Рішення № 12611320, 29.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2010 р.Справа № 8/81-1618 Господарський суд Тернопільської області

у складі розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000           

до відповідача: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник", бульвар Шевченка, 31, м. Тернопіль, 46001

про cтягнення 93 364грн. 32 коп. заборгованості та 61 987грн. 41 коп. пені

За участю представників сторін від:

Позивача: Решетухи А.В.- начальник юридичного відділу, довіреність №129/1 від 20.01.2010р.;

Відповідача : не прибув

В судовому засіданні представникам позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення 93364 грн. 32 коп. заборгованості та 61 987грн. 41 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №923 від 01.07.2005 року та за договором постачання теплової енергії №1628 від 01.11.2007 року, зокрема, в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого, станом на 01.09.2010 року, по договору №923 утворилась заборгованість в загальній сумі 68560,21 грн., та на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 61987,41 грн. пені та по договору №1628 утворилась заборгованість в загальній сумі 24 804 грн., які і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір №923 від 01.07.2005 року; додаток 1 до договору №923; додаток 3 до договору №923; акт про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період від 12 листопада 2008 року; довідка про рахунки за теплоенергію ; розрахунок пені; договір № 1628 від 01.11.2007 року; акт про запуск системи опалювання від 03.11.09р.; довідка про розрахунки по договору № 1628, та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:50 год. 18.10.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:50 год. 03.11.2010р., до 10:10год. 17.11.2010 року, та відповідно, до 15:10 год. 29.11.2010 року, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

29.11.2010 року від позивача надійшло уточнення позовних вимог №2765/18 від 29.11.2010р., в частині заявленої до стягнення суми боргу згідно договору №923 від 01.07.2005 року. Зокрема, позивач зазначає, що ним помилково зараховано сплачені відповідачем 02.11.2009 року, згідно платіжного доручення №856, грошові кошти в сумі 2 943,97грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги надані у січні місяці 2009 року, оскільки дані кошти були спрямовані на оплату рахунку №923 від 21.04.2009 року, тобто за послуги надані у квітні місяці 2009 року. Як наслідок, до суми позову помилково включено нарахування за квітень 2009 року в сумі 2 943,97грн., а заявлена до стягнення сума за січень зменшена на цю суму. В підтвердження надано уточнений розрахунок заборгованості.

Відтак, просить прийняти дане уточнення та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 68 560,21грн., в т.ч. за січень 2009 року 6 227,19грн. та за мінусом нарахувань за квітень 2009 року. З огляду на наведене, суд приймає надане позивачем уточнення позовних вимог, як таке, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

В судове засіданні 29.11.2010 р. представник позивач прибув, позовні вимоги, з врахуванням наданого уточнення, підтримав у повному обсязі. Вважає, що заявлена до стягнення сума пені нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, - п.6 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Однак, документів, які витребовував суд в ухвалі від 17.11.2010 року не надав.

Відповідач в судове засідання не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення –ухвали суду про відкладення розгляду справи від 03.11.2010 року.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

01 липня 2005 року між Тернопільським комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуненерго»,- Енергопостачальною організацією, з однієї сторони, та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Залізничник»,- Споживачем, з другої сторони, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №923, за умовами якого "Енергопостачальна організація" (позивач по справі) взяла на себе зобов'язання постачати "Споживачеві" (відповідачу по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а "Споживач" зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (р.1 Договорів).

Відповідно до п.п. 2.1. р. 2 Договору теплова енергія постачається „Споживачу” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.п.3.2.2. п.3.2. р. 3, п.п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору „Споживач” теплової енергії зобов’язувався проводити оплату за спожиту теплоенергію згідно з умовами цього договору. "Енергопостачальна організація”, у свою чергу, зобов’язувалась забезпечувати постачання теплової енергії „Споживачу” в обсягах згідно з цим договором з параметрами, що забезпечують підтримання нормативної температури в опалювальних приміщеннях за умови належного їх утеплення.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом. За відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена „Споживачу” визначається „Енергопостачальною організацією”, як виняток, розрахунковим способом та „Споживач” зобов’язаний у місячний термін провести ремонт, держповірку та введення в дію засобів обліку, які вийшли з ладу (п. 5.1. та п.5.5. р. 5 Договору).

Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання „Споживача” в розрахунковому періоді (п.6.4. розділу 6 Договору).

01.07.2005 року між сторонами у справі укладено додаток №1 до договору на постачання теплової енергії №923, в якому визначено, зокрема: код об’єкта: 30360, 0101-0108; назва і адреса об'єкта: КП «Залізничник»адмін. (3шт), побутові прим. (3шт.), санвузол, склад, а також вказано площу приміщень, їх висоту, максимальне навантаження та теплові навантаження по опаленню (кал/год).

Згідно п.10.1. розділу 10 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 р.10.)

Оскільки жодних відомостей чи письмових заяв про припинення дії договору сторонами не представлено, а наявні в матеріалах справи документи, зокрема, надані позивачем рахунки, які виставлялись відповідачу для оплати наданих послуг, свідчать про те, що відповідачу послуги по постачанню теплової енергії надавались після закінчення терміну дії договору, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії даного договору пролонговано та він є чинним на даний час.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, "безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно абзацу 10 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами (Закон чинний з 06.07.2005 року), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1 від 06.01.2009 року "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним та іншим організаціям" (вступило в дію з 14.01.2009р. (з дати оприлюднення Рішення в засобах масової інформації, газета “Свобода” № 2 (2316) від 14.01.2009 року), встановлено тарифи і визначено їх як базові для розрахунків за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним організаціям та іншим споживачам (крім населення), які надає комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" згідно з додатками 1 та 2 (п.2 Рішення).

Додатком 1 до рішення виконавчого комітету від 06.01.2009 року №1 встановлено двоставковий тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення бюджетних організацій та інших споживачів: плата за приєднане теплове навантаження – 4 грн. 05 коп. в місяць за 100 Ккал/год та плата за спожиту теплову енергію –314,61 грн. 26 коп. за 1 Гкал. Також в додатку 1 до рішення зазначено, що плата за приєднане теплове навантаження нараховується щомісяця з 1 жовтня по 30 квітня включно.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 06.01.2009 р. № 1 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним та іншим організаціям" (вступило в дію з 18.02.2009р. (з дати оприлюднення Рішення в засобах масової інформації, газета “Тернопіль вечірній” № 4 (1498) від 18.02.2009 року), встановлено тарифи і визначено їх як базові на 2009 рік для розрахунків за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним організаціям та іншим споживачам, які надає комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" згідно з додатками 1 та 2 (пункт 2 Рішення).

Зокрема, Додатком 1 до рішення виконавчого комітету від 17.02.2009 року №194 встановлено двоставковий тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення бюджетних організацій та інших споживачів: плата за приєднане теплове навантаження –4 грн. 91 коп. в місяць за 100 Ккал/год та плата за спожиту теплову енергію - 424 грн. 26 коп. за 1 Гкал. Також в додатку 1 до рішення зазначено, що плата за приєднане теплове навантаження нараховується щомісяця з 1 жовтня по 30 квітня включно.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року тарифи розраховані, зокрема, на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення - на нормативну температуру повітря в опалювальних приміщеннях, тривалість опалювального періоду і планову середню температуру зовнішнього повітря, які встановлені для м. Тернополя відповідними нормативними документами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Для нарахування бюджетним організаціям та іншим споживачам плати за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення встановлено двоставковий тариф, який складається з плати за приєднане теплове навантаження і плати за спожиту теплову енергію. Плата за приєднане теплове навантаження нараховується як при відсутності, так і при наявності теплолічильника щомісяця від 1 жовтня по 30 квітня включно (незалежно від дати підключення (відключення) споживача до (від) системи опалення) за тарифом, встановленим в грн. за 100 Ккал/год приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається договором між споживачем і підприємством теплових мереж. Плата за спожиту теплову енергію нараховується зокрема при відсутності тепло лічильника - щомісяця за розрахункову кількість спожитої теплової енергії та тарифом за спожиту теплову енергію, встановленим в грн. за 1 Гкал теплової енергії (п.4 Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року).

Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 923, за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 72 894 грн. 37 коп.

П.п.6.1-6.3 р.6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; „Споживач” за три дні до початку розрахункового періоду сплачує „Енергопостачальній організації” вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, на суму 72894,37 грн., підтверджено наявними в матеріалах справи: актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009р.р. та 2009/2010р.р. від 12.11.2008р. та, відповідно, від 03.11.2009р.; довідкою про розрахунки за теплоенергію, рахунками за січень місяць 2009 року-квітень місяць 2010 року, а також, іншими матеріалами справи. Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що станом на 01.01.2009 року, за відповідачем рахувався борг в загальній сумі 15 665,84грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем, за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді виконав лише частково (на суму 4334,16грн.), і його заборгованість станом на день звернення до суду становить 68560 грн. 21 коп., які і просить стягнути в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2009 року відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 20 000грн., зокрема: 14.01.09р. –3000грн. за опалення, згідно рахунку б/н від 13.01.2009р.; 26.02.2009р. –4000грн. за опалення, згідно рахунку б/н від 13.02.2009р.; 20.03.2009р. –3 000грн. за опалення, згідно рахунку б/н від 13.02.2009р.; 02.1.2009 року –5000грн. за опалення, згідно рахунку №923 від 21.04.2009 року та 03.11.2009р. –5000 грн. за опалення, згідно рахунку б/н від 21.04.2009 року.

