Рішення № 12611319, 29.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2010 р.Справа № 8/87-1810 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО" вул. Зелена, 11,с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна" вул. Качали, 7, м. Тернопіль

про: стягнення суми попередньої оплати за недопоставлений товар в розмірі 567 964 грн. 66 коп. (з врахуванням заяви №24/11 від 24.11.2010р.про уточнення позовних вимог)

За участю представників:

позивача: Чичкевича І.В. –директора, протокол №12 від 01.12.2008р.;

відповідача: Дзюбак Н.М. –головного бухгалтера, довіреність №260 від 10.11.2010р.

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСО", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", м. Тернопіль, надалі відповідач, про стягнення грошових коштів у загальній сумі 567 964 грн. 66 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані недобросовісним та неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки №01/02/09 від 06.02.2009 року, зокрема, в частині своєчасної та повної поставки попередньо оплаченого товару (полістеролу), у термін передбачений договором, –не пізніше 01 серпня 2010 року, у зв’язку з чим виконання даного зобов’язання втратило для позивача інтерес та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В підтвердження викладеного надано: договір поставки №01/02/09 від 06.02.2009р., рахунок-фактуру №СФ-0000065 від 10.02.2009 року на суму 1 400 000,04грн., платіжні доручення №11 від 11.02.2009 року на суму 900 000грн. та №2 від 10.02.2009 року на суму 500 000грн.; угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.11.2010 року, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 12.11.2010 року порушено провадження у даній справи та призначено її до судового розгляду на 14:40 год. 29.11.2010 року.

24.11.2010 року, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою №24/11 від 24.11.2010р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №19286(н)) про уточнення позовних вимог. Зокрема, просить суд, зважаючи на те, що грошові кошти отримані відповідачем як попередня оплата за здійснення поставки товару, а також враховуючи те, що умовами укладеного договору передбачено право Покупця, у випадку не здійснення Постачальником протягом терміну передбаченого договором поставки товару у кількості та якості визначеній договором, відмовитись від договору та вимагати повернення оплаченої суми за не поставлений товар", стягнути суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 567 964,66грн.

В судове засідання 29.11.2010 року представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням наданого уточнення, підтримав в повному обсязі.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову визнається фактична обставина, на якій ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, первісно позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення грошових коштів у загальній сумі 567 964 грн. 66 коп., внаслідок невиконання останнім зобов’язань за договором поставки №01/02/09 від 06.02.2009р. Згідно письмової заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товарі в розмірі 567 964,66грн., у зв’язку з невиконанням умов того ж договору.

З огляду на наведене, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом позову є стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 567 964,66грн.

Відповідач у відзиві на позов №262 від 26.11.2010р., підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 29.11.2010 року, вимоги позивача визнав в повному обсязі. Стверджує, що не мав змоги повернути отримані у позивача кошти в добровільному порядку через фінансові труднощі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі документи, судом встановлено наступне:

06 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна",- Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО",- Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов’язався в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, передавати у власність, Покупцеві полістирол (товар), а Покупець –в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити цей товар (п.п1.1. Договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст 712 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов договору № 01/02/09 від 06.02.2009 року ТзОВ "ТІСО", на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-00000565 від 10.02.2009р. на суму 1 400 000,04грн., здійснило попередню оплату за полістирол в загальній сумі 1 400 000грн.., про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення №11 від 11.02.2009р. на суму 900 000грн. та №2 від 10.02.2009р. на суму 500 000грн.

Факт отримання грошових коштів в сумі 1 400 000грн. підтверджено відповідачем у відзиві на позов та не заперечено його повноважним представником в судовому засіданні.

Умовами укладеного договору (п.п.2.2) сторони погодили, що поставка повинна бути здійснена після повної оплати Покупцеві вартості товару. Враховуючи великий об’єм товару, що повинен поставити Постачальник, сторони погодили, що поставка товару можу бути здійснена партіями. У будь-якому випадку, уся кількість товару, передбачена договором, повинна бути поставлена не пізніше 01 серпня 2010 року.

Разом з тим, як стверджує позивач та не заперечує сам відповідач, останній взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що 02.11.2010 року між ТзОВ "ТІСО " та ТзОВ "Хадлей Україна", на підставі ст. 601 ЦК України, укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за наслідками якої у відповідача залишилось непогашеним грошове зобов’язання перед позивачем у розмірі 567 964,66 грн.

03.11.2010 року між сторонами у справі підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого встановлено, що станом на 03.11.2010 року, ТзОВ "Хадлей Україна" боргує ТзОВ "ТІСО" грошові кошти в сумі 567 964,66грн., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч. 3 статті 612 Цивільного Кодексу України передбачено можливість кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора.

П.7.2 Договору сторони передбачили, що у разі якщо Постачальник протягом терміну передбаченого п.2.2 не здійснить поставку товару у кількості та якості визначеній цим договором, Покупець має право відмовитись від Договору та вимагати повернення оплаченої суми за непоставлений товар.

03.11.2010 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з листом (отримано відповідачем 03.11.2010р. за вх. №120), в якому повідомив останнього про відмову від Договору та просив протягом двох робочих днів повернути суму попередньої оплати в розмірі, що не покрита укладеною угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.11.2010р., в сумі 567 964,66грн.

Однак, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву № 262 від 26.02.2010 р., підтриманого його повноважним представником в судовому засіданні 29.11.2010р. грошові зобов’язання в сумі 567 964грн. 66 коп. визнав в повному обсязі.

Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги ТзОВ "ТІСО" про стягнення з ТзОВ "Хадлей Україна" суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 567 964,66 грн. правомірними, обґрунтованими, визнаними відповідачем та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст.44- 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви державне мито сплачено в сумі 5 680 грн., а належало до сплати - 5 679 грн. 65 коп.; решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Україна", вул. Качали, 7, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 32865482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО", вул. Зелена, 11,с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 32272525) суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 567 964грн. 66 коп.; 5 679 грн. 65 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита та 236 грн. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІСО" вул. Зелена, 11,с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 32272525) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 0 грн. 35 коп.

Платіжне доручення № 868 від 10 листопада 2010 року про сплату державного мита в сумі 5680 грн. залишається в матеріалах справи.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 30.11.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя