Рішення № 12609649, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/43304.11.10 За позовом Прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»

про стягнення 58552,55 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від прокуратури: Демиденко Н.П. –довіреність № 03 від 11.01.2010р.;

від позивача: Єремов М.С. –довіреність № 14/20-47-10 від 14.01.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»про стягнення 58552,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № 10-07-771 фл від 09.11.2007 р. не повністю сплатив лізингові платежі, заборгувавши позивачу –51444, 11 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача –51444,11 грн. –основного боргу, 2633,25 грн. –інфляційних збитків, 571,30 грн. –3% річних, 3903,89 грн. –пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.10.2010р.

В судове засідання 21.10.2010р. представник відповідача не з’явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 04.11.2010р.

В судове засідання 04.11.2010р. представники відповідача повторно не з’явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю та просили їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 10-07-771 фл (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець ( позивач ) на підставі договору купівлі –продажу зобов’язався придбати за кошти Державного бюджету України та передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначаються в Додатку № 1 до цього договору, а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний предмет лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з відшкодування вартості предмету лізингу в рівних частинах та винагороди лізингодавця. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п. 4.2 Договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв сільськогосподарську техніку на загальну суму 3386806,08 грн., що підтверджується Актом приймання –передачі від 29.11.2007р.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобов’язання виконував не належним чином, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 51444,11 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 1.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 3903,89 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 3903,89 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2633,25 грн. –інфляційних збитків та 571,30 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2633,25 грн. –інфляційних збитків та 571,30 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»(03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 35235549) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 25979249) –51444 (п’ятдесят одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 11 коп. –основного боргу, 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 25 коп. –інфляційних збитків, 571 (п’ятсот сімдесят одну) грн. 30 коп. –3% річних, 3903 (три тисячі дев’ятсот три) грн. 89 коп. –пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра-Агро»(03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 35235549) на користь Державного бюджету України 585 (п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 53 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко