Постанова № 12611590, 03.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2010 р.           справа №23/62пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калантай М.В.

суддів:Волкова Р.В.

Дучал Н.М.

за участю представників сторін:

від позивачів:не з’явились

від відповідача:Михальчук С.Г. –дов. від 01.02.10.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської міської ради м. Луганськ, Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області

від01.10.2010 року

у справі№23/62пд

за позовом:Луганської міської ради м. Луганськ та Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" м. Луганськ

провнесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.10.2010 року у справі №23/62пд (суддя Воронько В.Д.) частково задоволено позов Луганської міської ради м. Луганськ та Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.12.1996 року та до договору оренди землі від 19.03.2004 року.

Внесено зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.12.1996 року, зареєстрованого в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 25.12.1996 року за №1775 Луганської міської ради, зі змінами до нього, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 04052040) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" (м. Луганськ, вул. Павловска, 2в, ідентифікаційний код 24049643) відносно земельної ділянки площею 0,2770 га по вул. Совєтській в районі речового ринку, згідно з договором про внесення змін до договору оренди землі, а саме:

- доповнено другий розділ договору пунктом 2.2. такого змісту: "2.2. Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позову, позивачі, Луганська міська рада м. Луганськ та Виконавчий комітет Луганської міської ради м. Луганськ, звернулися з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважають, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Скаржники в апеляційній скарзі посилаються на необхідність внесення змін до спірних договорів щодо орендної плати у зв’язку із внесенням змін до чинного земельного законодавства.

Позивачі просять скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким повністю задовольнити позов.

Заявники апеляційної скарги своїх представників до засідання суду не направили, причин неявки суду не повідомили. Про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою від 04.11.2010 року Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез’явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" м. Луганськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Відповідач просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, що прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.04.1996 року №214/9 зі змінами, внесеними до нього рішенням Луганської міської ради від 28.07.2006 року №7/35, Товариству з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" була надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,2770 га по вул. Совєтській в районі речового ринку для будівництва малогабаритної паливо-роздавальної станції та комплексу споруджень в підземному виконанні.

Між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" укладено договір №1775 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 25.12.1996 року, реєстрація від 25.12.1996 року. Зміни до договору внесені договором про внесення змін в договір від 29.09.2006 року, державна реєстрація від 07.08.2007 року за № 040740200203.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку з коефіцієнтом 1,00 щомісячно рівними частками.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 22.10.2003 року №376/92, зі змінами внесеними до нього рішенням Луганської міської ради від 27.05.2008року за №34/76 Товариству з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" була передана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,8750 га за адресою: м. Луганськ, вул. Возрождєнія (виїзд з міста Луганську) під будівництво та розміщення автозаправного комплексу.

Між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східні ресурси" укладено договір оренди землі від 19.03.2004 року, державна реєстрація від 16.04.2004 року №4962. Зміни до договору внесені договором про внесення змін від 04.07.2008 року, державна реєстрація від 17.09.2008 року № 040840200426.

Згідно з п. 2.1. вказаного договору оренди землі, річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку на коефіцієнт 2,5, що визначений рішенням Луганської міської ради від 02.04.1999 року за № 7/9.

Пункт 2.12 договору передбачає, що орендна плата може переглядатися за згодою сторін.

Рішенням Луганської міської ради від 20.08.2009року №55/77 відповідачу було запропоновано внести зміни до вищевказаних договорів, згідно з проектами договорів про внесення змін до договорів, які додаються до даного рішення та є його невід'ємними частинами.

У вказаному рішенні відповідачу було запропоновано у двадцятиденний термін з моменту отримання даного рішення Луганської міської ради, у разі згоди з пропозиціями Луганської міської ради щодо внесення змін до договорів, письмово повідомити Луганську міську раду про згоду з пропозиціями або у вищевказаний термін письмово повідомити раду про відхилення пропозицій. Рішення Луганської міської ради від 20.08.2009 року №55/77 з проектами договорів було надіслано відповідачу поштою, та було їм отримано, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач до Луганської міської ради з вказаним питанням не звертався.

