Рішення № 12609520, 02.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.10 р.                     Справа № 15/342                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Фірма Магеллан” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31251546)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення основного боргу в сумі 52188,17 грн., інфляції в сумі 8767,23 грн., 3% річних у розмірі 1811,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Клешня О.В. за довіреністю б/н від 24.11.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Фірма Магеллан” м. Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 52188,17 грн., інфляції в сумі 8767,23 грн., 3% річних у розмірі 1811,46 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/342, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 09.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 10.03.2010 р.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р. провадження по справі № 15/342 було зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 37/15пд, що розглядалася господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.

Від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, в якій повідомляється про результати розгляду справи № 37/15пд, з додатком копії рішення господарського суду від 31.08.2010 р. по справі № 37/15пд та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р.

Ухвалою від 03.11.2010 р. провадження у справі № 15/342 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 16.11.2010 р. строк розгляду спору у справі продовжено до 03.12.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008 р. сторони уклали договір № 15/1467 купівлі–продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строк та умови передачі вказуються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.1 договору продавець зобов’язався надати покупцю одночасно з товаром наступні документи: рахунок, податкову та видаткову накладні, сертифікат якості.

Відповідно до п. 5.1 договору умови оплати сторони погодили протягом 10 днів з моменту поставки, якщо інше не передбачено в специфікації.

Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що приймання продукції здійснюється сторонами: по кількості – відповідно до кількості, вказаній в рахунку та накладній; по якості – відповідно до даних сертифікату якості (паспорту, сертифікату відповідності або іншого документу щодо якості продукції) або вимог нормативних документів на цю продукцію (ГОСТ, ДСТУ, ТУ). Сторони погодили застосовування в процесі приймання поставленої продукції правил, передбачених Інструкціями Держарбітражу СРСР П–6 та П–7, з наступними змінами та доповненнями.

Згідно п. 10.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.12.2008 р. до нього) він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р.

До спірного договору сторони підписали наступні специфікації: № 1 від 03.09.2008 р. (з додатковою угодою № 1 від 24.09.2008 р. до даної специфікації), № 2 від 07.10.2008 р. (з додатковою угодою № 4 від 02.02.2009 р. до даної специфікації), № 3 від 22.12.2008 р., № 4 від 14.01.2009 р., № 5 від 03.02.2009 р., № 6 від 12.02.2009 р., що є невід’ємною частиною договору. Вказаними специфікаціями сторони погодили найменування товару, його кількісні та якісні характеристики, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також умови поставки та оплати.

Спірний договір разом із специфікаціями та додатковими угодами до нього підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/1467 від 03.09.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар у відповідності до характеристик, погоджених сторонами в специфікаціях, за період з 25.09.2008 р. по 09.02.2009 р. на загальну суму 77188,17 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично передали та отримали товар, на видаткових накладних в графах „Відпустив” та „Отримав”, скріпленими відбитками печаток, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними, рахунками–фактурами, паспортами, сертифікатами якості. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/1467 від 03.09.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в спірних накладних, повністю відповідають істотним умовам договору з урахуванням специфікацій щодо найменування, кількості та ціни товару. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки в довіреностях на отримання товарно–матеріальних цінностей сам вказував підставою поставки саме договір № 15/1467 від 03.09.2008 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

В позовній заяві позивач стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 25000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про проведення платежу, оригінали яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 52188,17 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/1467 від 03.09.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікаціях № 1 від 03.09.2008 р., № 2 від 07.10.2008 р. передбачений строк оплати з відстрочкою платежу на 10 днів, а в специфікації № 3 від 22.12.2008 р. – на 15 днів з моменту отримання товару на склад покупця та виставлення рахунку. В специфікаціях № 4 від 14.01.2009 р., № 5 від 03.02.2009 р., № 6 від 12.02.2009 р. сторони погодили здійснення оплати товару протягом 20 днів по факту поставки та надання документів згідно п. 4.1 договору. Тобто, в усіх специфікаціях до спірного договору сторони встановили умови здійснення оплати з відстрочкою платежу на певний термін, початок якого відраховується з моменту прийому–передачі товару та надання документів згідно п. 4.1 договору.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 11.01.2010 р. та від 27.01.2010 р., в яких вказує на той факт, що передав відповідачу разом із продукцією всі передбачені договором купівлі–продажу документи. Відповідач жодних претензій щодо не передання вищевказаних документів позивачу не пред’являв. Підписання відповідачем видаткових накладних свідчить про те, що разом із товаром передавалися всі необхідні документи.

Пунктом 4.1 договору передбачений обов’язок продавця надати покупцю разом з продукцією наступні документи: рахунок, податкову та видаткову накладні, сертифікат якості. Пунктом 9.2 договору сторони погодили порядок приймання продукції по кількості та по якості згідно Інструкцій П–6 та П–7.

Таким чином, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність рахунку на оплату або податкової накладної, сертифікату якості при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 4.1 договору, не встановлено.

Відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 4.1 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з того, що документи згідно п. 4.1 договору були передані позивачем відповідачу разом із товаром, відрахування певної кількості днів в залежності від умов специфікації починається з наступного дня від дати підписання спірної видаткової накладної. Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у період з вересня 2008 р. по лютий 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 09.12.2009 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором (з урахуванням специфікацій) строк вартість отриманого від позивача товару на суму 52188,17 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 8767,23 грн. та 3% річних в розмірі 1811,46 грн. (розрахунки додані до позову).

01.11.2010 р. позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій у зв’язку зі збільшенням періоду прострочення до 29.10.2010 р. просить суд стягнути з відповідача основний борг на суму 52188,17 грн. (сума не змінилася), інфляційні втрати в розмірі 13525,24 грн. (сума збільшилася), 3% річних в сумі 3209,82 грн. (сума збільшилася). Загальна ціна позову склала 68923,23 грн. До заяви додані нові розрахунки інфляції та 3% річних, квитанція про доплату державного мита.

Факт направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 2628 від 29.10.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за загальний період з 06.10.2008 р. по 29.10.2010 р. інфляції в розмірі 13525,24 грн., 3% річних в сумі 3209,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який провів правовий аналіз документів господарської діяльності стосовно заборгованості за спірним договором; склав позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості, здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань; а також взяв участь у п’яти судових засіданнях, що підтверджується договором № 1/24 про надання юридичних послуг від 24.11.2009 р., протоколами судових засідань, процесуальними документами суду, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 0886 від 08.07.1999 р. Завірені копії договору та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0886 від 08.07.1999 р. містяться в матеріалах справи. Розмір оплати за послуги адвоката в сумі 4000,00 грн. був встановлений самими сторонами в п. 4.1 договору про надання юридичних послуг. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 4000,00 грн. як передоплату згідно платіжного доручення № 829 від 01.12.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

У позовній заяві позивач просить стягнути 4000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, що фактично підтверджено доказами. Крім того, адвокат надав до суду пояснення від 11.11.2010 р. щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу, зайнятість адвоката у цьому судовому процесі, ступінь складності справи, суд дійшов висновку, що вартість наданих та фактично оплачених послуг в розмірі 4000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 в філії відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області, МФО 334141) на користь приватного підприємства “Фірма Магеллан” (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, буд. 3Б; код ЄДРПОУ 31251546; рахунок 26006010111612 в ЗАТ „Агробанк”, МФО 307123) суму 68923,23 грн. (а саме: основний борг на суму 52188,17 грн., інфляцію в сумі 13525,24 грн., 3% річних в сумі 3209,82 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 689,23 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн.

У судовому засіданні 02.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя