Рішення № 12610078, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/59801.12.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток"

простягнення 7974,64 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Бороздіна Н.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (надалі ТОВ "Трейдінг Восток") про стягнення 7584,91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на транспортне обслуговування №UA 034/03/10 від 16.03.2010 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобовязання по оплаті наданих послуг не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 7000,00 грн., в тому числі 1000,00 грн. штрафних санкцій. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 500,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 84,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.11.2010 р.

22.11.2010 р. через канцелярію суду представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість за вантажні перевезення та штрафні санкції за простій в розмірі 7000,00 грн., пеню у розмірі 652,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 322,00 грн. та 3% річних у розмірі 115,07 грн.

Заява позивача від 22.11.2010 р. в частині, якою доповнюється предмет позову додатковими вимогами (стягнення 3% річних у розмірі 115,07 грн.) прийняттю до розгляду не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, заява від 22.11.2010 р. про збільшення позовних вимог в частині предявлення додаткових вимог не може бути прийнята судом, а тому в її прийнятті у вказаній частині необхідно відмовити.

Таким чином судом розглядається вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вантажні перевезення та штрафні санкції за простій в розмірі 7000,00 грн., пені у розмірі 652,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 322,00 грн.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. оголошено перерву до 01.12.2010 р. у звязку із заявленим відповідачем клопотанням.

В судове засідання представник позивача не зявився, в попередньому засіданні просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання зявися, 01.12.2010 р. через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Трейдінг Восток" (експедитор) укладено договір на транспортне обслуговування №UA 034/03/10 (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1 Договору за даним договором перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобовязання оплачувати послуги перевізнику в порядку і на умовах, викладених в даному договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника зазначаються в заявках на перевезення, які є невідємними частинами даного договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Згідно п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору оплата вартості послуг перевізника, що надаються за даним договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не було обумовлене в заявці. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 10-14 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2.

На підставі Договору 07.04.2010 р. між сторонами було укладено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №500_157/10 (надалі "Заявка"), відповідно до якої позивач зобовязався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Блонє (Польща) м. Київ.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 6000,00 грн., а оплата проводиться у безготівковій формі протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов Договору та Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 7000,00 грн., в тому числі транспортні послуги на суму 6000,00 грн. та штрафні санкції за простій на суму 1000,00 грн.

За наслідками здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунки №54 від 15.04.2010 р. та №55 від 15.04.2010 р., акти здачі-приймання робіт №54-2010 від 15.04.2010 р. та №55-2010 від 15.04.2010 р. та оригінали CMR №0904 та CMR №009055.

Відповідачем було підписано акти здачі-приймання робіт №54-2010 від 15.04.2010 р. та №55-2010 від 15.04.2010 р., будь-яких претензій щодо виконаного перевезення ним не заявлено.

Претензією від 19.07.2010 р., що отримана відповідачем 29.07.2010 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення), позивач вимагав оплатити вартість наданих ним послуг по перевезенню вантажу.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 000,00 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та Заявки по перевезенню вантажів підтверджується рахунками №54 від 15.04.2010 р. та №55 від 15.04.2010 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в Заявці і становить 6000,00 грн. Крім того, за простій автомобіля протягом двох діб відповідно до Договору та Заявки відповідачу нараховані штрафні санкції у розмірі 1000,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Заявки та Договору розрахунок за здійснене перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Позивачем на підтвердження виконання перевезення вантажів за Заявкою було направлено на адресу відповідача рахунки №54 від 15.04.2010 р. та №55 від 15.04.2010 р., акти здачі-приймання робіт №54-2010 від 15.04.2010 р. та №55-2010 від 15.04.2010 р. та оригінали CMR №0904 та №009055, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7565200, що отримане відповідачем 21.04.2010 р.

Відповідачем було підписано акти здачі-приймання робіт №54-2010 від 15.04.2010 р. та №55-2010 від 15.04.2010 р., будь-яких претензій щодо виконаного перевезення ним не заявлено.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Заявки та Договору відповідач був зобовязаний розрахуватися за здійснені позивачем перевезення вантажів в строк до 05.05.2010 р., а заборгованість відповідача становить 6000,00 грн., погоджений сторонами штраф 1000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 01.12.2010 р. представником відповідача надано платіжне доручення №411 від 30.11.2010 р., з якого вбачається, що ТОВ "Трейдінг Восток" сплатило на користь ФОП ОСОБА_1 500,00 грн., частково погасивши заборгованість за Договором.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність припинення провадження в частині сплати 500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 5 500,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Трейдінг Восток" заборгованості у розмірі 5 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1000,00 грн. за простій автомобіля протягом 2 діб.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 5.1.2 Договору за кожну почату добу простою транспортного засобу при завантаженні, митному оформленні, розвантаженні, внаслідок невірного оформлення товаротранспортних та інших супровідних документів, експедитор сплачує перевізнику штраф в розмірі 1000,00 грн. на території іноземних держав та 500,00 грн. на території України, якщо інше не вказано в Заявці. Порядок оплати простою ідентичний порядку оплати вартості послуг перевізника згідно п. 4.3 даного договору.

Актом здачі-прийому робіт №55-2010 від 15.04.2010 р. сторони погодили штрафні санкції за простій транспортного засобу у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за простій автомобіля у розмірі 1000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню в розмірі 652,64 грн. за період з 06.05.2010 р. по 21.11.2010 р. та інфляційні втрати у розмірі 322,00 грн. за період з 01.08.2010 р. по 31.10.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором та Заявкою строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 06.05.2010 р., він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Суд здійснює перерахунок пені з огляду на, по-перше, положення Закону України «Про відповідальність платників за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 05.11.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення.

По-третє, судом встановлено заборгованість відповідача у розмірі 6000,00 грн. у заявлений до нарахування пені та інфляційних втрат період. Нарахування пені та інфляційних втрат на 1000,00 грн., що є штрафом, не відповідає правовій природі ст.ст. 548, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір пені та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача становить 521,34 грн. та 282,00 грн. відповідно.

В іншій частині пеня та інфляційні втрати обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Трейдінг Восток" на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 5 500,00 грн., штрафу у розмірі 1000,00грн., пені у розмірі 521,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 282,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 131,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівька, 12-А; ідентифікаційний код 36058165) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційнийНОМЕР_1) основний борг у розмірі 5 500 (пять тисяч пятсот) грн. 00 коп., штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., пеню у розмірі 521 (пятсот двадцять одна) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 93 (девяносто три) грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 13 коп. Видати наказ.

3. Провадження в частині стягнення 500,00 грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 02.12.2010 р.