Позивачі звернулись до суду з позовом про внесення змін до зазначених вище договорів щодо розмірів оплати за землю та просили, зокрема, викласти п.п. 2.1. п. 2 розділу "Орендна плата" договору від 19.03.2004 року та пункт 2.1 розділу "2.Плата за землю" договору від 25.12.1996 року у новій редакції: "Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4,5 відсотків в нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду, у гривнях"; змінити у пункті 2.4.1 розділу "Орендна плата" договору слова "земельного податку" на слова "нормативної грошової оцінки земель м. Луганська"; доповнити другий розділ договору пунктом 2.2. такого змісту: "2.2. Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця"; доповнити розділ 2 "Плата за землю" договору новим пунктом 2.3. "У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом терміну дії договору, пропорційно змінюється і розмір орендної плати без внесення відповідних змін у договір. Про зміну нормативної грошової оцінки земель м. Луганська орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації".

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Законом України від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Попередня редакція наведеної норми (до набрання чинності вказаним вище Законом) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов’язання щодо оплатної передачі і зобов’язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо оренди землі виникли у 1996 році та 2004 році (до набрання чинності Законом України від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), а тому на них неможливо розповсюдити дію цього Закону, оскільки статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Господарський суд першої інстанції правомірно вказав на те, що правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов’язків, які з них випливають, зокрема, обов’язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов’язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними, неможливо відокремити права і обов’язки щодо користування земельною ділянкою права і обов’язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов’язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов’язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.

Таким чином, якщо йдеться про регулювання законом орендних правовідносин, то і дію на них законів у часі слід встановлювати виходячи з моменту їх виникнення, в тому числі і щодо орендної плати.

З огляду на це, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" мають бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання чинності цим законом, тобто до договорів, які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

В свою чергу, до договорів, які укладені до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та підставах, передбачених договором або, якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Договір оренди від 25.12.1996 року передбачає можливість змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

В договорі оренди землі від 19.03.2004 року міститься пункт 4.2., згідно з яким зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди спор вирішується у судовому порядку. Зміни і доповнення до даного договору вносяться шляхом укладання додаткових угод, що набирають чинність після державної перереєстрації договору і є невід'ємними частинами даного договору. Умови договору оренди земельної ділянки діють у випадку, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором.

Таким чином в даному договорі передбачені переваги його умов над можливими змінами законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Наведений перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати є вичерпним і не містить у собі такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених статтею 21 цього закону граничних розмірів орендної плати.

Не містять приписів щодо обов’язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, як умовами укладених між сторонами договорів оренди, так і приписами закону не передбачено такої підстави для зміни розміру орендної плати, на якій наполягає позивач.

Крім того, ст.2 Закону України "Про оренду землі" визначені правові засади оренди землі і встановлено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто, правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним Кодексом України і актами цивільного законодавства, до яких відноситься і Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно зі статтею 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Наведеними приписами також підтверджується те, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим Законом.

Крім того у відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначалося вище, у спірних правовідносинах ані договорами, ані законом не встановлено обов’язку орендаря та орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо розмірів орендної плати у разі зміни граничних розмірів орендної плати, встановлених законом.

Враховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині та в частині внесення зміни в п.п. 2.4.1 п. 2 розділу "Орендна плата" договору оренди від 19.03.2004 року, та в частині доповнення договору оренди від 25.12.1996р. пунктом 2.3, оскільки вказані вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимоги про доповнення договору від 25.12.1996 року пунктом 2.2 щодо порядку оплати за землю, то господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині, оскільки запропоновані позивачем зміни відповідають положенням ст. 17 Закону України "Про оплату за землю" та не порушують прав відповідача.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганської міської ради м. Луганськ та Виконавчого комітету Луганської міської ради м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2010 року у справі №23/62пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 01.10.2010 року у справі №23/62пд –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Повний текст постанови підписаний 03.12.10.

Головуючий М.В.Калантай

Суддя Р.В.Волков

Суддя Н.М.Дучал

Надруковано 7 прим.:

1 прим. – у справу;

3 прим. - сторонам;

1 прим. –ГСЛО;

2 прим. –ДАГС