Рішення № 12610754, 24.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р.Справа № 15/145-10-3990 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від прокуратури –Форманюк О.М.,

від позивача – Ткаченко М.М., Зелінко Л.Ю.,

від відповідача – Піщемуха Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення заборгованості в сумі 77503804,02 грн., –

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 23.11.2010 р. оголошувалась перерва до 24.11.2010 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” про стягнення з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” на користь позивача заборгованості з надання послуг за договором № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. в сумі 84897021,44 грн., у т.ч. 83637033,93 грн. боргу за поставку теплової енергії, 989171,35 грн. –3% річних, 270816,16 грн. інфляційних збитків, посилаючись на наступне.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси було проведено перевірку за зверненням голови правління ПАТ „Одеська ТЕЦ” від 01.09.2010 р. стосовно виникнення у підприємства дебіторської заборгованості у сумі 83637033,93 грн. внаслідок невиконання КП „Теплопостачання міста Одеси” договірних зобов’язань, в ході якої встановлено таке.

Між ПАТ „Одеська ТЕЦ” та КП „Теплопостачання міста Одеси” укладено договір № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання послуг на хімічну водоочистку.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору позивач виробляє та постачає у теплові мережі відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних та інших установ, а відповідач приймає теплову енергію та сплачує її вартість.

Початок та закінчення опалюваного сезону та постачання теплової енергії на потреби опалення визначаються розпорядженням Одеського міського голови.

При цьому прокурор вказує, що тарифи ТЕЦ на теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалювання та гарячого водопостачання затверджуються постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Так, згідно розпорядження № 2095-01р від 29.10.2009 р. опалюваний сезон 2009-2010 рр. розпочався з 01.11.2009 р., а згідно постанови НКРЕ від 25.12.2008 р. № 1504 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” та від 12.02.2009 р. № 151 „Про внесення змін до постанови НКРЕ від 25.12.2008 р. № 1504” тариф на виробництво теплової енергії склав: для населення –138,19 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для промислових споживачів та бюджетних установ –345,28 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Вказані постанови набули чинності з 01.01.2009 р.

Згідно постанови НКРЕ від 30.12.2009 р. № 1572 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” тариф на виробництво теплової енергії склав: для населення –149,73 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для промислових споживачів та бюджетних установ –351,72 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Дана постанова набула чинності з 01.01.2010 р.

Відповідно до п. 2.4 договору розрахунки за послуги здійснюються у грошовій формі або за згодою сторін в інших формах, не заборонених законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для кінцевого розрахунку є акт приймання-передачі послуг по виробництву та постачанню теплової енергії, підписаний сторонами.

Так, за твердженнями прокурора, позивачем були надані, а відповідачем – прийняті наступні послуги:

- в грудні 2009 року - послуги з виробництва 88 370 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 23 372599,19 грн.;

- в січні 2010 року - послуги з виробництва 106 404 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 35 839261,50 грн.;

- в лютому 2010 року - послуги з виробництва 86 515 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 24 979 161,03 грн.;

- в березні 2010 року - послуги з виробництва 79 774 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 22 630415,44 грн.;

- в квітні 2010 року - послуги з виробництва 16 866 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 5 483285,02 грн.

Всього за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року позивач надав відповідачу послуги з виробництва 377 292 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення гарячого водопостачання на суму 112 304 722,18 грн.

Крім того, згідно п. 2.2 договору у вартість послуг поставки теплової енергії включаються витрати, які не включені у склад тарифу на виробництво теплової енергії, у тому числі плата за спецводокористування. В період з грудня 2009 року по квітень 2010 року плата за спецводокористування згідно бухгалтерської довідки склала 100 349,16 грн., проте вказану плату відповідач у добровільному порядку не здійснив.

Як передбачено п. 6.4.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг за виробництво теплової енергії в порядку, передбаченому договором, а саме: до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено поставку послуг (п. 2.5.2 договору).

Однак, у період з 31.12.2009 р. по 31.07.2010 р. відповідач лише частково сплатив на користь позивача заборгованість в розмірі 3 600139,19 грн., від населення м. Одеси через ТОВ „ГЕРЦ” за даний період надійшло 25 167898,22 грн.

Так, станом на 01.08.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за постановку теплової енергії складає 83 637033,93 грн. (у т.ч. 83 536684,77 грн. - згідно з тарифом та 100349,16 грн. - відшкодування плати за спецводокористування). Проте, зазначену суму заборгованості відповідач у добровільному порядку не погасив, чим порушив законні інтереси позивача.

З метою безпосереднього врегулювання спору 06.08.2010 р. позивачем було запропоновано відповідачу провести звірку щодо суми заборгованості станом на 01.08.2010 та добровільно її погасити.

Однак, в порушення вимог договору та чинного законодавства України відповідачем не виконані свої зобов'язання.

Разом з тим позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість та інфляційні витрати.

Згідно довідки про розрахунок заборгованості з урахуванням інфляційних коефіцієнтів борг відповідача становить 270816,16 грн., з урахуванням 3% річних - 989171,35 грн., всього 1259 987,51 грн., а разом з боргом за надання послуг - 84 897 021,44 грн.

При цьому прокурор вказує, що неналежне виконання відповідачем умов договору та несплата за отримані послуги призвела до виникнення загрози примусового обмеження газоспоживання для ПАТ „Одеська ТЕЦ”, що в свою чергу може призвести до відключення значної частини міста Одеси від опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим прокуратура Суворовського району м. Одеси звернулась до суду з даним позовом в інтересах держави в особі ПАТ „Одеська ТЕЦ”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/145-10-3990 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 69-74 т.1), посилаючись при цьому на порушення позивачем умов договору.

В ході розгляду справи заступником прокурора Суворовського району м. Одеси була подана до суду заява про уточнення позовних вимог (а.с. 39-40 т. 2), згідно якої заступник прокурора просить стягнути з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” заборгованість з надання послуг за договором № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. в сумі 77503804,02 грн., з яких 77403454,86 грн. – за тарифом, а 100349,16 грн. – відшкодування плати за спецводокористування.

Позивач уточнені позовні вимоги прокурора підтримує, про що зазначено в заяві позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 46-48 т. 2).

Відповідач у своїх додаткових поясненнях по справі (а.с. 49 т. 2) не визнав позовні вимоги в частині стягнення 100349,16 грн. як відшкодування плати за спецводокористування, оскільки вважає, що позивач належним чином не довів правомірність вказаних позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

05 листопада 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством „Одеська ТЕЦ” та Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” був укладений договір № 05-11-09/158/ТГО-577/09 поставки теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання послуг на хімічну водоочистку (а.с. 18-19 т. 2).

У відповідності з умовами договору ВАТ „Одеська ТЕЦ” виробляє та постачає у теплові мережі відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання населення, бюджетних та інших установ, а відповідач приймає теплову енергію та сплачує її вартість (п. 1.1 договору).

Кількість та строки поставки теплової енергії визначені у додатку № 1 до вказаного договору.

Строки початку опалювального сезону та постачання теплової енергії на потреби опалення визначаються розпорядженням Одеського міського голови. Також дата закінчення постачання теплової енергії на потреби опалення визначається розпорядженням Одеського міського голови і узгоджується з керівництвом виконавчого комітету Одеської міської ради (п. 1.3 договору).

В п. 2.1 вказаного договору зазначено, що тарифи ТЕЦ на теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалювання та гарячого водопостачання затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Тарифи розрахунку з ТЕЦ набирають чинності з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися зміни тарифу ТЕЦ.

Згідно п. 2.2 договору вартість послуг з поставки теплової енергії включає витрати, не враховані у складі тарифу на виробництво теплової енергії, у тому числі: витрати на водопровідну воду для підживлення тепломереж, вартість хімочистки підпитної води визначається у відповідності з узгодженою калькуляцією (додаток № 3), плата за спецводокористування.

Вартість поставки визначається на підставі узгодженого сторонами акту про відпуск теплової енергії і кількість підпитної води ( п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору розрахунки за послуги виробництва і поставки теплової енергії здійснюються у грошовій формі або за згодою сторін в інших формах не заборонених законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для кінцевого розрахунку є акт приймання-передачі послуг по виробництву та постачанню теплової енергії, підписаний сторонами (п. 2.5.2 договору).

Як передбачено п. 6.4.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг за виробництво теплової енергії в порядку, передбаченому договором, а саме: до 30-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому здійснено поставку послуг (п. 2.5.2 договору).

Постановами НКРЕ від 25.12.2008 р. № 1504 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” та від 12.02.2009 р. № 151 „Про внесення змін до постанови НКРЕ від 25.12.2008 р. № 1504” були встановлені наступні тарифи на виробництво теплової енергії: для населення –138,19 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для промислових споживачів та бюджетних установ –345,28 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Вказані постанови набули чинності з 01.01.2009 р.

Згідно постанови НКРЕ від 30.12.2009 р. № 1572 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” тариф на виробництво теплової енергії склав: для населення –149,73 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для промислових споживачів та бюджетних установ –351,72 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Дана постанова набула чинності з 01.01.2010 р.

В подальшому ВАТ „Одеська ТЕЦ” було змінено найменування на Публічне акціонерне товариство „Одеська ТЕЦ”, що вбачається зі статуту ПАТ „Одеська ТЕЦ”.

Так, як з’ясовано судом, позивачем були надані відповідачу, а відповідачем були прийняті наступні послуги:

- в грудні 2009 року - послуги з виробництва 88 370 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 23 372599,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг за грудень 2009 року (а.с. 138-140, 142 т. 1);

- в січні 2010 року - послуги з виробництва 106 404 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 35 839261,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг за січень 2010 року (а.с. 45, 135-136, 144-145 т. 1);

- в лютому 2010 року - послуги з виробництва 86 515 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 24 979 161,03 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг за лютий 2010 року (а.с. 46, 146-147 т. 1);

- в березні 2010 року - послуги з виробництва 79 774 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 22 630415,44 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг за березень 2010 року (а.с. 47, 148-149 т. 1);          

- в квітні 2010 року - послуги з виробництва 16 866 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання на суму 5 483285,02 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг за квітень 2010 року (а.с. 48, 150-152 т. 1).

Всього за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року позивач надав відповідачу послуги з виробництва 377 929 Гкал теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення гарячого водопостачання на суму 112 304 722,18 грн.

Однак, як з’ясовано судом, зазначену суму наданих послуг відповідачем було сплачено частково та станом на 01.11.2010 р. залишок непогашеної заборгованості складає 77403454,86 грн., що вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 01.11.2010 р. Згідно вказаного акту звірки відповідач визнав заборгованість в розмірі 59 667 395,10 грн., решту боргу в розмірі 17 736 059,73 грн. не визнав, обґрунтовуючи неправомірністю здійснення позивачем розрахунку наданих послуг за зміненими тарифами.

Між тим відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з п. 3.1 договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. кількість переданої теплової енергії визначається по показникам вузла обліку теплової енергії, порядок експлуатації якого та вимоги до якого встановлені в додатку № 4 до договору (угода про метрологічне забезпечення експлуатації комерційного вузла теплової енергії). Згідно з вказаною угодою комерційні вузли обліку прийняті в експлуатацію комісією в складі представників сторін як комерційні вузли обліку тепла по чотирма тепловим магістралям, по яким проводиться відпуск теплової енергії. Претензії з боку відповідача по якості роботи даних вузлів протягом опалювального сезону відсутні. До того ж об'єм наданої теплової енергії в мережі відповідача визначався виключно згідно з показниками вузлів обліку тепла.

Протиріччя в визначенні структури споживання теплової енергії по категоріям споживачів пов’язані з неналежним виконання відповідачем умов договору в частині п.3.3., згідно яким структура споживання визначається на підставі двостороннього акту про загальну кількість наданої теплової енергії по кожній категорії споживачів, який позивач готує та передає відповідачу не пізніше, ніж 4-те число кожного місяця.

Щодо посилань відповідача на те, що йому не було відомо про зміну в січні 2010 року існуючих тарифів, суд зазначає наступне.

ПАТ „Одеська ТЕЦ” є ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії, згідно зі ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” тарифи на виробництво теплової енергії затверджуються НКРЕ України.

Розрахунки та затвердження тарифів проводяться відповідно до вимог Постанови НКРЕ України від 12.10.2005 р. № 896 та Постанови НКРЕ України від 12.10.2005 р. № 898.

