Рішення № 12611137, 19.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.10.2010р.                                                                                          Справа №  14/188

          за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Жовтнева, 33, м. Полтава, 36000

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 2051,41 гривень

Суддя  Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача:  ОСОБА_2, дов. № 389 від 22.12.2009 р.

від відповідача:  не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги по Договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку  від 03.12.2009 р. № 509349 та стягнення пені, збитків від інфляції і 3% річних за невиконання умов вказаного Договору на загальну суму 2051,41 гривень, з яких сума основного боргу 1974,62 гривень, пеня 53,30 гривень, збитки від інфляції 6,68 гривень та 3% річних в сумі 16,81 гривень.

В судовому засіданні 19.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 25.10.2010 р.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки не повідомив, вимог п. 4  ухвали суду від 13.09.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України  "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 03 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Договір про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № 509349 (надалі Договір) (а. с. 3), а також в цей же день до Договору було підписано Додатки - № 3010337( а. с. 4), № 3010370 (а. с. 5), № 3010335               (а. с. 6) та Додаткову угоду № 3010335 (а. с. 7).

Позивач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, надавши Відповідачу телекомунікаційні послуги (рухомий (мобільний) зв'язок) і направлявши відповідні рахунки за надані телекомунікаційні послуги для оплати відповідних послуг (а. с. 15 - 34).

Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань в частині своєчасної оплати за надані послуги (п. 2.3.2. та п. 3.3. Договору) належним чином не виконав, оплату за надані послуги не здійснював, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 1974,62 гривень.

02.06.2010 р. за вих. № 4-6/1-14505 Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист з вимогою сплатити виниклу заборгованість в розмірі 1974,62 гривень, але останній на нього не зреагував, заборгованість не сплатив.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем загалом становить 1974,62 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.        

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути  встановлені  інші  види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею  549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату рахунків Позивач може вимагати сплати пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем Відповідачу нарахована пеня в сумі 53,30 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 13). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 6,68 гривень та 3% річних в сумі 16,81 гривень (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 13). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами  та  іншими  учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору  має  значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті .

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму боргу в розмірі 1974,62 гривень, пеню в сумі 53,30 гривень, збитки від інфляції в сумі 6,68 гривень та 3% річних в сумі 16,81 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись  статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Полтавської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Жовтнева, 33,                м. Полтава, 36000 (п/р 260030357302 в АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249, код ЄДРПОУ 01186975) суму боргу в розмірі 1974,62 гривень, пеню в сумі 53,30 гривень, збитки від інфляції в сумі 6,68 гривень, 3% річних в сумі 16,81 гривень, судові витрати по розгляду справи, що складаються з державного мита в сумі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 25.10.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.