Рішення № 12610154, 24.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 8/132-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт», ідентифікаційний код: 33885379, місцезнаходження: 03058, м. Київ, провулок Ніжинський, 2-4, корпус, 1,

до відповідача: селянське (фермерське) господарство "Геркулес", ідентифікаційний код: 24215691, місцезнаходження: 08430, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Єрківці, вул. Дружби народів, 5,

про стягнення 86923,53 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Чупрун Є.Є., який діє на підставі довіреності від 01.09.2010 року;

від відповідача: керівник селянського (фермерського) господарства "Геркулес" Шеремета К.М., яка діє на підставі статуту господарства, та Найверт Н.В., який діє на підставі довіреності від 28.10.2010 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до селянського (фермерського) господарства "Геркулес" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 за поставлений товар у вигляді засобів захисту рослин сільськогосподарського призначення, пені, 3-х процентів річних на загальну суму 86923,53 грн. та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.), пені у сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.).

Відповідно до ухвали від 06.10.2010 року порушено провадження у справі №8/132-10 та призначено її розгляд на 18.10.2010 року.

18.10.2010 року в судове засідання з’явився Позивач, який надав суду свої пояснення, документи на вимогу ухвали суду від 06.10.2010 року та позов підтримав і просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач у судове засідання 18.10.2010 року не з’явився, про причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.10.2010 року виконав частково шляхом подання через канцелярію суду клопотання, яка зареєстрована 18.10.2010 року за №12408, про долучення до матеріалів справи довідки з єдиного державного реєстру та копій платіжних доручень від 06.10.2010 року за №338 і від 15.10.2010 року за №350, згідно яких Відповідач добровільно погасив заборгованість зі сплати основного боргу за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.). У зв’язку з цим у Відповідача перед Позивачем залишилась не погашеною заборгованість зі сплати за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 пені у сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.). Клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи копій документів згідно ухвали господарського суду Київської області від 18.10.2010 року задовлено. Внаслідок неявки в судове засідання Відповідача розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 18.10.2010 року відкладено на 28.10.2010 року.

28.10.2010 року в судове засідання з’явився Відповідач, який надав суду свої пояснення та копії документів на виконання вимог ухвал суду від 18.10.2010 року. Відповідач вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу за Договором поставки визнав повністю та заперечив вимоги Позивача про стягнення пені і 3-х процентів річних. Позивач в засідання не з’явився та про причини неявки суд не повідомив. У зв’язку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 28.10.2010 року відкладено на 09.11.2010 року.

29.10.2010 року через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача, яке зареєстровано 29.10.2010 року за вхідним №13109, про зменшення позовних вимог шляхом припинення провадження в частині суми основної заборгованості за Договором поставки, згідно якого Позивач просив стягнути з Відповідача лише пеню, 3-и проценти річних та судові витрати, в зв’язку з тим що Відповідач основний борг за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 в сумі 85964,97 грн. погасив в добровільному порядку в повному обсязі.

09.11.2010 року в судове засідання з’явився Позивач, який надав суду свої пояснення, підтримав клопотання про зменшення позовних вимог. Позивач позовні вимоги щодо стягнення пені, 3-х процентів річних та судових витрат підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, в зв’язку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 09.11.2010 року відкладено на 24.11.2010 року з покладенням на сторін обов’язку звірити взаєморозрахунки.

17.11.2010 року до суду через канцелярію суду надійшло клопотання Позивача, яке зареєстровано 17.11.2010 року за вхідним №14190, про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 19.10.2010 року, згідно якого Відповідач добровільно погасив заборгованість зі сплати основного боргу за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.).

24.11.2010 року в судове засідання з’явився Позивач, який надав суду свої пояснення та підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 19.10.2010 року і про зменшення позовних вимог шляхом припинення провадження, в зв’язку з тим, що Відповідач добровільно погасив суму основного боргу за Договором поставки. В інший частині позовних вимог Позивач останні підтримав та просив задовольнив їх в повному обсязі. Відповідач в судовому засіданні суму основного боргу визнав повністю та заявлені клопотання Позивача підтримав, в зв’язку з чим останні судом 24.11.2010 року задоволені шляхом долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків та припиненням провадження у справі №8/132-10 на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором поставки у сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.), в зв’язку з тим, що Відповідачем під час розгляду справи зазначену суму основної заборгованості сплатив на користь Позивача в добровільному порядку в повному обсязі згідно з вказаними актом звірки взаємних розрахунків та належним чином завіреними вищевказаними копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи. Проти вимог Позивача про стягнення пені, 3-х процентів річних та судових витрат Відповідач заперечував пояснюючи свою позицію моральним ставленням до цього судового спору не заперечуючи того, що спір виник з його вини. У зв’язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.11.2010 року.

Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлялась на адреси Позивача і Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він міг би посилатися, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, дослідивши і об’єктивно оцінивши подані докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, всебічно з’ясувавши всі обставини справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

16.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт» (далі за текстом: Постачальник) та селянським (фермерським) господарством "Геркулес" (далі за текстом: Покупець) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України укладено Договір поставки за №05/10 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар у вигляді засобів захисту рослин сільськогосподарського призначення, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом п.4.1. Договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за накладною.

Згідно п. 2.3. Договору за №05/10 перший платіж у розмірі 30-ти відсотків загальної вартості товару здійснюється Покупцем в строк до 25.02.2010 року. Другий платіж у розмірі 70-ти відсотків загальної вартості товару сплачується Покупцем в строк до 01.09.2010 року.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Господарський кодекс України у ст. 193 передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивачем було поставлено Відповідачу товар у вигляді засобів захисту рослин сільськогосподарського призначення на суму 124072,56 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 56 коп.), що підтверджується видатковою накладною від 09.03.2010 року за № РН-0000007, довіреністю від 05.03.2010 року за № 11 та рахунком-фактурою від 19.02.2010 року за № СФ-0000005, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За вказаними накладною, довіреністю та рахунком-фактурою Відповідачем отримано товару на загальну суму 124072,56 грн. (сто двадцять чотири тисячі сімдесят дві гривні 56 коп.).

Судом встановлено, що з боку Відповідача повідомлень про порушення умов Договору щодо якості та кількості поставлених засобів захисту рослин сільськогосподарського призначення на адресу Позивача не надходило.

Відповідачем поставлений товар в порушення вимог ст.ст. 526, 712 Цивільного кодексу України та п. 2.3. Договору №05/10 було оплачено частково, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором поставки в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.), яка станом на 05.10.2010 року Відповідачем не погашена.

З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобов’язання щодо оплати поставлених товарів, передбачених Договором поставик, то Позивачем на адресу Відповідача в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 08.09.2010 року претензію у вигляді листа-вимоги від 07.09.2010 року з вимогою виконати зобов»язання за Договором поставки шляхом перерахування Позивачу коштів в якості оплати поставлених товарів. На дану претензію Відповідач не відреагував та основний борг за Договором поставки у сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.) в добровільному порядку не сплатив.

В ході розгляду справи Відповідач добровільно в повному обсязі сплатив на користь Позивача основний борг за Договором поставки в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 06.10.2010 року за №338, від 15.10.2010 року за №350 та актом звірки взаємних розрахунків, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості клопотання Позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором поставки в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.) на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв’язку з відсутністю предмету спору, через те, що Відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь Позивача в добровільному порядку, внаслідок чого дане клопотання підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.).

Відповідно до вимог п.7.2. Договору, Покупець в разі порушення строків оплати за отриманий товар сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки за весь строк прострочення сплати заборгованості.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов’язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та 3-и проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.).

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки сум пені та 3-х процентів річних заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 24.11.2010 року із сплати пені складає 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та із сплати 3-х процентів річних складає 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 7.2. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.), в зв’язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані позивачем докази, спростовані не були.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості зі сплати пені та 3-х процентів річних перед Позивачем.

Враховуючи те, що Відповідач доказів сплати пені та 3-х процентів річних не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов’язань, внаслідок чого Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача пеню та 3-и проценти річних за прострочення платежу за Договором поставки судом вважається встановленим і доведеним Позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, Відповідач протилежного належними та допустимими доказами не довів, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 у сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.).

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 869,24 грн. (вісімсот шістдесят дев’ять гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 869,24 грн. (вісімсот шістдесят дев’ять гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв’язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню на користь Позивача в повному обсязі.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі №8/132-10 в частині стягнення з селянського (фермерського) господарства "Геркулес" основного боргу за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 в сумі 85964,97 грн. (вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири гривні 97 коп.).

2.          Задовольнити повністю вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт»щодо стягнення з селянського (фермерського) господарства "Геркулес" пені, 3-х процентів річних та судових витрат.

3.          Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Геркулес", ідентифікаційний код: 24215691, місцезнаходження: 08430, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Єрківці, вул. Дружби народів, 5, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий горизонт», ідентифікаційний код: 33885379, місцезнаходження: 03058, м. Київ, провулок Ніжинський, 2-4, корпус, 1, за Договором поставки від 16.02.2010 року за №05/10 пеню в сумі 803,12 грн. (вісімсот три гривні 12 коп.), 3-и проценти річних у сумі 155,44 грн. (сто п’ятдесят п’ять гривень 44 коп.), державне мито у сумі 869,24 грн. (вісімсот шістдесят дев’ять гривень 24 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                           П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення підписано 26.11.2010 року