Постанови НКРЕ щодо затвердження тарифів оприлюднюються на сайті НКРЕ, в інформаційній системі «Ліга-Закон», в бюлетені НКРЕ України.

Як вже зазначалось, згідно постанови НКРЕ від 30.12.2009 р. № 1572 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська ТЕЦ” тариф на виробництво теплової енергії склав: для населення - 149,73 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ); для промислових споживачів та бюджетних установ - 351,72 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ). Вказана постанова набула чинності 01.01.2010 р., тому в січні 2010 р. позивач здійснив нарахування за новими тарифами. Оскільки постанову було опубліковано в засобах масової інформації, у т.ч. на офіційному сайті НКРЕ, відповідно факт повідомлення відповідача про зміну тарифів не потребує доказування.

Крім того, в період грудня 2009 року-квітня 2010 року плата за спецводокористування згідно бухгалтерської довідки склала 100 349,16 грн. та відповідачем не сплачена з мотивів недоведення позивачем правомірності нарахування плати за спецводокористування.

Згідно п. 2.2. договору в вартість послуг поставки теплової енергії включаються витрати, не враховані в складі тарифу на виробництво теплової енергії, в тому числі: витрати на водопровідну воду для підживлення тепломереж та плата за сцецводокористування.

03.12.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р., згідно якої плата за спецводокористування включається до вартості послуг по постачанню теплової енергії на підставі підтвердження обґрунтованості її нарахування з боку компетентних органів.

Як вказує позивач, ним регулярно сплачується до бюджету збір за спецводокористування, ці витрати безпосередньо пов'язані з наданням послуг відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.03.2010 р. було подано до Державної податкової адміністрації в Одеській області заяву про роз'яснення щодо сплати збору за спецводокористування. Так, ДПА були надані офіційні роз'яснення, за якими позивач зобов’язаний сплачувати збір за спецводокористування за всі обсяги води, в тому числі передані в мережі відповідача.

Тобто, станом на 01.11.2010 р. загальна сума заборгованості за поставку теплової енергії за договором складає 77 503 804,02 грн., у т.ч. 77 403 454,86 грн. - за тарифом, 100349,16 грн. - відшкодування плати за спецводокористування.

Між тим, виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним з позивачем договором № 05-11-09/158/ТГО-577/09 від 05.11.2009 р. щодо оплати наданих позивачем послуг. При цьому несплатою позивачу спірної суму заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 21162,00 грн., відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором звернувся прокурор, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань Прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їхніх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі ПАТ „Одеська ТЕЦ”, прокурор мотивував позовну заяву посиланням на те, що згідно п. 6.1 статуту ПАТ „Одеська ТЕЦ”, затвердженого наказом НАК „Нафтогаз України” № 83 від 04.03.2010 р., засновником вказаного товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики.

Враховуючи те, що діяльність ПАТ „Одеська ТЕЦ” є сферою державного регулювання, та неналежне виконання відповідачем умов договору та несплата за отримані послуги може призвести до негативних наслідків, що спричинять збитки державі, на думку суду, прокурор обґрунтовано визначив у позові за вимогами про захист інтересів держави ПАТ „Одеська ТЕЦ” як позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення заборгованості в сумі 77503804,02 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, буд.16; код ЄДРПОУ 34674102, п/р 26002002189001 в ВАТ КБ „Надра” ОРУ, МФО 328975) на користь Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29; код ЄДРПОУ 05471158, п/р № 260002135555 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) заборгованість за поставку теплової енергії в сумі 77503804/сімдесят сім мільйонів п’ятсот три тисячі вісімсот чотири/грн. 02 коп.

3.          СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, буд.16; код ЄДРПОУ 34674102, п/р 26002002189001 в ВАТ КБ „Надра” ОРУ, МФО 328975) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008 МФО 828011 КБК 22090200) витрати по держмиту в сумі 25500/двадцять п’ять тисяч п’ятсот/грн. 00 коп.

4.          СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Балківська, буд.16; код ЄДРПОУ 34674102, п/р 26002002189001 в ВАТ КБ „Надра” ОРУ, МФО 328975) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31217259700008 МФО 828011 КБК 22050000) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 29.11.2010 р.

Суддя