Рішення № 12609960, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/52129.11.10 За позовомДочірнього підприємства "Харківпаб"

доПідприємства "Надія", заснованого на власності Київської міської місцевої громадської організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

пророзірвання договору та стягнення 42 134,40 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Петровська-Караченцева Л.Г.

від відповідача:не з'явився Обставини справи:

Дочірнє підприємство "Харківпаб" (надалі – ДП "Харківпаб") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Підприємства "Надія", заснованого на власності Київської міської місцевої громадської організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (надалі –Підприємство "Надія") про розірвання договору та стягнення 42 134,40 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог обґрунтовані тим, що правова підстава володіння відповідачем коштами у розмірі 36 960,00 грн. після відмови позивача від договору №3-05/10 від 07.06.2010р. відпала, у зв’язку з чим позивач на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України вказує на обов’язок відповідача повернути такі кошти. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 174,40 грн. за прострочення виконання робіт за договором №3-05/10 від 07.06.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 13.10.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, в задоволенні позову просив відмовити та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

В судових засіданнях 13.10.2010 р. та 20.10.2010 р. у зв’язку із усними клопотаннями сторін оголошувалися перерви до 20.10.2010 р. та 10.11.2010 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 29.11.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №11802803 від 10.11.2010 р., отримане відповідачем 16.11.2010 р., свого повноважного представника в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення його представника стосовно суті спору заслухані у попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2010 р. між ДП "Харківпаб" (замовник) та Підприємством "Надія" (виконавець) було укладено договір №3-05/10 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору виконавець за завданням замовника, зобов’язується виконати роботи по виготовленню продукції у відповідності до додаткової угоди №1 до даного договору, а замовник зобов’язується оплатити роботи виконавця згідно з даним договором та додатковою угодою №1 до нього. Детальне описання, кількість та якість продукції, що виготовляється встановлюється додатковою угодою до даного договору, яка є його невід'ємною частиною.

Положеннями п.п 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору встановлено, що конкретний перелік робіт, найменування продукції, порядок, строки, вартість, а також інші умови робіт, що виконуються виконавцем по даному договору, погоджуються сторонами в додаткових угодах до даного договору. Виконання робіт по виготовленню продукції здійснюється після письмового затвердження сторонами проміжної проби кольору, тиражної проби кольору на вологопоглинаючому картоні на початку друкарського процесу. Проба кольору підписується зі сторони виконавця та відповідальною особою замовника. На відповідальну особу замовника повинна бути оформлена довіреність від імені замовника з вказівкою на паспортні дані відповідальної особи та наявністю права підпису проб кольору продукції, згідно п. 2.2 даного договору. Підпис відповідальної особи скріплюється печаткою замовника. Ескізи макетів, наданих виконавцем замовнику, повинні бути затверджені, або відхилені замовником. У випадку відхилення макета, замовник зобов’язаний вислати виконавцю пояснювальний лист з наведення конкретних підстав відхилення.

Згідно із п. 2.13 Договору по закінченню виконання робіт виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник на протязі 2 (двох) робочих днів, але не раніше закінчення приймання продукції по кількості та якості, зобов’язується підписати вказаний акт та повернути його виконавцю, або направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість робіт виконавця по даному договору є договірною та встановлюється відповідними додатковими угодами до даного договору, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов’язань по даному договору. Даний договір може бути розірваний за ініціативою кожної із сторін. Сторона, яка прийняла рішення про розірвання даного договору зобов’язана повідомити про це іншу сторону за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання, а також в повному обсязі виконати зобов’язання по даному договору.

07.06.2010 р. на підставі Договору між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору (наділі –"Додаткова угода"), п. 1 якої було погоджено найменування, розмір, матеріал, кількість кольорів, тираж та вартість продукції, зобов’язання по виготовленню якої бере на себе відповідач.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди виконавець зобов’язаний не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання передоплати, передбаченої п. 4 даної додаткової угоди, і дати затвердження тиражної проби кольору на вологопоглинаючому картоні на початку друкарського процесу виготовити продукцію і поставити повний тираж продукції замовнику.

Пунктами 3, 4 Додаткової угоди встановлено, що загальна вартість робіт виконавця, визначених в п. 1 даної додаткової угоди, становить 36 960,00 грн. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця 100% передоплати.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди позивач перерахував на рахунок відповідача, в якості передоплати, 100% вартості робіт у загальному розмірі 36960,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1473 від 10.06.2010 р., а 17.06.2010 р. сторонами було затверджено тиражну пробу кольору продукції згідно умов Договору та Додаткової угоди, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін затвердженням тиражної проби кольору від 17.06.2010 р.

Листом №37 від 08.07.2010 р. у зв’язку із невиконанням відповідачем умов Договору та Додаткової угоди позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від Договору та повернення сплачених грошових коштів у розмірі 36 960,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання по виконанню робіт згідно Договору та Додаткової угоди.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору та Додаткової угоди сторонами було погоджено строк виконання робіт за Договором –протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідачем авансу та погодження сторонами тиражної проби кольору продукції.

Матеріалами справи (платіжне доручення, затвердження тиражної проби кольору продукції) підтверджується виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором, а саме сплата авансу (10.06.2010 р.), у визначеному Додатковою угодою розмірі, та погодження тиражної проби кольору продукції (17.06.2010 р.).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи п.2 Додаткової угоди зобов’язання відповідача по виготовленню продукції за Договором мало бути виконано у строк до 01.07.2010 р.

Відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди свого зобов’язання у встановлений строк не виконав, у зв’язку із чим позивач листом №37 від 08.07.2010 р., що направлений відповідачу поштою 08.07.2010 р., повідомив відповідача про відмову від Договору та вимагав повернути сплачений на його користь аванс у розмірі 36 960,00 грн. та сплатити пеню за прострочення виконання робіт за Договором у розмірі 2 217,60 грн.

Відповідач вимогу залишив без відповіді, кошти у вигляді попередньої оплати за роботи у розмірі 36 960,00 грн. позивачу не повернув.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно із п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Матеріалами справи підтверджується настання строку виконання робіт за Договором, а враховуючи відсутність доказів їх виконання станом на день відмови позивача від Договору, позивач правомірно скористався своїм правом та листом №37 від 08.07.2010р. відмовився від Договору та вимагав повернення авансу.

Розірвання Договору в даному випадку відбулося відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідне право замовника за договором підряду і є спеціальною стосовно загальних норм, викладених у статті 188 Господарського кодексу України. Це відповідає й фактичному змістові частини першої статті 188 Господарського кодексу України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням встановлених обставин, підставою для відмови від Договору в односторонньому порядку стало невиконання відповідачем його умов, а тому суд приходить до висновку, що Договір згідно ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України розірвано відповідно до листа ДП "Харківпаб" №37 від 08.07.2010 р.

Оскільки судом встановлено, що Договір було розірвано відповідно до листа позивача №37 від 08.07.2010 р., тобто 08.07.2010 р., то правові підстави для його повторного розірвання у суду відсутні, а тому, враховуючи, що договір було розірвано, ще до звернення позивача з позовом до суду (02.09.2010 р.), в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, внаслідок розірвання Договору відповідач зобов’язаний повернути суму отриманих в якості попередньої оплати коштів на яку не здійснено виконання робіт (правова підстава володіння такими коштами відпала внаслідок розірвання Договору).

Як вбачається із матеріалів справи (платіжне доручення №1473 від 10.06.2010 р.) сума попередньої оплати, на яку не здійснено виконання робіт, становить 36 960,00 грн.

Таким чином, відповідач зобов’язаний сплатити (повернути) на користь відповідача суму передоплати у розмірі 36 960,00 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується перерахування передоплати на користь відповідача у розмірі 36 960,00 грн., порушення відповідачем умов Договору та його розірвання, що зумовило припинення правової підстави володіння коштами, а відповідачем не надано доказів зворотного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 36960,00грн. є обґрунтованими та задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 174,40 грн. за прострочення зобов’язання по виконанню робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Господарський кодекс України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого (не лише грошового) зобов'язання в натурі. Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 02.04.2009 р. у справі №1/211 та від 03.12.2009 р. у справі №8/303.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку, законом не визначено розмір штрафних санкцій за прострочення зобов’язання по виконанню робіт, а сторони згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України погодили відповідальність відповідача у випадку прострочення виконання робіт –виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від вартості частини продукції, не поставленої вчасно, за кожний календарний день прострочення (п. 5.2 Договору).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за Договором є, зокрема, несвоєчасне виконання робіт.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 174,40 грн. за прострочення зобов’язання по виконанню робіт, нарахованої у розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно продукції (невиконаних робіт) у період з 03.07.2010 р. по 16.07.2010 р.

Судом встановлено, що Договір є розірваним з 08.07.2010 р., а відтак правова підстава для нарахування пені з 08.07.2010 р. відсутня.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання робіт, встановлених п. 2 Додаткової угоди, встановлену судом суму невиконаних робіт (36 960,00 грн.), припинення дії Договору з 08.07.2010 р., а також визначений позивачем період нарахування пені (з 03.07.2010 р. по 16.07.2010 р.), правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення виконання робіт під час дії Договору нарахованої у період з 03.07.2010 р. по 07.07.2010 р. у розмірі 1 848,00 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки в інший період була відсутня правова підстава для нарахування пені.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства "Надія" на користь ДП "Харківпаб" грошових коштів у розмірі 36 960,00 грн. та пені у розмірі 1 848,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Харківпаб" задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Надія", заснованого на власності Київської міської місцевої громадської організації всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (03151, м.Київ, вул. Волинська, 56; ідентифікаційний код 30965257) на користь Дочірнього підприємства "Харківпаб" (61024, м. Харків, вул. Лермонтова, 7; ідентифікаційний код 32239540) грошові кошти у розмірі 36 960,00 грн., пеню у розмірі 1 848,00 грн., державне мито у розмірі 399,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217,37 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –30.11.2010 р.