Рішення № 12610115, 18.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" листопада 2010 р. Справа № 18/146-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа», м. Ірпінь

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –торгової фірми «Перун»

про стягнення 34485,27 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Сутковий М.В.

від відповідача: Ріпа С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява КП Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –торгової фірми «Перун»(далі –відповідач) про стягнення 34485,27 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 17.08.2010 року та призначено справу до розгляду на 07.10.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2010 року подав суду відзив в якому проти позову заперечує. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Розгляд справи відкладався на 26.10.2010 року.

У судовому засіданні 26.10.2010 року розгляд справи відкладався з метою витребування додаткових доказів та пояснень необхідних для повного та всебічного вирішення спору на 09.11.2010 року.

У судовому засіданні 09.11.2010 року оголошувалася перерва до 18.11.2010 року для надання відповідачу можливості ознайомитися з поданими позивачем доказами та письмовими поясненнями

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором на споживання теплової енергії №43, укладеним 01.10.2008 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа» (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо –торгової фірми «Перун»(Споживач).

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2009 року № 176 позивача визнано виконавцем послуг з централізованого опалення.

Відповідно до п. 1.1. Договору теплопостачальна організація зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку 3 до Договору.

Довідкою про будівлі та споруди (Додаток №3 до Договору) сторони визначили адресу об’єкту для теплопостачання, його площу та теплове навантаження.

Розрахунки за теплову енергію, згідно з п. 7.1. Договору здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Відповідно до п. 4 Рішення №391-1 5-V від 06.03.2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради тарифи на послуги по теплопостачанню для відповідача розраховуються щомісячно по фактичним затратам підприємства.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені Договором.

Згідно з п. 7.3. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються щомісячно шляхом перерахунків коштів на розрахунковий рахунок позивача до 30 числа поточного місяця.

Договір укладений між сторонами строком на один рік та вважається продовженим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. Заяви від відповідача про припинення договору в установленому порядку до позивача не надходило, таким чином Договір є діючим.

Позивач стверджує, що свої обов'язки за договором виконав належним чином, поставляючи відповідачу з грудня 2009 року по квітень 2010 року теплову енергію в межах договірних величин.

Однак, відповідач, своєчасно та в повному обсязі спожиту теплову енергію не оплатив. Зокрема, згідно Додатку №3 до Договору теплове навантаження відповідачу становить 0,0547 Гкал/год. Згідно наданого позивачем розрахунку, в грудні 2009 року тариф на теплову енергію складав 856,22 грн. у зв’язку з чим, відповідачу було нараховано 10846,22 грн., які сплачені відповідачем у січні 2010 року; в січні 2010 року тариф складав 749,90 грн., нараховано 19917,35 грн., з яких сплачено відповідачем 10846,54 грн. в березні 2010 року; в лютому 2010 року тариф складав 776,86 грн., нараховано 15029,92 грн., з яких сплачено відповідачем 12500,00 грн. в квітні 2010 року; в березні 2010 року тариф складав 1022,12 грн., нараховано 17733,78 грн. та не сплачено відповідачем; у квітні тариф складав 2032,96 грн., нараховано 4214,33 грн. та не сплачено відповідачем. Таким чином, станом на 27.07.2010 року заборгованість відповідача складала 33548,52 грн.

Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач 21.07.2010 направив на адресу відповідача претензію №139 від 01.07.2010 року про погашення наявної заборгованості за надані послуги (фіскальний чек №9630 від 21.07.2010 року), яка отримана відповідачем 23.07.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №54323, однак у визначений законом строк відповіді на претензію не надійшло.

В обґрунтування викладених у позові обставин позивачем надано до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт, в яких зазначено про обсяги теплопостачання та вартість теплової енергії, з яких відповідачем підписано лише акт від 31.12.2009 року, решта актів від 29.01.2010 року, 28.02.2010 року, від 31.03.2010 року, від 30.04.2010 року відповідачем не підписані.

Як вбачається з відзиву відповідач не погоджується з розміром діючого у січні, березні та квітні тарифу на теплову енергію. Представник відповідача вважає що позивачем необгрунтовано завищено розмір діючого тарифу. При цьому факт постачання теплової енергії та її обсяги представником відповідача не заперечуються.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що фактично теплопостачання відбувалось на підставі Договору № Аг-36 Ір-09, укладеного 28.10.2009 року між відповідачем та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа». Відповідач зазначає, що непогоджуючись з нарахованими тарифами за теплову енергію він звертався до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»з листами №104 від 25.02.2010 року та №113 від 18.05.2010 року та проханням надати розрахунки нарахувань за використану теплову енергію.

Судом встановлено, що позивачем застосовано тариф у відповідності до п. 4 Рішення №391-1 5-у від 06.03.2007 року п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради за фактичними затратам підприємства. Крім того, відповідач надав суду Акт №171 від 09.06.2010 року Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з питань перевірки дотримання державної дисципліни цін на послуги з теплопостачання, який підтверджує, що порушень вимог чинного законодавства щодо порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) з боку КП КОР «Ірпіньтепломережа»не виявлено.

Крім того, в ході розгляду спору позивач надав суду розрахунок кількості теплоти на опалення приміщення відповідача, яка підлягає оплаті з огляду на п. 7.4. Договору за тарифами, які встановлені Ірпінським міськвиконкомом.

Також позивачем надано суду розрахунок вартості одиниці теплової енергії за спірні місяці, з яким відповідач мав можливість ознайомитись. Однак, обґрунтованих заперечень по суті таких розрахунків чи доказів їх оскарження суду не надано.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання»споживач зобов'язаний здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п.18 Правил надання послуг з водо-теплопостачання, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року відповідач зобов'язаний щомісячно вносити оплату за надану їм теплову енергію за встановленими нормами та тарифами.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом п. 7.1. Договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно тарифів розрахованих теплопостачальною організацією.

Представник позивача у судовому засіданні спростував надання Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа»відповідачу послуг з теплопостачання.

Як вбачається з наданих позивачем пояснень, за Договором № Аг-36 Ір-09 від 28.10.2009 року постачання теплової енергії відповідачу не здійснювалося, оскільки КП «Києво-Святошинська тепломережа»протягом опалювального сезону 2009-2010 років не було визначено Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради виконавцем послуг по м. Ірпінь.

Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2009 року № 176 виконавцем послуг з централізованого опалення по м. Ірпінь визначено позивача, тому під час вищезазначеного опалювального сезону правовідносини між позивачем та відповідачем здійснювалися на підставі Договору на споживання теплової енергії № 43 від 01.10.2008 року.

У свою чергу, між КП «Києво-Святошинська тепломережа»та КП «Ірпіньтепломережа»укладено договір № 220 Ір. на постачання теплової енергії від 28.10.2009 року, відповідно до якого постачальник здійснював постачання теплової енергії КП «Ірпіньтепломережа». Позивач у свою чергу постачав теплову енергію споживачам по м. Ірпінь, до яких належить і відповідач. У актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), в тому числі виставлених КП «Києво-Святошинська тепломережа»зазначалось, що виконавцем послуг є КП «Ірпіньтепломережа».

01.12.2009 року між КП «Києво-Святошинська тепломережа»та КП «Ірпіньтепломережа»укладено договір № 02/12-09, згідно з яким підприємство здійснює на користь позивача певні дії, зокрема направляє Споживачам рахунки, отримує від Споживачів на свій банківський рахунок грошові кошти, які належать позивачу та перераховує їх останньому.

Відповідно до вищезазначеного договору КП «Києво-Святошинська тепломережа»виставляло рахунки-фактури відповідачу на оплату послуг, які надавалися позивачем. Отримані кошти від відповідача в повному обсязі перераховані позивачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки теплопостачання фактично здійснювалось позивачем, останній має право вимоги до відповідача про оплату спожитого тепла на підставі Договору на споживання теплової енергії № 43 від 01.10.2008 року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 33548,52 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, за яким відповідачу нараховано 553,18 грн. інфляційних та 383,57 грн. річних, суд вважає такий розрахунок необґрунтованим виходячи з фактичного періоду прострочення заборгованості та розміру відповідного прострочення. Зокрема, Позивачем безпідставно нараховано інфляційні та річні за грудень 2009 року, оскільки строк відповідної сплати виникає після 30.12.2009 року з огляду на п. 7.3. Договору. Також, суд вважає безпідставним нарахування річних та інфляційних за наступні періоди, оскільки такі нарахування проводились до настання терміну виконання відповідних зобов’язань. При цьому, суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок,оскільки це призведе до зміни заявлених Позивачем періодів нарахування.

Таким чином, враховуючи наведені в позові строки та періоди нарахування інфляційних та річних, вимога Позивача про стягнення з відповідача 553,18 грн. інфляційних та 383,57 грн. річних не підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –торгової фірми «Перун» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Київська, 73а, код ЄДРПОУ 13710594) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Ірпіньтепломережа»(08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, 2-й поверх, оф.216, код ЄДРПОУ 13712765) 33548 (тридцять три тисячі п»ятсот сорок вісім) грн. 52 коп. боргу, 335,48 (триста тридцять п’ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 229,59 (двісті двадцять дев’ять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя