Рішення № 12609620, 29.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.10 Справа № 27/146/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства фірми “Нордек”, м. Рівне

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор”, м. Запоріжжя

про стягнення 20 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Жмарьова О.М., дов. № 08-10 від 29.06.2010 р.

Від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 ГПК України 29 листопада 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Приватне підприємство Фірма “Нордек”, м. Рівне звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за надані послуги по транспортному експедируванню у сумі 20 000 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2010 р. порушено провадження у справі № 27/146/10 та призначено судове засідання на 26.07.2010 р.

Ухвалою суду від 26.07.2010 р. розгляд справи відкладався, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору та неявкою в засідання суду представника відповідача на 16.08.2010 р.

Ухвалою суду від 16.08.10 р. зупинено провадження у справі № 27/146/10, на підставі ч. 2 п. 2 ст. 79 ГПК України. Окремі матеріали справи № 27/146/10 направлено прокурору міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького,5) для організації проведення перевірки та прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України

Листом № 30/3-15057 від 14.09.10 р. виконуючий обовязки начальника Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області повідомив, що за результатами проведеної перевірки за фактом невиконання договірних обовязків за надання послуг по перевезенню у відношенні ПП ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

23.09.10 р. позивач надіслав на адресу суду письмове клопотання, в порядку ст. 27 ГПК України, щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор”.

Ухвалою суду від 27.09.2010 р. поновлено провадження у справі 27/146/10 з 21 жовтня 2010р., призначено судове засідання 21.10.2010 р. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор”

Ухвалою суду від 21.10.2010 р. розгляд справи відкладено, оскільки надійшло письмове клопотання відповідача у справі, який просить суд відкласти слухання справи, оскільки ФОП ОСОБА_1 бажає особисто прибути до господарського суду в судове засідання. У звязку з неявкою у судове засідання відповідача та представника третьої особи, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору , справа відкладена на 29.11.2010 р.

29.11.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/146/10.

29.11.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судовому засіданні, відкритому 29.11.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та надав письмову заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, в якій зазначив, що у звязку з тим, що справа № 27/146/10 знаходиться дуже тривалий час в провадженні суду з вини відповідача та враховуючи те, що позивач був змушений звертатися до органів прокуратури з приводу протиправних дій відповідача та у звязку з систематичними неявками відповідача у судові засідання, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. 00 коп. заборгованості за автоперевезення, 174 грн. 12 коп. 3 % річних та судові витрати.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

29.11.2010 р. представник третьої особи у судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 21.10.2010 р. та 29.11.2010 р. не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, наданий у судовому засіданні 16.08.2010 р., в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у звязку з тим, що жодних договірних відносин відповідач з позивачем не мав, договір заявку № 22/10/22-А відповідач не підписував.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як свідчать статутні документи позивача у справі, згідно довідки АА № 307284 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне підприємство - фірма “Нордек” є юридичною особою, види діяльності за КВЕД 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Відповідач у справі - ФОП ОСОБА_1 - має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що між Приватним підприємство Фірма “Нордек”, м. Рівне та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Запоріжжя були укладений договір-заявка № 22/10/22-А від 22.10.09 р. на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до договору-заявки позивачем виконано перевезення вантажу, а саме радіатори, маршрутом м. Бад Маріенберг (Германія 56) м. Запоріжжя (Україна).

Перевезення вантажу здійснено автомобілем Ман НОМЕР_3 п/пр. НОМЕР_4.

Факт виконання перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 039907.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 039907вантаж доставлено вантажоодержувачу у встановлений термін і в повному обсязі.

Вартість перевезення вантажу склала 20000 грн. 00 коп.

Відповідно до договору-заявки строк його дії встановлюється з моменту підписання сторонами до моменту доставки вантажу та проведення всіх взаєморозрахунків.

Відповідно до договору-заявки замовник зобов'язаний оплатити надані йому послугу протягом 10-15 банківських днів по отриманні оригіналів документів.

Всупереч умовам договору-заявки, ФОП ОСОБА_1 оплату робіт з перевезення вантажів автомобільним транспортом не здійснив.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до ст. 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

17.03.2010 р. Приватне підприємство фірма “Нордек” надіслало на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.

Претензія № 08-10 залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Підтвердженням факту надання транспортно-експедиторських послуг є надання замовнику товарно-транспортної накладної з відміткою вантажовідправника, перевізника, отримувача вантажу, митних органів та інші підтверджуючі документи.

Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно матеріальних цінностей … а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до розділу 3 п. 3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Перевезення вантажу було здійснено за маршрутом м. Бад Маріенберг (Германія 56) м. Запоріжжя (Україна).

Відповідно до п. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” N 57-V від 1 серпня 2006 року постановлено приєднатися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаної Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, належних до сплати сум коштів, що складає 20 000 грн. 00 коп., позивачу не перерахував.

Згідно статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу займає в системі договорів перевезення домінуюче становище, є базовим договором, оскільки виконує основні завдання, повязанні з переміщенням матеріальних цінностей, сприяє виконанню зобовязання доставити продукцію споживачеві.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний та відплатний. Договір перевезення вантажу має публічний характер, однак за умови дотримання умов, які випливають зі змісту ст.915 ЦК України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 20 000 грн. 00 коп. заборгованості за послуги перевезення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 174 грн. 12 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача 174 грн. 12 коп. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України п орушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приватне підприємство фірма “Нордек” правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_5) на користь Приватного підприємства фірми “Нордек” (33028 м. Рівне вул. Драгоманова, 27, код ЄДРПОУ 22580110, р/р 26004730254921 в ЛОФ УСБ м. Рівне, МФО 325019) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги по транспортному експедируванню, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 12коп. 3% річних, 201 (двісті одна) грн. 74 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.11.2010р.