Рішення № 12609844, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/33530.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»

Про стягнення 6195469,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Ринковий В.І. –представник за довіреністю № б/н від 21.09.10.

Від відповідача Іржевська О.Ю. –представник за довіреністю № 108 від 14.10.10.

Рішення прийнято 30.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 30.11.10. о 09-20 по 30.11.10. о 16-10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором комісії № К-27-02/08 від 27.02.08. в розмірі 6195469,30 грн. (1950000,00 грн. –основний борг, 598 650,00 грн. –пеня, 49 204,10 грн. –3% річних, 200 232,85 грн. –збитки від інфляції, 3397 382,35 грн. –збитки).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не виконав свої зобов’язання перед позивачем, що призвело до істотного порушення умов Договору та внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту».

05.11.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту»просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно (в частині позовних вимог), що належить відповідачеві на праві приватної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.10. порушено провадження у справі № 30/335; розгляд справи було призначено на 18.11.10. о 14-30.

Представник відповідача в судове засідання 18.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.10. про порушення провадження у справі № 30/335 не виконав, але 18.11.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи в зв’язку з перебуванням повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/335 було відкладено на 30.11.10. о 09-20.

В судовому засіданні 30.11.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Відкрите акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором комісії № К-27-02/08 від 27.02.08. в розмірі 3838348,91 грн. (1950000,00 грн. –основний борг, 352950,00 грн. –пеня, 49204,10 грн. –3% річних, 200850,00 грн. –збитки від інфляції, 1285344,81 грн. –збитки).

В судовому засіданні 30.11.10. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву з контррозрахунком суми позову, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»зазначає, що позов Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»підлягає частковому задоволенню, та надає розрахунок, відповідно до якого визнає суму основного боргу в розмірі 1950000,00 грн., пеню в розмірі 352950,00 грн., 3% річних в розмірі 29009,59 грн. та збитки від інфляції в розмірі 64599,03 грн.

Збитки в розмірі 3397382,35 грн. відповідач не визнає, посилаючись на те, що положеннями Договору комісії № К-27-02/08 від 27.02.08., укладеного між позивачем та відповідачем не передбачено, що він укладений позивачем на виконання умов Договору комісії від 25.02.08. та зазначає, що відсутній зв'язок цих двох договорів.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»просить суд розстрочити сплату визнаної ним заборгованості на шість місяців.

В судовому засіданні 30.11.10. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 30.11.10. представник відповідача позовні вимоги визнає частково та просить суд розстрочити визнану ним суму заборгованості на шість місяців.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.10. заперечує проти розстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні 30.11.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.11.10. о 16-10.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову, викладене в заяві, поданій 05.11.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Але, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що відповідач може відчужити своє майно чи втратити грошові кошти, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку частково визнаної відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши мотиви поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»клопотання про розстрочку частково визнаної ним суми заборгованості, слід зазначити, що заявником не викладено в клопотанні жодних обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, та не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.

Крім того, суд зазначає, що після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.10. у справі № 30/335 законної сили, відповідач не позбавлений права в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України звернутись до Господарського суду міста Києва із заявою про розстрочку виконання рішення суду.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/335.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.02.08. між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту»(далі –Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»(далі – Комісіонер) було укладено Договір № К-27-02/08 від 27.02.08. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента та в інтересах останнього укласти від свого імені та за рахунок Комітента правочин(и) щодо придбання нежитлових приміщень у Подільському районі м. Києва (далі -Приміщення), а Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру плату.

Відповідно до п. 1.3 Договору, строк виконання Комісіонером комісійного доручення, передбаченого пунктами 1.1. Договору, встановлюється до 31.12.09.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 9.1 Договору).

Як встановлено п. 9.2 Договору, строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 Договору та закінчується в частині:

- виконання Комісіонером комісійного доручення –по закінченні терміну, встановленого пунктом 1.3 Договору;

- взаєморозрахунків між сторонами –повним виконанням сторонами своїх зобов’язань.

Пунктом 2.2.1 Договору сторонами погоджено, що Комітент зобов’язаний протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати підписання цього Договору Сторонами перерахувати на поточний рахунок Комісіонера грошові кошти в сумі 3 134 300,00 (три мільйона сто тридцять чотири тисячі триста) гривень 00 копійок з урахуванням ПДВ 20% для початку виконання останнім комісійного доручення, відповідно до умов розділу 1 цього Договору. Наступні платежі для виконання Комісіонером комісійного доручення здійснюються Комітентом на підставі обґрунтованих письмових вимог Комісіонера протягом 3-х (трьох) банківських днів від дати їх отримання Комітентом.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до банківської виписки (належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи), позивачем, на виконання умов Договору у встановлений строк було перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1950000,00 грн.

Згідно п. 3.2.6 Договору, Комісіонер у відповідності до даного Договору зобов’язаний у разі неможливості укладення договорів з третіми особами на умовах, узгоджених з Комітентом або неукладення взагалі таких договорів, повернути отримані грошові кошти на поточний рахунок Комітента не пізніше терміну, встановленого пунктом 1.3. Договору, якщо інше не буде встановлено домовленістю Сторін (тобто до 31.12.09.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач, не виконав свої зобов’язання перед позивачем, що призвело до істотного порушення умов Договору та внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту»в розмірі 1950000,00 грн.

В своєму письмовому відзиві, відповідачем визнано суму основного боргу перед позивачем в розмірі 1950000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено статтею 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст.1013 ЦК України).

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по поверненню грошових коштів в сумі 1950000,00 грн. не виконав, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»1950000,00 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.3 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 352 950,00 грн. –пені.

Відповідно до п. 7.3 Договору, Комісіонер несе відповідальність за порушення ним строків повернення Комітенту грошових коштів, передбачених пунктами 3.2.6, 9.5 Договору, у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата стороною визначених цих Договором та чинним законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов’язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов’язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції в повному обсязі (збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В контррозрахунку суми позову наданому відповідачем в своєму письмовому відзиві, ним визнано суму пені в розмірі 352 950,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 352 950,00 грн. –пені, що відповідає обґрунтованим розрахункам сторін.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 200850,00 грн., та 49204,10 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних та збитків від інфляції, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»на користь позивача підлягає стягненню 49043,84 - 3% річних та 154050,00 грн. –збитків від інфляції (що відповідає обґрунтованому розрахунку суду).

Також, позивач на підставі п. п. 7.2, 7.3 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 1285344,81 грн. –збитків.

Відповідно до п. 7.2 Договору, сторона, що порушила цей договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.

Згідно п. 7.3 Договору, сплата стороною визначених цих Договором та чинним законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов’язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов’язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції в повному обсязі (збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції).

Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 зазначеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Юридичні збитки як правило є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи. Вимагати відшкодування збитків може тільки та особа, права або законні інтереси якої порушено.

У разі відшкодування збитків обох видів (тобто усіх реальних збитків та втраченої вигоди) відбувається відшкодування збитків у повному обсязі. Як загальне правило обов'язок повного відшкодування збитків діє однаково для всіх учасників господарських відносин.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Пункт 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, зміст поняття "неодержаний прибуток" ("втрачена вигода") не розкривається, зазначається лише можливість відшкодування неодержаного прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Це визначення дає підстави віднести до втраченої вигоди всі доходи, які могла б одержати потерпіла сторона, якби господарське зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору комісії № К-27-02/08 від 27.02.08. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Девелопмент»було укладено Договір комісії № б/н від 25.02.08., на виконання умов якого ВАТ “Київський завод електротранспорту” зобов'язався за дорученням ТОВ “Київ Сіті Девелопмент” та в інтересах останнього укласти від свого імені та за рахунок ТОВ “Київ Сіті Девелопмент” правочин(и) щодо придбання нежитлових приміщень у Подільському районі м. Києва, а ТОВ “Київ Сіті Девелопмент” зобов'язується сплатити ВАТ “Київський завод електротранспорту” плату.

Оскільки відповідачем умови Договору комісії № К-27-02/08 від 27.02.08. виконано не було, позивач за відсутності власних вільних коштів був позбавлений можливості виконати умови Договору комісії № б/н від 25.02.08., внаслідок чого рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.10. у справі № 4/433 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Київський завод електротранспорту” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент” суму боргу в розмірі 3000000,00 грн., 745673,92 - збитків від інфляції, 179996,10 грн. –3% річних, 15648,01 грн. - витрат по сплаті державного мита, 144,82 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання відповідачем і самими завданими позивачу збитками в розмірі сплачених ним ТОВ “Київ Сіті Девелопмент” штрафних санкцій в розмірі 925670,02 грн.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наданий ним суду розрахунок збитків, які він поніс із-за того, що був позбавлений можливості розмістити не повернуту відповідачем суму в розмірі 1950000,00 грн. на депозитний рахунок в ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” з 01.01.10. під 22 % річних, в результаті чого він не отримав прибуток у вигляді відсотків по депозиту в сумі 359654,79 грн. за період з 01.01.10р. по 02.11.10.

В обґрунтування факту наявності у позивача намірів розмістити зазначену суму саме в ВАТ „Комерційний банк „Хрещатик” на депозитний рахунок Відкритим акціонерним товариством „Київський завод електротранспорту” надано копії депозитних договорів від 27.10.05., від 12.05.06., від 14.05.07. та додаткову угоду до нього (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), які свідчать про існування між позивачем та ВАТ „КБ „Хрещатик” довгострокових відносин, та є доказами в підтвердження намірів позивача укласти депозитний договір з ВАТ „КБ „Хрещатик” та розміщення грошових коштів у сумі 1950000,00 грн. на депозитний рахунок.

Отже, вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків у вигляді втраченої вигоди в розмірі 359654,79 грн. (відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача) є обґрунтованими, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином, та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню (925670,02 грн. + 359654,79 грн.) = 1285324,81 грн. –збитків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-центр»(03057, м. Київ, пров. Польовий, 9, код ЄДРПОУ 31456548) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) 1950000 (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп. –основного боргу, 352950 (триста п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп. –пені, 154050 (сто п’ятдесят чотири тисячі п’ятдесят) грн. 00 коп. –збитків від інфляції, 49043 (сорок дев’ять тисяч сорок три) грн. 84 коп. –3% річних, 1285324 (один мільйон двісті вісімдесят п’ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 81 коп. –збитків, 25 187 (двадцять п’ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 88 коп. - державного мита, та 233 (двісті тридцять три) грн. 11 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 46800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. –збитків від інфляції, 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. –3 % річних, 20 (двадцять) грн. 00 коп. - збитків –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 03.12.10.