Рішення № 12609448, 30.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.10 р.                     Справа № 37/232                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Притулку для дітей Служби у справах дітей Авдієвської міської ради м. Авдіївка, ідентифікаційний код 25808001

до Відповідача: Авдієвського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Авдієвської міської ради, м. Авдіївка, ідентифікаційний код 25336959

про: стягнення заборгованості з оплати витрат на технічне обслуговування системи пожежної сигналізації в розмірі 1212,43грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Шабанова Н.П. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ №15-1-74 від 10.09.2007р.);

від Відповідача – Новик А.О. (керівник згідно довідки ЄДРПОУ 37-22-328 від 10.02.2005р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

У судовому засіданні 30.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Притулок для дітей Служби у справах дітей Авдієвської міської ради м. Авдіївка (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Авдієвського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Авдієвської міської ради, м. Авдіївка (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з оплати витрат на технічне обслуговування системи пожежної сигналізації в розмірі 1212,43грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договорами оренди нежитлового приміщення №1 від 05.01.2007р., №1 від 03.01.2008р., №1 від 05.01.2009р. щодо сплати експлуатаційних витрат в частині технічного обслуговування системи пожежної сигналізації за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договори оренди нежитлового приміщення №1 від 05.01.2007р., №1 від 03.01.2008р., №1 від 05.01.2009р. з додатками, рахунки, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.16, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав відзив від 29.11.2010р. (а.с. а.с. 25, 26), яким проти позову заперечив, вказуючи про відсутність підстав для здійснення стягуваних платежів з огляду на не включення за умовами договорів технічного обслуговування пожежної сигналізації до складу експлуатаційних витрат.

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-40).

У судовому засіданні представник Позивача наполягав на задоволені заявлених вимог з огляду на відповідну позицію органів контрольно-ревізійного управління, підтверджуючими при цьому, що стягувані витрати не вказані у якості складової частини експлуатаційних за змістом розрахунків до кожного з договорів і змін до таких розрахунків сторонами внесено не було.

У судовому засіданні представник Відповідача підтримав позиці, викладену у відзиві, вказуючи про відсутність угоди про включення до складу експлуатаційних витрат платежів з відшкодування витрат на технічне обслуговування пожежної сигналізації відносно періоду формування стягуваної заборгованості.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (а.с. 8), згідно п.1.1, 2.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає передає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 86066, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 15, загальною площею 117,9 кв.м. під використання в цілях, передбачених Статутом або іншим реєстраційними документами Орендаря, строком до 05.01.2008р.

За змістом розділу 4 договору до грошових зобов’язань Орендаря віднесена компенсація понад орендну плату фактичних видатків Орендодавця на експлуатаційні витрати і комунальні послуги, тоді як розмір орендної плати згідно п.5.1. становить 1 грн., яка разом із експлуатаційними і комунальними витратами відповідно до п. 5.2. має сплачуватися Орендарем не пізніше поточного 25 числа місяця.

У додатку № 1 сторони виклали розрахунок платежів за договором (а.с.9), до якого увійшли наступні позиції: вода холодна - 31,59грн. на рік; каналізація – 45,42рн. на рік; вода гаряча – 20,15грн. на рік; опалення – згідно виставленого рахунку пропорційно займаної площі; електрична енергія – згідно відомостей лічильника; експлуатаційні витрати – 13,91грн. на рік та орендна плата – 1 грн. на рік.

03.01.2008р. та 05.01.2009р. сторонами укладалися аналогічні договори за № 1 зі строком дії до 03.01.2009р. і до 31.12.2009р. відповідно (а.с.а.с.10-13), що містили ідентичний перелік складових розрахунку грошових зобов’язань Орендаря, жоден з яких (розрахунків) не включав витрати з технічного обслуговування пожежної сигналізації, які також не могли враховуватися в межах експлуатаційних витрат, з огляду на те, що річний розмір останніх значно менше розміру нарахованих витрат з за цей же період технічного обслуговування пожежної сигналізації згідно виписаних Позивачем рахунків: № 2 від 29.10.2009р. на суму 451,43грн. (а.с 14) за період з січня по вересень 2009р., №2/1 від 29.10.2010р. на суму 543,69грн.за 2008р. (а.с.15) , №3/2 від 29.10.2009р. на суму 66,83грн. за період з листопада по грудень 2007р.(а.с.16) та №7 від 29.12.2009р. на суму 150,48грн. за період з жовтня по грудень 2009р. (а.с.17).

