Рішення № 12609919, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/11617.11.10 За позовом          Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю

«Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»

За участю третіх осіб          

Міністерства оборони України

Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріаком»

За участю          Військової прокуратури Київського гарнізону

Про                    стягнення 1242 059,00 грн.

За зустрічним позовом          

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Творча майстерня «Віталій Васягін»

До                    Державного підприємства Міністерства оборони України

«Львівський проектний інститут»

Про                    зобов’язання вчинити дії та стягнення 261565,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача за первісним позовом          Суходольська Л.В. (дов. № 28 від 05.02.2008 р.)

Від відповідача за первісним позовом          Самардак І.С. (дов. б/н від 01.10.2010 р.)

Від третьої особи-1                                        Єфімова Т.В. (за дов. № 220/462/д від 17.11.2009 р.)

Від третьої особи-2                                        Самардак І.С. (дов. б/н від 12.01.2010 р.)

Від прокуратури                                        Лесько Г.Є. (дов. № 20 від 11.01.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»про стягнення заборгованості за договором № 117/07 від 28.08.2007 р. у сумі 896739,00 грн., пені у сумі 73115,00 грн., інфляційних витрат у сумі 104022,00 грн.

Ухвалою від 14.04.2009 р. було порушено провадження у справі № 17/116 та залучено до участі в останній товариство з обмеженою відповідальністю «Патріаком»як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Під час розгляду справи позовні вимоги було збільшено, а саме: позивач просив стягнути заборгованість за договором № 117/07 від 28.08.2007 р. у сумі 896739,00 грн., пеню в сумі 73115,00 грн., інфляційні витрати в сумі 220391,00 грн., три проценти річних в сумі 51814,00 грн.

Позивач мотивує вимоги тим, що виконав проектні роботи в строки, встановлені згаданим вище договором, направив відповідачу акт приймання-передачі виконаних робіт, а останній, в порушення вимог договору, ухиляється від підписання акту та в установленому договором порядку не направив позивачу будь-яких зауважень та заперечень стосовно виконаних робіт. Таким чином, відповідно до умов договору, виконані позивачем роботи вважаються такими, що прийняті відповідачем та підлягають оплаті. Станом на сьогоднішній день виконані роботи відповідачем в повному обсязі оплачено не було, внаслідок цього виник борг з оплати вартості проектних робіт. Нормативно позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

В порядку ст. 60 ГПК України до суду надійшов зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Патриаком», про зобов’язання державного підприємства Міністерства оборони України (далі –ДП МОУ) «Львівський проектний інститут»передати проектну документацію в обсягах та на умовах, визначених договором №117/07 від 28.08.2007 р., а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом 261565,00 грн. пені.

Позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати ДП МОУ «Львівський проектний інститут»привести у відповідність до завдання на проектування додаток № 1 до договору № 117/07 від 28.08.2007 р., проектну документацію першої та другої черги будівництва; зобов’язати ДП МОУ «Львівський проектний інститут»передати проектну документацію в обсягах та на умовах, визначених договором № 117/07 від 28.08.2007 р.; стягнути з ДП МОУ «Львівський проектний інститут»261565,00 грн. пені, 26902,17 грн. трьох процентів річних та 161413,00 грн. інфляційних втрат.

У зустрічному позові ТОВ «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін» стверджувало, що проектна документація не була ним отримана в строки, передбачені спірним договором, фактично товариство отримало документацію наприкінці березня 2009 року. Посилаючись на даний факт, недоліки виконаної роботи та невиконання обов’язку ДП МОУ «Львівський проектний інститут»надати проектні матеріали на електронному носії в системі СAD, ТОВ «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін», вважає свої права порушеними.

Третя особа за первісним позовом надала відзив, в якому заперечувала проти вимог, викладених у позовній заяві ДП МОУ «Львівський проектний інститут».

13.05.2009 р. до Господарського суду м. Києва надійшла заява від військового прокурора Київського гарнізону про вступ у справу № 17/116 на підставі п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

03.06.2009 р. строки вирішення спору по справі № 17/116 за клопотанням сторін, третьої особи та прокуратури ухвалою Господарського суду м. Києва було продовжено на підставі ст. 69 ГПК України.