Судом встановлено, що лише грошові кошти в сумі 5 000 грн., сплачені відповідачем згідно платіжного доручення №856 від 02.11.2009 року, містили чітке призначення платежу: "згідно рахунку №923 від 21.04.2009 року" та були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за квітень місяць 2009 року (на суму 2 943,97грн.), решта грошових коштів в сумі 17056,03грн. зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2009 року (15664,84 грн.) та частково на суму 1 390,19грн.,- в рахунок погашення заборгованості за січень місяць 2009 року.

Відтак, долучені позивачем до матеріалів справи документи свідчать про те, що відповідачем зобов’язання по оплаті послуг за постачання теплової енергії за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, виконано лише частково на суму 4 334,16грн., і станом на день розгляду спору в суді заборгованість Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" перед позивачем за отримані протягом січня 2009 року-квітня 2010 року, послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно договору №923 від 01.07.2005 року, становить 68 560,21грн.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позов в частині стягнення з КЖЕП «Залізничкник»68 560 грн. 21 коп. боргу за надані протягом січня місяця 2009р. –квітня місяця 2010 року послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно договору №923 від 01.07.2005 року, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Окрім того, в силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу

В п.п. 7.2.3. п. 7.2. р. 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 61 987 грн. 41 коп. пені за порушення строків оплати послуг, нарахованої на суму заборгованості, за період з 01.03.10р. по 31.08.10р., з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, судом здійснено помісячний (в межах визначеного позивачем періоду) перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з врахуванням: п.п. 7.2.3. п. 7.2. р. 7 Договору; абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ч. 6 ст. 232 ГК України, термінів виконання зобов’язань передбачених договором (за три дні до початку розрахункового періоду), згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24 598 грн. 57 коп. пені. (Розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Вимоги в частині стягнення 37 388 грн. 84 коп. пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня в цій частині позивачем нарахована безпідставно, без врахування передбачених договором термінів виконання зобов’язання та всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України.

Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у Постанові № 22/145 від 25.02.2010р.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24804 грн. 11 коп. боргу за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.02.2008 року по 30.04.2008 року, згідно договору №1628 від 01.11.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог в даній частині, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості одержаної теплової енергії згідно договору №1628 від 01.11.2007 року.

В підтвердження факту надання відповідачу даних послуг позивачем представлено рахунки за відповідний період на загальну суму 33078,51грн.

Стверджує, що оплата за надані у вищезазначений період послуги здійснена частково і непогашеною залишається заборгованість в сумі 24804,11грн., яку і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

При цьому, суд відзначає, що зокрема, згідно рахунку №1628 від 13.03.2008 року відповідачу надано послуги з теплопостачання на загальну суму 15 710,81грн. Позивачем у розрахунку заборгованості за послуги з теплопостачання за період 01.01.2009р.-30.04.2010р. вказано, що борг КЖЕП «Залізничник»за послуги отримані у лютому місяці 2008 року становить 7436,41грн.

Дослідивши в судовому засіданні представлені позивачем в обґрунтування позовних документи, судом встановлено, що:

01.11.2007 року між сторонами у справ укладено договір постачання теплової енергії, за умовами якого (п.п.1.1) позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами, в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п.6.3 Договору Споживач проводить оплату за спожиту теплову енергію до 20 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виставлених рахунків.

У відповідності до ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, ухвалами суду від 03.11.2010 року та від 17.11.2010 року суд зобов’язував позивача надати: докази надіслання відповідачу та отримання останнім рахунків №1628 від 13.03.2008 року на суму 15710,81грн.; №1628 від 04.04.2008 року на суму 10364,50грн. та №1628 від 08.05.2008р. на суму 700,20грн.; докази часткової (на суму 8274,40грн.) оплати вартості отриманих відповідачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді за лютий місяць 2008 року і згідно рахунку №1628 від 13.03.2008 року; акт про запуск системи опалення в роботу по договору №1628.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, станом на день розгляду спору вимоги ухвали суду від 17.11.2010 року не виконані, позивач не подав витребуваних господарським судом матеріалів необхідних для вирішення спору, неподання яких перешкоджає об’єктивному та правильному вирішенню спору по суті.

Пунктом 5 статті 81 ГПК України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору по суті, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору .

Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд вважає, що позов в частині вимог щодо стягнення з відповідача 24804,1грн. боргу за спожиту теплову енергію згідно договору від 01.11.2007 року слід залишити без розгляду, в порядку п. 5 статті 81 ГПК України.

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 931 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 141 грн. 52 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник", бульвар Шевченка, 31, м. Тернопіль, (ідентифікаційний код 33589493) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль ( ідентифікаційний код 14034534):

-          68 560 грн. 21 коп. боргу;

-          24 598 грн. 57 коп. пені;

-          1073 грн. 11 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3.           В задоволенні вимог щодо стягнення 37 388 грн. 84 коп. грн. пені відмовити.

4.          Позов в частині стягнення 24804 грн. 11 коп. боргу залишити без розгляду.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 01.12.2010р.), через місцевий господарський суд.

ВИРІШИВ:

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата_ року через місцевий господарський суд.

Суддя