В перебігу правовідносин за вказаними договорами сторонами складалися і підписувалися без зауважень акти звірення розрахунків від 01.01.2008р. (а.с.27), від 31.012.2008р. (а.с.28), від 31.12.2009р. (а.с.29), від 04.10.2010р. (а.с.31) за змістом яких у Орендодавця за всіма складовими елементами грошових зобов’язань договорів оренди, в тому числі – з відшкодування експлуатаційних витрат – зазначалося про відсутність заборгованості.

В акті звірення розрахунків на 01.01.2010р. (а.с.30) Позивачем була вказана заборгованість Відповідача перед собою у розмірі стягуваної суми 1212,43грн. з відміткою про необхідність додаткового проведення, тоді як Відповідач в цьому акті вказав про відсутність заборгованості.

Листом №04-24/35 від 12.02.2010р. (а.с.32) Відповідач на звернення Позивача відносно сплати розрахованої в ході перевірки фінансово-господарської діяльності контрольно-ревізійним управлінням суму у розмірі 1062грн за технічне обслуговування пожежної сигналізації за період з 01.11.2007р. по 30.09.2009р. вказав, що згідно укладених договорів оренди нежитлового приміщення № 1 від 05.01.2007р., 18.01.2008р. та 05.01.2009р. оплата вказаних послуг не передбачена.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 29.11.2010р. (а.с.а.с. 25, 26).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог за всіма наданими договорами оренди, з огляду на те, що їх об’єднання в одній позовні заяві відповідає вимогами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, не призводить до утруднення вирішення спору, а, навпаки, сприяє реалізації принципу процесуальної економії та втілення гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договорами з відшкодування витрат з технічного обслуговування пожежної сигналізації.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами укладених між ними договорів оренди, що діяли в період формування стягуваної заборгованості.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог, підставою виникнення та існування у період формування стягуваних грошових сум відповідного (захищуваного) суб’єктивного права Позивача на їх отримання є положення п. 5.2. договорів оренди за № 1 від 05.01.2007р., 03.01.2008р. та від 05.01.2009р., які встановлюють обов’язок Орендаря сплачувати передбачені договором платежі на користь Орендодавця, у тому числі - відшкодовувати понесені експлуатаційні витрати.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Таким чином, об’єктом судового захисту у даній справі виступають права Позивача як орендодавця на отримання відповідної складової передбачених договорами оренди за № 1 від 05.01.2007р., 03.01.2008р. та від 05.01.2009р. платежів, а порушенням з боку Відповідача слід вважати невиконання обов’язків із здійснення таких платежів з технічного обслуговування пожежної сигналізації відповідно до умов вказаних договорів. В свою чергу, заявлені вимог опосередковують такий спосіб судового захисту як спонукання до виконання відповідного грошового обов’язку.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, а їх не виконання або неналежне виконання слід розглядати як порушення таких зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. В свою чергу, саме боржника як прострочив виконання грошового зобов’язання за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України може бути примушено до сплати відповідної заборгованості кредитору.

Втім, як було встановлено судом, жоден з договорів оренди за № 1 від 05.01.2007р., 03.01.2008р. та від 05.01.2009р. не встановлюють зобов’язання Орендаря з компенсації за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. витрат з технічного обслуговування пожежної сигналізації, і за змістом розрахунків платежів до кожного із договорів, такі витрати не включені до складу експлуатаційних витрат, що, власне, і підтвердили представники сторін у судовому засіданні 30.11.2010р.

Таким чином, за відсутністю встановлення відповідного грошового зобов’язання Позивач і Відповідач не набували у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України кореспондуючих статусів кредитора і боржника відносно стягуваних сум. Отже у світлі викладених вище положень відносно вимог до виконання зобов’язань і наслідків їх порушення у Відповідача не було обов’язку здійснювати сплату стягуваних сум, а у Позивача не було жодних правових підстав розраховувати на отримання таких сум і вимагати їх сплати.

Відсутність захищуваного суб’єктивного права визначає неможливість його порушення та застосування судового захисту від такого порушення, що зумовлює відмову у задоволені позовних вимог як юридично і доказово неспроможних. Дійсно, визначені ч. 1 ст. 19 Конституції України засади побудови правопорядку, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та які безпосередньо застосовуються при виконання цивільних обов’язків (ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України), унеможливлює спонукання Відповідача до виконання відсутність обов’язків у судовому порядку.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Притулку для дітей Служби у справах дітей Авдієвської міської ради м. Авдіївка (ідентифікаційний код 25808001) до Авдієвського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Авдієвської міської ради, м. Авдіївка (ідентифікаційний код 25336959) про стягнення заборгованості з оплати витрат на технічне обслуговування системи пожежної сигналізації в розмірі 1212,43грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2010р.

Суддя