Рішення № 12611138, 21.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.10.2010р.Справа № 14/167

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство "Лтава -2", вул. Овочева, 4-а, м. Полтава, 36000

про стягнення 28422,55 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, підприємець

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення боргу та пені за неналежне виконання зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування /перевезення по Україні № 37 від 06.01.2009 р. в сумі 28422,55 гривень, з яких основного боргу 23400,00 гривень та пеня в сумі 5022,55 гривень.

В судовому засіданні 21.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 26.10.2010 р.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав. На адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 21.08.2010 р. (а. с. 27) та ухвала про відкладення розгляду справи від 05.10.2010 р. (а. с. 35), яка направлялась відповідачу, з відміткою пошти про те, що адресат з вказаної адреси вибув.

В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши позивача, суд встановив, що 6 січня 2009 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, с. Малий Тростянець (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство "Лтава-2", м. Полтава було укладено Договір № 37 на транспортно-експедиційне обслуговування (перевезення по Україні) (надалі Договір) (а. с. 9 - 19).

Згідно із п. 1.1. Договору, Виконавець (Позивач у справі) бере на себе зобов'язання надавати та організовувати надання Замовнику (Відповідач у справі) транспортно-експедиційних послуг у міських і міжміських сполученнях, а також надавати інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України автомобільним транспортом відповідно до Заявок, які погоджені сторонами.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Замовник (Відповідач у справі) сплачує Виконавцю (Позивач у справі) в сумі, яка погоджена сторонами в Заявці.

Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав в повному обсязі, належним чином та у визначені строки.

Відповідач взятих на себе зобов'язань в частині оплати за надані послуги належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 23400,00 гривень, що підтверджується Актом звірки станом на 01.07.2010 р. (а. с. 8), який підписано сторонами Договору.

16.07.2010 р. Позивачем на адресу Відповідача було надіслано Претензію про сплату суми виниклої заборгованості та пені, що була нарахована останньому за порушення виконання зобов'язань за Договором на загальну суму 28422,55 гривень. Відповідач на претензію не зреагував, заборгованість разом із пенею не сплатив.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем загалом становить 28422,55 гривень, з яких сума основного боргу 23400,00 гривень та 5022,55 гривень пеня.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 та 3 ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.8. Договору передбачено, що у випадку затримки оплати за даним Договором Замовник (Відповідач у справі) сплачує Виконавцю (Позивач у справі) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Позивачем Відповідачу нарахована пеня за весь час прострочення оплати за надані послуги в сумі 5022,55 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 2 - 3). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті .

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 23400,00 гривень та пеню в сумі 5022,55 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 284,23 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що Позивач квитанцією № 35Р2063 від 20.08.2010 р. сплачено державне мито в сумі 234,00 гривень, що є меншім на 50,23 гривень від того, яке необхідно було сплатити при поданні позову до суду.

П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 (із змінами і доповненнями) визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1% від суми позову складає 284,23 гривень). Таким чином, з Позивача в рахунок Державного бюджету України підлягає стягненню сума несплаченого державного мита в розмірі 50,23 гривень.

Крім того, Позивачем квитанцією № 35Р2062 від 20.08.2010 р. сплачено 442,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що на 206,00 гривень більше, ніж встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, повязаних із розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825, дата опублікування постанови 13.08.2009 р.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ" розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р., викладено в новій редакції. У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для інших позивачів - за ставкою 236 гривень. Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Таким чином, Позивач на момент подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області повинен був сплатити 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 206,00 гривень

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільне підприємство "Лтава-2", вул. овочева, 4-а, м. Полтава, 36000 (код 13936016) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 23400,00 гривень, пеню в сумі 5022,55 гривень, судові витрати, що складаються з державного мита в розмірі 284,23 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код НОМЕР_1) в рахунок Державного бюджету України (рахунок 31118095700002, отримувач УДК у м. Полтава, банк ГУ ДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698804, символ звітності банку 095, КБК 22090200) суму несплаченого державного мита в розмірі 50,23 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (НОМЕР_2 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України суму надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 206,00 гривень.

Видати відповідну довідку.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 25.10.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.