Постанова № 12611742, 30.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року           Справа №33/161-10

Колегія суддів у складі: головуючого судді І.С. Карбань, судді Л.М. Здоровко, судді І.А. Шутенко,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М. за довіреністю № 31/10 від 09.06.2010р.,

відповідача - Кисельова І.М. за довіреністю № 06/09 від 04.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»м. Харків (вх. № 3280Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010 р. по справі № 33/161-10,

за позовом Дочірньої Компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»м. Харків,

про стягнення 15 180 863,69 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 15 180 863,69 грн., у тому числі 13 426 485,52 грн. основного боргу, 1 409 635,11 грн. пені, 171 666,50грн. інфляційних витрат та 173076,56грн. 3% річних за період січень-грудень 2009 р. за договором на постачання природного газу №06/08-2307, укладеним між сторонами 31.12.2008р. з

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 16479 від 18.08.2010р.), просив зменшити розмір пені, обґрунтовуючи це скрутним фінансовим становищем підприємства, оскільки заборгованість населення перед ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»складає 163969998,99грн.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010р. (суддя Савченко А.А.) задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%. Позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»13426485,52 грн. основного боргу, 165838,37 грн. інфляційних витрат, 173076,56 грн. 3% річних, 704817,55 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24306,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 224,95 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2010р., надіслав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення в частині стягнення з нього 704817,55 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт вказував, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.06.10р. заборгованість споживачів складала 163 969 998,99грн. (відповідна довідка є у матеріалах справи), але стягнення заборгованості з боржників через суд відчутних результатів не приносить, так як процес стягнення затягується. Враховуючи відсутність можливості у ВАТ «Харківміськгаз»здійснювати накладення штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання грошових обов'язків, пов’язаних з оплатою населенням комунальних послуг (згідно Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України печі за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996р.) апелянт вважав, що стягнення пені в сумі 704 817,55грн. є незаконним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010р., по даній справі законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачав, в зв’язку з чим просив вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись із запереченням апелянта, що відповідно до положень Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» відповідачу заборонено нараховувати санкції населенню вказував наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство). Кошти, стягнуті з громадян України у вигляді пені по розрахунках за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.1995 р., зараховуються в майбутні платежі за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, ця заборона не стосується грошових зобов'язань між господарюючими суб'єктами.

Однак, пеня позивачем нараховувалась на заборгованість, яка склалась внаслідок несвоєчасної оплати за поставлений природний газ згідно договору №06/08-2307 між ДК «Газ України»та ВАТ «Харківміськгаз»- юридичної особи і жодним чином не стосувалась заборгованості населення за комунальні послуги. Крім того, розмір пені, яка підлягає стягненню, судом, відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, враховуючи наведені обставини, був зменшений на 50%. Враховуючи, що сторонами у даних правовідносинах є господарюючі суб'єкти - юридичні особи, а тому позивач вваж посилання апелянта на положення Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»є абсолютно безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилань апелянта на важкий фінансовий стан та на невиконання власними контрагентами грошових зобов'язань як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в частині пені, позивач вважав за необхідне зазначити, що відповідачем взагалі не було надано жодних належних доказів щодо важкого фінансового стану та неможливості виконання судового рішення. Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені яка підлягає стягненню та надання розстрочки посилався лише на важкий фінансовий стан та наявність значної дебіторської заборгованості населення.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/08-2307 на постачання природного газу з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей до нього від 26.01.2009р. (а.с. 24-29). Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність покупцю в 2009 р. природний газ, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Відповідно до п. 5.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати договірного обсягу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі газу, протягом двох банківських днів з дати отримання відповідачем такого акту. Передача відповідачу акту здійснюється позивачем шляхом направлення його на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладеного або вручення акту під розпис уповноваженому представнику відповідача (п. 5.1.1. договору).

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ на протязі січня - грудня 2009р. на загальну суму 127 033 746,39 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 30-41). Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, лише частково оплатив поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого станом на час подачі позову до суду утворилась заборгованість в сумі 13 426 485,52 грн., яка до цього часу не сплачена.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 13 426 485,52 грн.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 165 838,37 грн. інфляційних витрат нарахованих за контррозрахунком відповідача та 173076,56 грн. 3% річних, а в решті інфляційних вимог у розмірі 5828,13 грн. суд першої інстанції відмовив, в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1409 635,11 грн., то судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.2. договору в разі не оплати або несвоєчасній оплаті за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору (в тому числі щодо 100% поточної оплати), відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач надав розрахунок пені, який відповідає Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» згідно якого розмір пені склав 1 409 635,11 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, щогаз, який поставлено за спірним договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації населенню.

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»за даними бухгалтерського обліку заборгованість споживачів за природний газ та транспортування за 2009р. становить 22407706,74 грн.

Також, за 2009р. ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»отримав збитки в розмірі 52248 тис. грн., в тому числі від транспортування природного газу 29016 тис. грн.

На збиткову діяльність товариства вплинули: зменшення обсягів транспортування та постачання природного газу у 2009 р., недоотримання тарифної виручки, несвоєчасність отримання коштів від третіх осіб.

З врахуванням викладеного та за клопотанням відповідача (вх. 20449 від 27.09.2010р.) судом першої інстанції було зменшено розмір пені до 50% у розмірі 704 817,55 грн.

Беручи до уваги, що з відповідача підлягає стягненню 165 838,37грн. інфляційних витрат та 173076,56 грн. 3% річних, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені до 20862,60 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010р. по справі № 33/161-10 та зменшити суму пені, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п. 3 ст. 83, ст.ст. 91, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», м. Харків, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010 р. по справі № 33/161-10 змінити в частині стягнення пені.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», м. Харків, на користь Дочірньої Компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м . Київ, 20 862,60 грн. пені.

Відмовити у стягненні решти суми пені.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2010 р. по справі № 33/161-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя           І.С. Карбань.

Суддя           Л.М. Здоровко.

Суддя І.А. Шутенко.

Повний текст постанови підписано 30.11.2010р.