Рішення № 12609446, 29.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.10 р.                     Справа № 37/213                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Полігон” м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 31527681

до Відповідача 1: Дочірнього підприємства „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, ідентифікаційний код34821777 в особі Запорізької філії Дочірнього підприємства „Нафтобаз України” м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 36799466

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бумікс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34225571

про: стягнення з Відповідача 1 суми основного боргу у розмірі 16838,92грн., інфляційних 1483,67грн. та 3% річних у розмірі 185,45грн., а з Відповідача 2 суми основного боргу у розмірі 500грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 16.11.2010р. на 29.11.2010р.

У судовому засіданні 29.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Полігон” м. Запоріжжя (далі – Позивач) звернулось до Дочірнього підприємства „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ в особі Запорізької філії Дочірнього підприємства „Нафтобаз України” м. Запоріжжя (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Бумікс”, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про стягнення з Відповідача 1 суми основного боргу у розмірі 16838,92грн., інфляційних 1483,67грн. та 3% річних у розмірі 185,45грн., а з Відповідача 2 суми основного боргу у розмірі 500грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 грошових зобов’язань за договором оперативної оренди обладнання №1433 від 06.04.2007р. з орендної плати за період з квітня по серпень 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції та 3% річних, а також – звернення із вимогами до солідарного боржника внаслідок укладеного договору поруки від 09.08.2010р. – до Відповідача 2.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про надання юридичних послуг, податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, договір поруки №б/н від 09.08.2010р., договір оренди майна №4а від 01.04.2010р. з додатками, акт прийому-передачі майна, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 56-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526. 553, 554, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи (а.с.а.с.53-65) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач 1 у судові засідання не з’являвся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, звернувшись із клопотанням №37/3024 від 12.22.2010р. (а.с.а.с.44,45) про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Відповідач 2 своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, доказів сплати стягуваних сум або припинення/відсутності спірного грошового зобов’язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51) з відміткою про отримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка представників належним чином повідомлених сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору у розумінні ст. 77 цього Кодексу з огляду на повноту зібраних документів.

Наразі, забезпечення гарантованого ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. розгляду справи впродовж розумного строку та встановлення правової визначеності відносно заявлених вимог не може перебувати у залежності від реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

В контексті викладеного суд відхиляє і подане 29.11.2010р. через канцелярію клопотання Позивача (а.с.66) про перенесення розгляду справи у зв’язку із судовим засіданням в іншому суді, оскільки заявником не тільки не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин, але й такі обставини не можуть бути визнані поважними, оскільки за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України Позивач як юридична особа не позбавлений можливості забезпечити представництво своїх інтересів будь-якою особою на підставі письмової довіреності – особиста участь певного представника, задіяного в іншій справі не є обов’язковою.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між Товариства з обмеженою відповідальністю „Полігон”, м. Запоріжжя (Орендодавець) та Відповідачем 1 (Орендар) в особі Запорізької філії був укладений договір оренди майна №4а (а.с.а.с.37-39), відповідно до умов п.п.1.1, 5.1, 8.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування майно, перелік якого визначається згідно додатку №1 (а.с.40), загальної вартості, яка не повинна перевищувати суму 20000,00грн. разом із ПДВ для використання у господарської діяльності, строком до моменту використання усієї означеної суми.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Орендаря покладені грошові зобов’язання із щомісячного перерахування орендної плати незалежно від наслідків своєї господарської діяльності з розрахунку 5035,00грн. за місяць, що визначено разом і переліком майна (конфігурацією) в додатку № 1 до договору (а.с.31) Здійснення означених орендних платежів віднесено до обов’язків Орендаря згідно умов п. 4.1. договору.

У п.5.4. сторони встановили відповідальність Орендаря за порушення грошових зобов’язань із здійснення орендних платежів у вигляді штрафу, сплачуваної за весь період прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п. 2.1 договору оренди 01.04.2010р. орендоване майно, а саме: системний блок Celeron 1/7Ghz, 512Mb, HDD40Gb Intel D845GLVA у кількості 1шт.; системний блок Celeron 1/7Ghz, 512Mb, HDD40Gb Intel D845GLVA, CDRW у кількості 1шт.; системний блок Pentium 4 1/7Ghz, 512Mb, HDD20Gb, CDRW у кількості 1шт.; системний блок AMD Duron 1/6Ghz, 512Mb, HDD40Gb у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, GA8LD533-P у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, GA8LD533-P у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, GA8LD533-P у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, GA8LD533-P у кількості 1шт., системний блок AND Sempron 2500+, 512Mb, HDD40Gb у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, MSI845GEM у кількості 1шт.; системний блок Celeron 2/00Ghz, 512Mb, 40Gb, MSI845GEM у кількості 1шт.; багатофункціональний печатний пристрій Canon i-Sensis MF4018 у кількості 1шт.; факс Panasonic KX-FT33 у кількості 1шт.; міні АТС Panasonic KX-206 у кількості 1шт. всього було передано Відповідачу 14шт., про що сторонами складений відповідний акт здавання-приймання (а.с.33). Означене майно було придбано Орендодавцем згідно договору №1-1 від 05.01.2010р. (а.с.56) і акту приймання майна від 05.01.2010р. до нього (а.с.57) у приватного підприємця Тимошенко О.В.

В перебігу орендних правовідносин за вказаним договором сторонами складалися акти здачі-прийняття робіт оренди офісної техніки №4-944 на суму 5035,00грн. (а.с.16), №5-987 на суму 5035,00грн. (а.с.19), №6-988 на суму 5035,00грн. (а.с. 22), №7-1035 на суму 1489,92грн. (а.с. 25) та №8-1038 на суму 744,00грн. (а.с.27) – усього 17338,92грн. Крім того, Відповідачем виписувалися відповідні податкові накладні (а.с.а.с. 15,18, 21, 24, 27) та рахунки-фактури (а.с.а.с. 17, 20, 23, 26).

Згідно підписаного сторонами без зауважень акту звірення розрахунків станом на 13.08.2010р. (а.с.65) Відповідач підтверджував наявність заборгованості перед Позивачем згідно означених актів виконаних послуг у сумі 17338,92грн. Здійснення вказаний у цьому актів звірення розрахунків платежів з боку Орендаря підтверджується наданими виписками з банківського рахунку (а.с.а.с.54, 55). Датою звіряння розрахунків сторонами був складений акт приймання-передачі майна (а.с.58), за яким об’єкт оренди був повернутий власнику.

Задля забезпечення виконання Відповідачем 1 (Боржник) його зобов’язань перед Позивачем за вказаним договором оренди №4а від 01.04.2010р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) 09.08.2010р. був укладений договір поруки (а.с.а.с.28,29), за умовами якого Поручитель зобов’язався перед Кредитором частково у розмірі 500,00грн. (без урахування будь-яких штрафних санкцій) погасити борг до 31.07.2010р, що виник за означеним договором оренди, без урахування будь-яких штрафних санкцій.

За таких обставин Позивач звернувся з розглядуваними позовними вимогами до Відповідачів.

Відповідачів 1, 2 попри належне повідомлення про судовий розгляд і обізнаність про дату час і судового засідання своєї позиції до відома суду по суті розглядуваних вимог не довели.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В силу приписів ст.ст. 23 ,84 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність двох співвідповідачів за розглядуваними вимогами, суд має вирішити питання щодо обґрунтованості вимог до кожного з них.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача 1 до виконання грошових зобов’язань за договором оренди із одночасним висуванням вимог до Відповідача 2 як до поручителя відносно певної суми у таких зобов’язаннях.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди № 4а від 01.04.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір оренди № 4а від 01.04.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення щомісячних орендних платежів відповідно до умов розділу 4 договору № 4а від 01.04.2010р. за визначений період користування з 1 квітня по 13.08.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки наявність боргу у заявленій Позивачем сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодними доказами не спростовується суд, дійшов висновку про можливість визнання Орендаря таким, що прострочив виконання відповідних грошового зобов’язання у розміні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України відносно платежу з орендної плати за період користування майном з квітня по серпень 2010р., підтвердженого (користування) підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 1 заборгованості в сумі 16838,92грн., задовольняючи позов в цій частині у повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора окрім суми боргу має сплати 3% річних та інфляційну індексацію за весь період прострочення.