17.06.2009 р. до участі в справі було залучено Міністерство оборони України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом, з огляду на те, що відповідно до статуту позивача за первісним позовом, підприємство засноване на майні, що є державною власністю і знаходиться у сфері управління міністерства.

Також 14.09.2009 р. до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Патріаком»про визнання недійсним договору на виконання проектних робіт № 117/07 від 28.08.2007 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін», державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»та товариством з обмеженою відповідальністю «Патріаком», з додатковими угодами № 1 від 07.03.2008 р., № 2 від 22.04.2008 р., № 3 від 04.09.2008 р. та зі всіма додатками.

14.09.2009 р. представник товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»звернувся до суду з заявою про відвід судді Кролевець О.А. Ухвалою голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2009 р. заява товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»залишена без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з доданими до неї документами повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Патріаком» без розгляду. Ухвала мотивована тим, що подана третьою особою заява не відповідає приписам статті 26 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги заявлені нею на інший предмет спору, ніж у справі №17/116.

У зв’язку з надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Патріаком»на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 р., справа № 17/116 була направлена до Київського апеляційного господарського суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. апеляційна скарга повернута скаржнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. у справі № 17/116 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 р. апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Патріаком»залишена без задоволення, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.09.2009 р. у справі № 17/116 залишена без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.2010 р. у справі № 17/116 касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Патріаком» повернута заявнику.

За резолюцією заступника голови Господарського суду міста Києва справа № 17/116 передана судді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 04.10.2010 р. справу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2010 р..

У зв’язку з неявкою третьої особи-1 до суду розгляд справи було відкладено.

27.10.2010 р. третя особа-1 не з’явилась повторно і розгляд справи було відкладено на 17.11.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін», державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»та товариством з обмеженою відповідальністю «Патріаком»було укладено договір № 117/07 (далі - Договір). Згодом сторонами було підписано ряд додаткових угод до договору з додатками: № 1 від 07.03.2008 р., № 2 від 22.04.2008 р., № 3 від 04.09.2008 р..

Згідно з умовами Договору на Позивача було покладено обов’язок виконати проектні роботи (розробка проектної документації) для розміщення кварталу житлової забудови в м. Львові по вул. Шевченка, 60 та вул. Скляній, 15, та попередньо внести зміни та доповнення в передпроектну документацію, надану відповідачем для отримання ним архітектурно-планувального завдання. Відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов’язання прийняти роботи та сплатити їх вартість.

Виконання робіт відповідно до п. 1.5. Договору мало здійснюватись у строки, передбачені календарним планом. Вартість робіт визначалась кошторисом.

Порядок розрахунків включав у себе як здійснення часткової попередньої оплати (авансові платежі), так і оплату після завершення робіт. Пунктом 2.6. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт відповідного етапу та в строк, обумовлений графіком платежів. При цьому відповідач за первісним позовом, відповідно до п. 4.3 договору, зобов’язаний підписати акти приймання-передачі виконаних робіт або надати обґрунтовану відмову протягом 10 робочих днів з дня одержання актів та проектної документації.

04.09.2008 р. додатковою угодою № 3 сторонами були внесені зміни до календарного плану та графіку платежів: загальна вартість проектних робіт першої черги стадії «Проект»склала 1 793 478,00 грн. (така ж вартість зазначена і в додатках, затверджених додатковою угодою № 2 від 22.04.2008 р.).

У матеріалах справи містяться докази (арк. 58, 61 том 1) здійснення відповідачем оплати в рахунок авансу 50% вартості робіт на загальну суму 896739,00 грн.

Графіком платежу в редакції додаткової угоди № 3 встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох робочих днів з дати підписання акту.

05.09.2008 р. позивачем та відповідачем була підписана накладна № 124 та 14.10.2008 р. - накладна № 145. Підпис представника відповідача за первісним позовом посвідчений печаткою юридичної особи. Твердження відповідача за первісним позовом про помилковість зазначених дат підписання накладних не беруться судом до уваги, оскільки сторона, в силу ст. 33 ГПК України, повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

За даними накладними відповідачу було передано виготовлену проектну документацію. Два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт № 137 було передано 14.10.2008 р., про що міститься запис в накладній № 146, підписаній позивачем та відповідачем.

