Рішення № 12610087, 10.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р. Справа № 22/180-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», м. Житомир

до державного підприємства МОУ «Білоцерківський Військовий Торг», Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 12388,73 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:           

від Позивача: 1) Жаронкіна Л.І., довіреність б/н від 25 серпня 2010 року,

2) Кудревич В.Б., довіреність б/н від 01 серпня 2010 року,

від Відповідача: не з’явився

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(далі - Позивач) до державного підприємства МОУ «Білоцерківський Військовий Торг»(далі - Відповідач) про стягнення 12338,73 грн., що складає 11262,48 грн. основного боргу та 1126,25 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар за Договором поставки №ВЛ №359/Ж від 07 квітня 2009 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03 вересня 2010 року порушено провадження у справі № 22/180-10 та призначено її до розгляду на 22 вересня 2010 року о 10:15 год.

В судовому засіданні 22 вересня 2010 року Відповідач надав відзив на позовну заяву за вих. № 1184 від 21 вересня 2010 року, згідно якого основну заборгованість в сумі 11262,48 грн. визнає, а в частині стягнення штрафних санкцій заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 22 вересня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 10 листопада 2010 року о 11:30 год.

Позивач в судовому засіданні 10 листопада 2010 року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення позовних вимог б/н б/д, заявивши до стягнення з Відповідача лише 11262,48 грн. основного боргу.

Відповідач в судове засідання 10 листопада 2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 вересня 2010 року строк вирішення спору у справі №22/180-10 продовжено на 15 днів до 16 листопада 2010 року.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки товару №ВЛ№359/Ж від 07 квітня 2009 року (далі –Договір), згідно умов якого Постачальник (Позивач) зобов’язався постачати у власність Покупця (Відповідача), а Відповідач приймати цей товар ісвоєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Як встановлено пунктом 2.1. Договору Позивач поставляє товар партіями згідно заявок Відповідача в асортименті та за цінами, що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках-фактурах, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу-приймання товару від Позивача до Відповідача і встановлюють факт часткового або повного виконання зобов’язань Позивача.

Доставка товару здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної форми 1, податкової накладної, сертифікату якості (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору ціни на товар вказуються в накладних, що є невід’ємними частинами даного Договору; ціни на товар встановлюються в національній валюті України –гривнях з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 5.1. Договору Відповідач зобов’язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 31 календарних днів з моменту отримання товару.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору за період з 08 квітня 2009 року по 19 травня 2009 року Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 27809,10 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001532 від 08 квітня 2009 року, №РН-0001951 від 17 квітня 20109 року, № РН-0002997 від 19 травня 2009 року, та відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення свої договірних зобов’язань оплату товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1126,25 грн., яку Відповідач визнав у повному обсязі.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 11262,48 грн. визнана Відповідачем, на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11262,48 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський Військовий Торг»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, буд. 17, код 08358735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, АРК, м. Ялта вул. Жовтнева, б. 8, кв. 32, код 32362063) 11262,48 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дві гривні сорок вісім копійок) основного боргу, 123,89 грн. (сто двадцять три гривні вісімдесят дев’ять копійок) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено «23»листопада 2010 року.