Рішення № 12610058, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/213-17/44503.11.10 За позовом                     акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До                               комунального підприємства «Київпастранс»в особі трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо імені Т.Г. Шевченка

Про                               стягнення 19880,75 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Цурка Н.О. (за дов.)

Від відповідача Воробйов О.В. (за дов.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київпастранс»в особі трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо імені Т.Г. Шевченка про стягнення 19880,75 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 29.07.2005 р. № 10135, а саме: 15532,32 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 2111,02 грн. пені, 1928,49 грн. інфляційних збитків, 308,93 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2010 р. за результатом розгляду вищезазначеного позову порушено провадження у справі № 1/213, а ухвалою від 25.06.2010 р. припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

За результатами розгляду апеляційної скарги акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на ухвалу Господарського суду міста Києва № 1/213 від 25.06.2010 р. Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 15.09.2010 р., якою вищезазначену ухвалу скасовано, а справу № 1/213 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 1/213 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2010р. прийнята до провадження судді Удалової О.Г. справа № 1/213, присвоєно їй № 1/213-17/445 та призначено до розгляду на 03.11.2010р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.07.2005 р. між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», правонаступником якого відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 р. № 31, від 31.08.1995 р. № 177 та від 29.09.1995 р. № 176 є акціонерна енергопостачальна організація «Кивїенерго»(далі - позивач), та Київським автотранспортним підприємством 13029, правонаступником якого є комунальне підприємство «Київпастранс»в особі трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо імені Т.Г. Шевченка (далі - відповідач), укладено договір про постачання електричної енергії № 10135 (далі - Договір).

01.10.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до пункту 1 якої позивач продає електричну енергію відповідно до умов Договору та додатків до нього, а відповідач оплачує її згідно з умовами додатку «Про порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»(пункт 2.3.3. додаткової угоди).

Згідно з пунктом 5 додатку 2І до Договору відповідач зобов’язався щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за спожиту активну і реактивну та генеровану електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім того, відповідач зобов’язався надати підписані акт про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Згідно з пунктом 13 додатку 2І до Договору передбачено, що відповідач здійснює оплату вартості спожитої активної електричної енергії платежем розміром 100% від обсягу договірної величини споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період за тарифом попереднього розрахункового періоду до 25 числа поточного місяця.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору та додаткової угоди до нього за період з 01.10.2009 р. по 01.04.2010 р. позивач надав, а відповідач спожив активну електричну енергію на суму 100678,71 грн., що підтверджується звітами про використану активну електричну енергію, рахунками-розшифровками та актами приймання-передачі товарної продукції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи передплату відповідача, яка існувала станом на 01.10.2009 р. в сумі 4381,52 грн., та часткову оплату в сумі 80764,87 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну електричну енергію становила 15532,32 грн.

Крім того, як встановлено судом, 01.04.2010 р. (до подачі позову до суду) відповідач в рахунок оплати боргу перерахував позивачеві кошти в сумі 15532,32 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 15532,32 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

          Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд враховує те, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи три проценти річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1928,48 грн. інфляційних збитків та 308,93 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4.2.2 додаткової угоди від 01.10.2008 р. до Договору передбачено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи положення п. 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», пункт 4.2.2. додаткової угоди до Договору, враховуючи специфіку діяльності відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Суд приймає розрахунок інфляційних витрат, трьох процентів річних та пені, наданий позивачем, як вірний.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»в особі трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо імені Т.Г. Шевченка (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, рахунок 260086010238012 у Святошинській філії АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 320939, код 03114276) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській області, МФО 322669, код 00131305) 308,93 грн. трьох процентів річних, 1928,48 грн. інфляційних збитків, 1000,00 грн. пені, 32,37 грн. витрат по оплаті державного мита, 38,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 02.12.2010 р.