Суд, перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та інфляційної індексації за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що через неправильність розрахунку 3% річних стягуються в суті 168,85грн.; у задоволені вимоги щодо інфляційних у розмірі 1483,67грн. суд відмовляє повністю, оскільки Позивачем не приведено розрахунку, який би відповідав методології застосування щомісячних індексів інфляції – викладений у позові розрахунок із застосування подвійної облікової ставки НБУ може стосуватися лише розрахунку неустойки (пені), яка опосередковує інший порівняно із заявленою інфляцією вид нарахування і спосіб захисту порушених прав. Наразі, оскільки вимог щодо пені за змістом прохальної частини позову не заявлено, суд у світлі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю відповідної заяви позбавлений можливості розглянути такі вимоги по суті.

Стосовно вимог Позивача до Відповідач 2 позиція суду полягає у наступному.

В силу укладеного між Позивачем та Відповідачем 2 договору поруки, останній набув статусу поручителя за зобов’язаннями Відповідача 1 перед Позивачем за договором оренди, що цілком відповідає приписам ст.ст. 546, 547, 553 Цивільного кодексу України.

При цьому, з огляду на п. 2.1, 3.1. та 4.1. договору поруки, забезпечення Відповідача 2 розповсюджується лише на заборгованість в сумі 500грн., що узгоджується із ч. 2 ст.554 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України за відсутністю спеціального застереження статус Відповідача 2 як поручителя зумовлює його солідарну із Відповідачем 1 відповідальність за розглядуваними в межах цієї справи вимогами Позивача у відповідній частині (у розмірі 500грн.), проте згідно ч. 1 ст. 543 цього Кодексу кредитор управнений самостійно обирати з числа солідарних боржників особу, від якої вимагається виконання відповідного обов’язку.

З урахуванням викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності підстав, передбачених ст.559 Цивільного кодексу України для припинення поруки, а також будь-яких доказів на спростування поточного існування відповідного грошового зобов’язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до Відповідача 2.

Суд відмовляє у задоволені клопотання Відповідача 1 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва, оскільки у разі висування вимог до декількох Відповідачів територіальна підсудність розгляду справи визначається за вибором Позивача в порядку ч. 3 ст. 15 Господарського кодексу України – за місцезнаходженням одного з Відповідачів (у даному випадку – Відповідача 2, а не згідно із ч. 2 ст. 15 цього Кодексу як вважає заявник клопотання. Отже, підстави для застосування ст. 17 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку відсутні.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу розподіляються стягуються між Відповідачами і стягуються на користь Позивача пропорційно сумі задоволених до кожного вимог.

При цьому суд відмовляє у задоволені клопотання про компенсації у якості судових витрат оплати послуг адвоката в сумі 3500грн., оскільки до матеріалів справи не було надано доказів здійснення такого платежу, наявності у згаданої у договорі про надання юридичної допомоги особи – Тимашева С.І. статусу адвоката та здійснення ним дій, передбачених таким договором, відносно розглядуваної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Полігон”, м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 31527681) до Дочірнього підприємства „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” в особі Запорізької філії Дочірнього підприємства „Нафтобаз України”, м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 34821777) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Бумікс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34225571) про стягнення з Відповідача 1 суми основного боргу у розмірі 16838,92грн., інфляційних 1483,67грн. та 3% річних у розмірі 185,45грн., а з Відповідача 2 суми основного боргу у розмірі 500грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” в особі Запорізької філії Дочірнього підприємства „Нафтобаз України”, м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 34821777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Полігон” м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 31527681) заборгованість у сумі 16838,92 грн., 3% річних в сумі 168,85грн. та судові витрати зі сплати державного мита в сумі 170,08грн. і послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бумікс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34225571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Полігон” м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 31527681) заборгованість у сумі 500,00грн. та судові витрати зі сплати державного мита в сумі 5грн. і послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти позовних вимог до Дочірнього підприємства „Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” в особі Запорізької філії Дочірнього підприємства „Нафтобаз України”, м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 34821777) відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2010р.

Суддя