Акт направлявся відповідачу повторно 18.02.2009 р. рекомендованим листом з повідомленням та був отриманий відповідачем 23.02.2009 р..

Не приймає суд до уваги також посилання відповідача за первісним позовом про передачу документів для попередньої перевірки та внесення оперативних поправок, оскільки такий порядок приймання робіт не передбачений договором.

Порядок приймання робіт регулюється розділом 4 Договору та зі сторони позивача за первісним позовом умови цього розділу було виконано. Крім того, обов’язок прийняти роботи покладено згідно з пп. 3.2.2. п. 3.2. Договору саме на відповідача за первісним позовом, а не на повіреного, яким виступило ТОВ «Патріаком». І саме відповідачу за первісним позовом умовами договору надано право на обґрунтовану відмову від підписання актів. Але останній не надав суду належних і допустимих доказів, які б узгоджувались з розділом 4 Договору, свідчили б про наявність заперечень (відмова від підписання) зі сторони відповідача за первісним позовом в межах 10 денного строку (навіть після отримання акту приймання-передачі виконаних робіт в лютому 2009 року), направлення відмови з обґрунтуванням тощо. Позиція відповідача стосовно того, що роботи не вважаються прийнятими, якщо акт проігноровано, суперечать як положенням законодавства, так і договору, де визначено, що у випадку не отримання у встановлений строк підписаного акту чи обґрунтованої відмови, робота вважається прийнятою з виконанням усіх умов договору (п. 4.4. Договору). Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Суд не приймає як допустимий і належний доказ надане відповідачем за первісним позовом листування між позивачем та повіреним на обґрунтування недоліків переданої проектної документації та як причини не прийняття робіт. Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як було зазначено вище, надавати обґрунтовану відмову в межах встановлених строків в прийнятті проектних робіт міг лише відповідач за первісним позовом.

У той же час, позивачем за первісним позовом належним чином доведено, що документація та акт фактично були передані замовнику робіт за договором № 117/07. Зазначені вище письмові докази представника позивача за первісним позовом згідно зі ст. 32 ГПК України є доказом у господарському процесі, який не спростовується іншими наявними у справі доказами, зокрема, поданими відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вказані документи (накладні, повідомлення про вручення), суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом отримав і проектну документацію, і акт приймання-передачі виконаних робіт, що пов’язано з виникненням у сторін спору цивільних прав і обов'язків, виходячи наступного.

Як визначено статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 117/07 є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, тобто одним з різновидів договору підряду, відповідно до якого одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. З огляду на це, до правовідносин сторін з приводу виконання договору, мають застосовуватися норми чинного законодавства, якими регулюються правовідносини підряду на проектні та пошукові роботи, зокрема, норми параграфу 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх. До договорів підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов’язаний, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення всіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуча має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З доказів по справі вбачається, що позивач за первісним позовом виконав свої зобов’язання з виготовлення проектної документації та передачі акту здачі-приймання виконаних робіт, а відповідач не підписав його протягом 10 робочих днів та не надав відмову, чим позбавив позивача на отримання оплати виконаної роботи.

При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (ст. 13 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом безпідставно ухилявся від покладених на нього зобов’язань, не підписуючи направлений на його адресу акт приймання-передачі виконаних робіт, не направляючи обґрунтованої відмови в підписанні останнього у встановлений договором строк, внаслідок чого за виконані підрядні роботи не розрахувався.

В силу ч. 6 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання певної події.

Відповідно до п. 4.4. Договору, робота вважається прийнятою без зауважень з виконанням всіх умов договору, якщо у встановлений термін виконавець не отримає підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт чи обґрунтованої відмови. Таким чином, цивільний обов’язок відповідача за первісним позовом оплатити вартість робіт, виникає з настанням події –завершення робіт і їх передача замовнику (відповідачу за первісним позовом).

Враховуючи те, що роботи вважаються прийнятими, та відповідач за первісним позовом втратив право посилатись на недоліки роботи після спливу встановленого строку в силу ст. 853 ЦК України, вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 896739,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З підстав викладених вище, а також з урахуванням положень ч. 2 ст. 12 ЦК України, де зазначено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом, а в даній справі припинення права посилатись на недоліки робіт позивача за зустрічним позовом прямо передбачено положеннями ЦК України та умовами договору, у зв’язку з ненаданням у встановлений строк обґрунтованої відмови від підписання акту, вимоги позивача за зустрічним позовом, що ґрунтуються на недоліках виконаних проектних робіт, є безпідставними.

Суд не вважає доведеними вимоги позивача за зустрічним позовом і в частині порушення строків виконання робіт відповідачем за зустрічним позовом. У матеріалах справи міститься ряд документів, якими спростовуються доводи позивача за зустрічним позовом, зокрема, свідчать про його прострочення зобов’язання. Пункт 2 ст. 613 ЦК України передбачає: якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Це узгоджується з положеннями договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 3 –термін виконання робіт обчислюється з моменту виконання замовником двох умов: сплата авансу і надання усіх необхідних вихідних даних. З урахуванням строку передачі відповідачу за зустрічним позовом вихідних даних, останній виконав роботи у строк, встановлений договором. Правові наслідки порушення зобов‘язання передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають лише у разі порушення зобов’язання.

Судом встановлено факт передачі проектної документації позивачем за зустрічним позовом, з огляду на що та на викладені вище обставини, не підлягають задоволенню також і позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»щодо передачі проектної документації за зустрічним позовом.

Щодо вимог ДП МОУ «Львівський проектний інститут»в частині стягнення пені, трьох процентів та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав до їх задоволення, виходячи з викладеного нижче.

Завершення проектних робіт за договором тягне за собою виникнення обов’язку відповідача за первісним позовом прийняти роботи та підписати акт/надати відмову і протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здійснити остаточній розрахунок. При цьому другий обов’язок є наслідком першого і його прострочення може мати місце за умови виконання першого.

Встановивши факт виконання робіт, їх передачі відповідачу за первісним позовом, суд, керуючись принципом справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, що відповідач має сплатити їх вартість з огляду на всі обставини справи та оплатність робіт, що кореспондується з загальним обов’язком замовника оплатити виконані підрядником роботи, але вирішуючи питання застосування санкцій за невиконання другого обов’язку –оплати, суд має керуватись положеннями законодавства, що визначають порядок застосування наслідків порушення зобов’язання.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то, як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуча має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов’язання відповідача з оплати вартості робіт пов’язується договором з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт –протягом трьох робочих днів від вказаної події. Але дана подія не настала, внаслідок невиконання відповідачем свого обов’язку прийняти роботи та підписати акт, отже, неможливо посилатись на виникнення зобов’язання з оплати у певний строк і, відповідно, його порушення, оскільки простроченням є неоплата на 4-й день після підписання акту. Незважаючи на те, що наслідком не підписання акту у встановлений строк за умовами Договору визначено визнання робіт такими, що прийняті відповідно до вимог щодо них ставляться, умовами вказаного Договору не встановлено для такого випадку конкретного строку виконання зобов’язання з оплати.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Перебіг строку, протягом якого відповідач за первісним позовом мав виконати своє зобов’язання за умовами договору, не розпочався, бо не відбулась відповідна подія –підписання акту.

Відповідно до п. 2 ст. 193 ГК України підставою для застосування господарських санкцій є порушення зобов’язань (в тому числі, порушення строків виконання зобов’язання), передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Стаття 611 ЦК України встановлює, що сплата неустойки є наслідком порушення зобов’зання.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, обов’язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, за умови прострочення виконання грошового зобов’язання.

У зв’язку з відсутністю прострочення зобов’язання з оплати зі сторони відповідача за первісним позовом, відсутні підстави для застосування неустойки у вигляді пені, стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково, згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за ним.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»(01031, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, р/р 26000001813001 в АТ «Індекс-банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 33106446), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»заборгованість за договором № 117/07 від 28.08.2007 р. в сумі 896 739 (вісімсот дев’яносто шість тисяч сімсот тридцять дев’ять) грн. 00 коп., 8967 (вісім тисяч дев’ятсот шістдесят сім) гривень 39 коп. державного мита та 85 (вісімдесят п’ять) гривень 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова