Рішення № 12610088, 22.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 22/196-10

За позовом дочірнього підприємства «Кримцемент», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Буд-Сервіс», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 17621,46 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача – Мазур Л.Н., довіреність №4 від 31.08.2010 року,

від Відповідача - не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьдочірнє підприємство «Кримцемент»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Буд-Сервіс»(далі - Відповідач) про стягнення 17621,46 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору комісії № 50/07-09 від 23 липня 2009 року (далі –Договір) щодо строків та порядку розрахунків за Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 вересня 2010 року порушено провадження у справі № 22/196-10 та призначено її до розгляду на 10 листопада 2010 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10 листопада 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22 листопада 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвала господарського суду Київської області від 22 вересня 2010 року про порушення провадження у справі №22/169-10 та призначення її до розгляду на 10 листопада 2010 року о 11:00 год. та ухвала суду від 10 листопада 2010 року про відкладення розгляду справи №22/196-10 на 22 листопада об 11:00 год. надіслані за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, 4, однак повернуті поштовою установою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вказана поштова адреса зазначена як місцезнаходження Відповідача у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09 листопада 2010 року.

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином Відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір комісії № 50/07-09 від 23 липня 2009 року (далі - Договір), згідно умов якого Комісіонер (Відповідач) зобов’язався за дорученням Комітента (Позивача) від свого імені і за рахунок Позивача (у вигляді комісійної винагороди) заключити угоди з реалізації продукції Позивача (далі по тексту –товар) третім особам (покупцям), а Позивач виплатити комісійну винагороду Відповідачу в порядку і на умовах, передбачених Договором; виступаючи від свого імені Відповідач самостійно укладає договори купівлі-продажу з третіми особами (покупцями) (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору найменування, асортимент, кількість товару, що передається Відповідачу для реалізації третім особам (покупцям), зазначається в Додатку (Специфікації), який є невід’ємною частиною даного Договору; ціна на товар встановлюється Позивачем у гривнях, з урахуванням ПДВ 20% та з урахуванням вартості тари і упаковки; тара є безповоротною; періодичність постачання товару Позивачем визначається письмовими заявками Відповідача.

В пункті 3.1 Договору зазначено, що передача товару здійснюється шляхом доставки товару автомобільним транспортом Позивача чи залученим Позивачем на склад Відповідача/вантажоотримувача.

Моментом поставки товару, який Позивач постачає Відповідачу згідно пункту 3.1. даного Договору, сторони домовились вважати приймання товару на складі Відповідача та підписання Відповідачем товаросупровідних документів (пункт 1.6. Договору).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що перехід права власності на товар до Відповідача за даним Договором не відбувається, Позивач володіє правом власності на товар до моменту його реалізації Відповідачем третім особам (покупцям).

Згідно Специфікації № 1 (Додаток №1 до Договору) від 28 липня 2009 року Позивач зобов’язався поставити Відповідачу Товар (відповідно до переліку) загальною вартістю 23936,84 грн.

Відповідно до Специфікації №2 (Додаток №2 до Договору) від 21 вересня 2009 року Позивач зобов’язався поставити Відповідачу товар (згідно переліку) загальною вартістю 25576,41 грн.

Специфікацією №3 (додаток №3 до Договору) від 08 жовтня 2009 року сторони погодили, що Позивач постачає Відповідачу Товар (відповідно до переліку) загальною вартістю 21586,61 грн.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що Відповідач зобов’язаний щотижнево, по середам, не пізніше 12:00 год. надавати Позивачу письмовий (по електронній пошті) звіт по формі Позивача (додаток№1 до Договору) про продаж товарів за попередній тиждень.

Згідно пункту 2.1.3. Договору Відповідач зобов’язаний щомісячно надавати Позивачу письмовий звіт про продаж товарів за звітний місяць, не пізніше 3 робочих днів місяця, що слідує за звітним.

Сторони в пункті 2.1.8. Договору погодили, що Відповідач зобов’язаний не пізніше 30 календарних днів з моменту надання щотижневого звіту про передачу Відповідачем товару третім особам (покупцям) перераховувати грошові кошти за реалізований товар на розрахунковий рахунок Позивача.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар загальною вартістю 71099,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №КЦ-000868 від 30 липня 2009 року, №КЦ-0001764 від 25 вересня 2009 року, №КЦ-0001767 від 25 вересня 2009 року, №КЦ-0002029 від 10 жовтня 2009 року та довіреністю Відповідача №БС-0000223 від 10 жовтня 2009 року.

Відповідач на виконання умов Договору за період з 23 липня 2009 року по 31 травня 2009 року включно реалізував Товар загальною вартістю 53349,46 грн. (без врахування переоцінки), що підтверджується звітами Відповідача, підписаними Сторонами та скріплених їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Відповідач за період з 23 липня 2009 року по 18 листопада 2010 року сплатив Позивачу грошові кошти в сумі 35728,00 грн., що підтверджується Довідкою Першого Бахчисарайського відділення КРД «Райффайзен Банк Аваль», а також банківськими виписками з рахунку Позивача від 07 вересня 2009 року, 14 вересня 2009 року, 22 вересня 2009 року, 29 вересня 2009 року, 05 жовтня 2009 року, 12 жовтня 2009 року, 20 жовтня 2009 року, 27 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 18 листопада 2009 року, 30 листопада 2009 року, 06 квітня 2010 року та 07 квітня 2010 року.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за реалізований товар становить 17621,46 грн.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено абзацом 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 17621,46 грн. Відповідачем не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 17621,46 грн. основного боргу за реалізований та неоплачений Товар є правомірною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТВ Буд-Сервіс»(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, б. 4, код 34851513) на користь дочірнього підприємства «Кримцемент»(04070, м. Київ, Контрактова площа, б. 9, код 30860346) 17621,46 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять одну гривню сорок шість копійок) основного боргу; 176,21 грн. (сто сімдесят шість гривень двадцять одну копійку) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Повне рішення складено «01»грудня 2010 року.