2010 р. зявилися уповноважені представники сторін і надали пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 27.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 22.11.2010 р. та запропоновано сторонам надати пояснення щодо предмету договору поставки № 22/09 від 08.12.2009 р. (що це за товар, ким виробляється, де придбавався, фізичні та технічні характеристики з якою ціллю придбавався товар, кому поставлений тощо), позивачу: пояснення щодо обставин поставки товару за накладними № 773 від 08.12.2009 р. та № 788 від 21.12.2009 р. (яким чином здійснена поставка товару, яким транспортом); податкові накладні по всім поставкам; оригінали накладних та довіреностей на отримання товару; пояснення щодо правових підстав нарахування 3% річних та інфляційних за період з 25.12.2009 р. по 01.05.2010 р., відповідачу - пояснення щодо того, чи працює на підприємстві ОСОБА_1 (якщо так, то з якого часу та ким, номер та серія водійського посвідчення), а також статутні та реєстраційні документи.

На виконання вимог ухвали від 27.10.2010 р. відповідач 15.11.2010 р. надав витребувані документи , а також пояснив, що договір поставки № 22/09 від 08.12.2009 року, предметом якого були пластини УКПМ-К було укладено з метою виконання інших договорів, а саме Договору № 11-2007/669 від 05.04.2007 р. між «ТД «ОТТОМ»та ВАТ «РОСТВЕРТОЛ»(Росія, м. Ростов-на-Дону) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної СНВ -10.12.7/14 у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника та Договору № 32-2009 від 12.11.2009 р. між «ТД «ОТТОМ»та ЗАТ «Феррі Ватт»(Росія, м. Казань) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної типу ВОж-50-13-У у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника. Одним із матеріалів відповідно до вимог технології були пластини УКПМ-К, необхідна кількість яких і була предметом договору поставки № 22/09 від 08.12.2009 р. Вказана загальна кількість пластин УКПМ-К, що була придбана у позивача співпадає з необхідною кількістю для виконання договірних зобов'язань за вказаними договорами. Для виготовлення передбачених договорами двох печей відповідачу необхідно було 32,3 кг плити УКПМ-К. За оформленими належним чином документами відповідач отримав 35,5 кг плити УКПМ-К. Ніяких інших договорів де може використовуватись плита УКПМ-К відповідач не укладав. ОСОБА_1 працює у позивача на посаді інженера з постачання з 01.11.2008 р. до цього часу відповідно до Наказу № 7/л від 01.11.2008 р. та має посвідчення водія НОМЕР_1 видане МРЕВ -1 УДАІ УМВС України в Харківській області 03.08.1998 р.

22.11.2010 р. позивач надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, де зазначив, що плита УКПМ виробляється з вуглеводного композитного матеріалу, який на території України виробляється тільки ВАТ «Углекомпозит»і використовується для виготовлення внутрішніх теплових вузлів вакуумних печей. Перші дві поставки плит УКПМ можливо було здійснити легковим автотранспортом; третя поставка здійснювалася перевізником ТОВ «ТК «САТ», що було викликано великими габаритними розмірами пластин і захисної упаковки, приблизно 1,5 м х 1,5 м. Відповідач самостійно визначив перевізника і повідомив про це позивача телефоном. Збільшення ціни договору було викликано тим, що матеріал відпускається за вагою. Позивач спочатку розраховував використовувати матеріал УКПМ товщиною 2 мм, але оскільки матеріалу такої товщини у виробника у необхідній кількості не виявилося, то «ТД «ОТТОМ»погодився на допоставку матеріалу УКПМ товщиною 3 мм, що і потягло збільшення загальної ваги, і відповідно ціни угоди. Оскільки на умовах договору відповідач зобовязаний був здійснити 100 % передоплату, то строк платежу закінчився моментом поставки , тобто прострочення платежу виникло з 25.12.2009 р.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обовязку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12..2008 р. між ПП «Промто Плюс»(Постачальник) в особі директора О.Ю. Устюгової та ТОВ «Торговий дім ОТТОМ»(Покупець) в особі генерального директора Редкокаша А.П. був укладений договір № 22/09 поставки (далі Договір), відповідно до предмету якого Постачальник поставляє, а Покупець оплачує та приймає наступну продукцію (товар) пластини УКПМ-К (найменування, асортимент, кількість та ціна визначені в Специфікації (Додаток № 1), яка є невідємною частиною Договору (а.с.9-10).

Згідно з п.2.1. Договору кількість товару вказується в Специфікації (додаток № 1).

Згідно з п.4.1. Договору товар поставляється по договірним цінам узгодженим сторонами, діючими на момент надходження 100 % передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Сума Договору на момент його укладення орієнтовно складає 100000,00 грн. (п.4.3. Договору).

Передача-приймання продукції здійснюється за кількістю-якістю згідно кількості, зазначеній в товаросупровідних документах (п.6.1. Договору).

Разом з продукцією Продавець направляє Покупцю рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну (п.6.2. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12 2009 р. (п.9.1. Договору).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виконання сторонами умов Договору характеризувалося наступним.

08.12.2009 р. позивач поставив відповідачу товар (плита УКПМ) загальною вагою 6,3 кг на суму 16 997,90 грн., що підтверджується копіями рахунку № 773 від 08.12.2009 р., видаткової накладної № 773 від 08.12.2009 р. та довіреності відповідача № 19/10 від 08.12.2009 р., відповідно до якої ОСОБА_1 довірено отримання від ПП «Промто Плюс»плити УКПМ вагою 6,3 кг (т.1 а.с.11-12, 41).

14.12.2009 р. відповідач оплатив отриманий товар, що підтверджується копією платіжного доручення № 887 від 14.12.2009 р. на суму 16 997,90 грн. (т.1 а.с.19)

16.12.2009 р. відповідач платіжним дорученням № 904 здійснив попередню оплату товару згідно рахунку № 778 від 11.12.2009 р. на суму 77585,99 грн. за товар плиту УКПМ товщиною 1,8 - 2,2 мм загальною вагою 28,756 кг (т.1 а.с.13, 19)

18.12.2009 р. відповідач направив позивачу листа за вих. №179/12, в якому в звязку з неможливістю позивача поставити товар просив повернути грошові кошти в сумі 77585,99 грн. (т.1. а.с.26).

У відповідь 18.12.2009 р. за вих. № 709 позивач направив відповідачу лист, в якому повідомляв, що у звязку з виниклими форс-мажорними обставинами, ПП «Промто Плюс»не має можливості здійснити поставку платин УКПМ-К та зобовязався повернути отриману передоплату в розмірі 77585,99 грн. протягом 3-х банківських днів (т.1 а.с.55).

21.12.2009 р. позивач повернув частину попередньої оплати в сумі 17585,99 грн., що підтверджується копією платіжного доручення позивача № 509 від 18.12.2009 р. (т.1, а.с.18).

Розмір коштів, які залишалися у позивача, склав 60000,00 грн.

21.12.2009 р. позивач поставив відповідачу товар пластину УКПМ-К загальною вагою 29,2 кг на суму 77088,00 грн., що підтверджується копіями рахунку № 788 від 21.12.2009 р., видаткової накладної № 788 від 21.12.2009 р. та довіреності відповідача № 28-1/12 від 12.12.2009 р. відповідно до якої ОСОБА_1 довірено отримання від ПП «Промто Плюс»плити УКПМ-К вагою 30 кг (т.1 а.с.14-15, 42).

Враховуючи те, що у позивача після повернення частини передоплати в сумі 17 585,99 грн. залишилися грошові кошти відповідача в розмірі 60000,00 грн., а поставка товару була здійснена на суму 77088,00 грн., відповідач повинен був сплатити відповідачу залишок за останньою поставкою в розмірі 17088,00 грн.

Вказану суму відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 05.02.2010 р.. що підтверджується копією платіжного доручення № 2848 від 05.02.2010 р. (т.1 а.с.17)

Згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Згідно з частинами 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст.631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що місцевим господарський судом в цій частині обставини справи встановлено повно та надано відповідну правову оцінку діям сторін, спрямованим на виконання умов Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказував також про те, що 25.12.2009 р. відповідачу поставлено товар на суму 46 676,78 грн., що підтверджується копіями накладної на вантаж № ЗП 2029056 від 23.12.2009 р., відповіді ТОВ «Транспортна компанія «САТ»№ 24 від 01.03.2010 р., листом відповідача до ТОВ «ТК «САТ»№ 146 від 10.12.2009 р.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 29 від 12.03.2010 р. на суму 46676,78 грн. Відповідач отримав претензію 01.04.10 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 456949, але відповіді не дав і заборгованість не сплатив.

Таким чином, заборгованість за отриманий товар становить 46676,78 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що ним отримано визначений договором № 22/09 від 08.12.2009 р. товар від позивача на загальну суму 94 085,90 грн., що відповідає п.4.3 Договору, де зазначена орієнтовна сума поставок, яка становить близько 100 000,00 грн.

У накладній на вантаж № 2029056 від 23.12.2009 р. відсутній підпис представника відповідача про отримання вантажу. У розділі «найменування вантажу» зазначено, що відправлено «запчастину»вагою 37 кг., яка не є предметом вказаного у п.1.1 Договору. У розділі «адреса одержувача»вказано адресу: вул. Академічна, 1, що не відповідає юридичній адресі Відповідача. У розділі «декларована вартість»зазначена сума 165 грн. Відповідач надав копію відповідних сторінок Журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Торговий Дім «ОТТОМ», згідно якої працівникам відповідача не видавалися довіреності на отримання плити УКПМ-К вагою 29,2 кг. Суд робить висновок про поставку товару на підставі неналежним чином оформленої накладної на вантаж на іншу категорію товару та іншу вартість.

На підставі письмових пояснень ОСОБА_1, де зазначено, що той отримав другу частину партії товару згідно накладної № 788 від 21.12.2009 р. суд робить висновок про отримання ОСОБА_1 товару за накладною № 791 від 23.12.2009 р., що свідчить про викривлення судом фактів, істотних для вирішення справи.

Крім того, відповідач стверджував, що товар пластина УКПМ-К йому був необхідний для виконання своїх зобовязань за Договором № 11-2007/669 від 05.04.2007 р. між «ТД «ОТТОМ»та ВАТ «РОСТВЕРТОЛ»(Росія, м. Ростов-на-Дону) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної СНВ -10.12.7/14 у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника та Договору № 32-2009 від 12.11.2009 р. між «ТД «ОТТОМ»та ЗАТ «Феррі Ватт»(Росія, м. Казань) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної типу ВОж-50-13-У у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника. Одним із матеріалів відповідно до вимог технології були пластини УКПМ-К, необхідна кількість яких і була предметом договору поставки № 22/09 від 08.12.2009 р. Вказана загальна кількість пластин УКПМ-К, що була придбана у позивача співпадає з необхідною кількістю для виконання договірних зобов'язань за вказаними договорами. Для виготовлення передбачених договорами двох печей відповідачу необхідно було 32,3 кг плити УКПМ-К. За оформленими належним чином документами відповідач отримав 35,5 кг плити УКПМ-К.

Місцевий господарський суд, задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, зазначив, що посилання відповідача на те, що він не отримував товар, вказаний у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р., є надуманими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи: копіями відповіді ТОВ «ТК «САТ» № 24 від 01.03.2010 р., листом відповідача до ТОВ «ТК «САТ»№ 146 від 10.12.2009 р., поясненнями представника відповідача від 28.07.2010 р. та поясненнями інженера ОСОБА_1 від 22.07.2010 р., який приймав цей товар. Надуманими суд вважав також посилання відповідача на те, що поставка товару по накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. була фактично допоставкою недопоставленого по видатковій накладній № 788 від 21.12.2009 р. товару, посилання відповідача на відсутність підписаної ним видаткової накладної та довіреності на товар, що був отриманий ним по накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р., посилання відповідача на те, що у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. вказані запчастини, а не пластини УКПМ-К, оскільки пластини УКПМ-К є «запчастинами»в широкому сенсі слова, сума, вказана в договорі, є орієнтовною, а не фіксованою; посилання відповідача на те, що вага «запчастин», вказана у накладній на вантаж №ЗП2029056 від 23.12.2009 р. не відповідає вазі пластин УКПМ-К, вказаній у видатковій накладній № 791 від 23.12.2009 р., суд вважав безпідставними, оскільки вага вказана у накладній на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р. разом з упаковкою деревяним ящиком.

Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Як свідчать матеріали справ, дії сторін по поставках плити УКПМ-К від 08.12.2009 р. та від 21.12.2009 р. були узгодженими, що доводиться копіями рахунків, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, згідно яких співпадають загальна сума поставок та оплат. Про це свідчить також і листування між сторонами.

Разом з тим, матеріали справи та надані позивачем докази не свідчать про узгодженість дій сторін по поставці товари за накладною № 791 від 23.12.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 46676,78 грн. по поставці від 23.12.2009 р. позивач посилався на копію накладної на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р., розрахункову квитанцію від 23.12.2009 р., відповідь ТОВ «Транспортна компанія «САТ»від 01.03.2010 р. № 2010 р. (т.1, а.с.21-23).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Крім того, згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, відповідно до накладної на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р. відправником є «Промто-Плюс», а отримувачем вантажу є «Оттом ТД ТОВ». в графі «найменування вантажу»зазначено «запчастина», в графі «вага кг»- «37», в графі «декларована вартість»- «165», що не відповідає умовам поставки за видатковою накладною № 791 від 23.12.2009 р., відповідно до якої позивачем поставлено відповідачу пластину УКПМ-К 3 шт. вагою 17,3 кг на загальну суму 46676,78 грн.

Вказана вантажна накладна не дає змоги ідентифікувати перевізника, не містить підпису особи, яка отримала вантаж, будь-яким іншим документом не підтверджується отримання представниками вантажу, вказаному в накладній на вантаж № ЗП2029056 від 23.12.2009 р.

Розрахункова квитанція від 23.12.2009 р., свідчить про те, що від ПП «Промто Плюс»прийнято в оплату за транспортні послуги 144,00 грн. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. (т.1. а.с.21).

Позивач не надав доказів, які б свідчили про існування господарських відносин між ТОВ «ТК «САТ»та ФОП ОСОБА_2, підстави оплати вантажу за вантажною накладною № ЗП2029056 від 23.12.2009 р. не транспортній компанії, а третій особі.

Позивачем не надано жодних доказів того, що між сторонами попередньо або в наступному погоджено строк, умови поставки, кількість товару, ціна тощо.

Відповідь ТОВ «ТК «САТ»від 01.03.2010 р. № 24 про те, що вантаж за вантажною накладною № ЗП2029056 від 23.12.2009 р. отриманий 25.12.2009 р. по довіреності від ТОВ «ТД «ОТТОМ»ОСОБА_1 не є належним доказом, оскільки відповідно до п.2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Позивачем в обґрунтування позову надано довіреності за поставками від 08.12.2009 р. та від 21.12.2009 р. на отримання матеріальних цінностей плити УКПМ загальною вагою, що відповідає загальній вазі за поставками 08.12.2009 р. та 21.12.2009 р., проте, не надано довіреність на отримання матеріальних цінностей за поставкою від 23.12.2009 р.

Згідно п.3 вказаної Інструкції бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно з п.12. вказаної Інструкції забороняється відпускати цінності, зокрема, у випадках закінчення строку дії довіреності.

Так, копією Журналу реєстрації довіреностей підтверджується видача відповідачем своєму працівнику ОСОБА_1 двох довіреностей на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей: № 19/10 від 08.12.2009 р., відповідно до якої ОСОБА_1 довірено отримання від ПП «Промто Плюс»плити УКПМ вагою 6,3 кг та № 28-1/12 від 12.12.2009 р. відповідно до якої ОСОБА_1 довірено отримання від ПП «Промто Плюс»плити УКПМ-К вагою 30 кг (т.1 а.с.146).

Інших довіреностей відповідач своїм працівникам на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Промто Плюс»не видавав. Строк дії довіреності № 28-1/12 від 12.12.2009 р. відповідно до якої ОСОБА_1 довірено отримання від ПП «Промто Плюс»плити УКПМ-К вагою 30 кг, закінчився 21.12.2009 р., про що зазначено у самій довіреності.

Судова колегія приймає до уваги також і те, що відповідно до п.4.3. Договору, сума Договору на момент його укладення орієнтовно складає 100000,00 грн.

За оформленими належним чином документами відповідач отримав 35,5 кг плити УКПМ-К на загальну суму 94085,9 грн., що відповідає необхідній кількості вказаного матеріалу для виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором № 11-2007/669 від 05.04.2007 р. між «ТД «ОТТОМ»та ВАТ «РОСТВЕРТОЛ»(Росія, м. Ростов-на-Дону) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної СНВ -10.12.7/14 у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника та Договору № 32-2009 від 12.11.2009 р. між «ТД «ОТТОМ»та ЗАТ «Феррі Ватт»(Росія, м. Казань) про виготовлення та передачу електропечі опору камерної вакуумної типу ВОж-50-13-У у кількості 1 шт. відповідно до технічного завдання замовника.

Колегія суддів вважає, що збільшення загальної ціни Договору в 1,4 рази, як про те вказує позивач, не може охоплюватися наявністю в Договорі щодо ціни і загальної вартості слова «орієнтовно»; таке збільшення ціни і загальної вартості Договору повинно бути узгоджено в установленому ЦК та ГК України порядку, доказів цього позивач не надав.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач не довів належними доказами факту поставки товару на суму 46676,78 грн., а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. у справі № 05/178-10 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на відповідача при задоволенні позову, на позивача при відмові в позові, при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач при поданні апеляційної скарги сплатив державне мито в розмірі 248,12 грн., витрати по сплаті державного мита покладаються у разі відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 655, 712 ЦК України, ст.ст.49, 99, п.2 ч.1 ст.103, п.п.2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОТТОМ», м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2010 р. у справі № 05/178-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Промто Плюс», м. Запоріжжя відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Промто Плюс»(69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-Б, ідентифікаційний код 23284454, р/р № 26008059993141 в ЗРУ КБ «Приватбанк», м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОТТОМ»(61123 м. Харків, пр. Тракторобудівників, 85, кв. 53, ідентифікаційний код 32444575, р/р № 26006036344700 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005) 248,12 грн. витрат по державному миту.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяВ.Я.Погребняк

Суддя М.М.Слободін

СуддяО.В.Шевель